Опозиція багатолика: безпринципні, популісти і конструктивні

Такого повороту подій, знаючи новітню історію України, слід було очікувати. Розкол був лише справою часу. В результаті діюча коаліція складається з двох політичних сил, а ось до опозиції себе зараховують одразу чотири партії. Це якщо не брати до уваги депутатських груп і позафракційних парламентаріїв.

Такий розклад сил явно не на користь Володимира Гройсмана, йому буде вкрай важко проводити через парламент кабмінівські ініціативи. Екс-спікера призначили прем'єром після тривалих кулуарних переговорів, завдяки швидкому збільшенню чисельності фракції БПП за рахунок позафракційних депутатів і за підтримки депутатських груп "Відродження", яку пов'язують з главою групи "Приват" Ігорем Коломойським, і "Воля народу", утворену покійним нардепом Ігорем Єремеєвим з колишніх регіоналів з орбіти Льовочкіна-Бойка і соратників Володимира Литвина. Чисельність коаліційних фракцій – БПП і "Народного фронту" – 222 депутати, але за нового прем'єра віддали голоси лише 206 з них. Отже, при кожному голосуванні Гройсману доведеться торгуватися з олігархічними групами і новоявленою опозицією. Ціна, думається, буде чималою.

Експерти та журналісти констатували цілком очевидний факт: опозиція – найзручніший майданчик для старту на парламентських виборах. Хоча ймовірність дострокової кампанії відкладена на рік після призначення нового Кабміну, це навіть на руку нинішнім опозиціонерам. Протягом року можна вибудувати хороший імідж борців за справедливість, особливо, якщо уряд Гройсмана не демонструватиме великих успіхів. Як відзначив експерт Тарас Загородній, в Україні склалася традиція, що вибори виграє опозиція. Тому всі політики знають, щоб вигравати наступні вибори, краще постійно перебувати в опозиції або вчасно туди перейти. На його думку, коаліції не існує вже з півроку.

Щоб в цьому переконатися, потрібно просто підняти голосування за державний бюджет, коли "Батьківщина" і "Самопоміч" не голосували. Там все видно. Парламентом неодноразово порушувалися конституційні та юридичні норми. Так що де-факто, якщо в адміністрації президента захочуть, – коаліція запрацює, – вважає Загородній.

Також одностайні політологи і мас-медіа в тому, що єдиної опозиції в парламенті не буде. Справа не тільки в тому, що "Батьківщина", "Самопоміч" та Радикальна партія Олега Ляшка, звичайно, не стануть діяти спільно з Опозиційним блоком. Націлившись на парламентські вибори, кожна політична сила буде грати свою партію, щоб максимально сконцентрувати електорат. Тут, як в коханні: кожен сам за себе в роботі з електоратом. В результаті нинішню опозицію можна розбити на кілька груп.

Безпринципна опозиція

Фото LB

До цієї категорії відноситься Опозиційний блок, створений на уламках Партії регіонів, і за яким стоять олігархи Рінат Ахметов, Дмитро Фірташ і екс-глава адміністрації Януковича Сергій Льовочкін. На перший погляд, ця партія – прямий опонент чинної влади, що її представники постійно демонструють у своїх заявах. Однак насправді екс-"регіонали", судячи з усього, отримали своєрідну індульгенцію від діючої влади. Майже всі вони відповідальні за те, що вже два роки відбувається в Україні. Але немає жодної кримінальної справи, ні навіть натяку. Хоча проти тих, хто дійсно намагається допомогти країні вибратися з політичної та соціально-економічної кризи, регулярно і з насолодою відкриваються кримінальні провадження. Крім того, Опоблок дружно підтримав у 2015 році в першому читанні ініціативу Петра Порошенка відносно змін до Конституції України в частині так званої децентралізації – надання Донецькій і Луганській областям статусу особливих регіонів.

Тому так звана опозиційність цієї швидкоруч створеної політичної сили шита білими нитками. Звичайно, вони не стануть підтримувати нинішню коаліцію. Як зазначив Тарас Загородній, "Опоблок працює на власний електорат, і його рейтинги зростають. Їм цікаві вибори, тому вони завжди будуть в опозиційній ніші". Очікувати від них конструктиву немає сенсу. Публічно вони будуть нещадно критикувати владу, а кулуарно домовлятися про преференції.

Електорат ОБ, як і у його попередниці Партії регіонів, зосереджений на південному сході, і вони будуть вкладати виборцям у вуха гасла, які там хочуть чути: про злочинну владу, котра винна за ситуацію в країні. Хоча у цієї партії поступово збільшуються рейтинги, враховуючи вузькість їх електоральної ніші, у Опоблоку є "стеля", обмежена географічно. Розраховувати на прорив у підтримці в центрі або тим більше на заході України вони не можуть.

До цієї групи в парламенті можна ще зарахувати і "Відродження" з "Волею народу". Хоча вони і проголосували за Гройсмана, сумнівно, що в такому ж дусі будуть продовжувати і далі. "Нелюбий" олігарх Коломойський не для того створював "Відродження", щоб підігравати Порошенку. Депутати-бізнесмени "Волі народу", за твердженням парламентарія Сергія Лещенка, за свої голоси отримують державну підтримку. Однозначно, що голосувати будуть ситуативно і при цьому торгуватися кожен раз.

Популісти

Олег Ляшко і Юлія Тимошенко

Безумовно, це "Батьківщина" і Радикальна партія Ляшка. Власне, навіть будучи в коаліції Арсенія Яценюка, ці фракції однією ногою стояли в більш звичній для них опозиційній ніші. Юлія Тимошенко минулого року від щирого серця відігралася на тодішньому прем'єрі Яценюку за підвищення тарифів на енергоресурси для населення.

Олег Ляшко переграв сам себе. Лідер партії власного імені, як в мультфільмі про Вінні-Пуха, то виходив, то виходив з коаліції. Подейкують, що Олег Валерійович жадав в обмін на приєднання отримати крісло спікера. Заради цього портфеля він, судячи з усього, навіть пробачив президенту кримінальну справу проти колеги по партії і фракції Ігоря Мосійчука, забув про свою вимогу про імпічмент Порошенка і взагалі повністю проігнорував інтереси фракції. Тому голосно грюкнувши дверима, і привівши для чогось корів (проти їх волі) до стін парламенту (де, до речі, захисники тварин? – це ж знущання!), пішов в опозицію захищати бобрів на озері на Позняках.

Поведінку Тимошенко і Ляшка нескладно спрогнозувати. Вони будуть максимально використовувати трибуну Верховної Ради для власного піару. Відразу ж після призначення нового уряду обоє заявили, що Кабмін нелегітимний і обіцяли подати позов до суду: Ляшко до Вищого адміністративного, а Юлія Володимирівна, яка любить великий розмах – в Конституційний. І Тимошенко, і Ляшко прекрасно розуміють, що ніякий суд не стане навіть розглядати подібний позов. Навіть, якщо це і станеться, то процес затягнеться. Тому такі заяви свідомо чистий популізм. Крім того, їх дії лише розхитують державу.

Схоже, такої тактики вони будуть дотримуватися і надалі, щоб якомога вище підняти рейтинги. Обидві політичні сили зараз знаходяться на одному електоральному полі. Їх виборець – жителі сіл, районних центрів в центрі і на заході України. Чим сильніша соціально-економічна криза в країні, тим більше в цих областях буде незадоволених владою і тим вище рейтинги у "Батьківщини" і РПЛ. Своїм соціальним популізмом вони посилять протестні настрої, чим фактично сприятимуть поглибленню кризи.

Помірна опозиція

Фракція "Об'єднання "Самопоміч"

Її займає "Об'єднання" Самопоміч". Партія спочатку позиціонувала себе як третю силу, і, до речі, якщо подивитися на результати місцевих виборів в жовтні 2015 року, багато українців саме так її і сприймають. У парламенті фракція намагається триматися особняком, і не сипле з трибуни гучними заявами заради заманювання виборців. "Самопоміч" демонструє, що для неї на першому місці – національні інтереси держави, а її критика дій влади, як правило, об'єктивна і, по суті, не має нічого спільного з популізмом.

Мабуть, не дарма Петро Порошенко запропонував лідеру партії Андрія Садового очолити нову коаліцію. Мер Львова відмовив, оскільки вважає, що таким чином за допомогою його політсили влада хоче загребти жар чужими руками. Фракція "Самопомочі" невелика, вплив на прийняття рішень мінімальний, а відповідати доведеться за всіх. Крім того, партія для підтримки кандидатури Гройсмана на прем'єра висунула дві умови: новий виборчий закон (пропорційна система з відкритими списками, що Порошенко обіцяв, балотуючись на посаду президента) і зміна складу ЦВК. Жодна з них не виконана.

"Самопоміч" орієнтується на зваженого виборця, освіченого, частково на інтелігенцію, молодь, представників малого та середнього бізнесу. Тих, хто не вірить беззастережно красивим словам і намагається аналізувати те, що відбувається. При цьому, чинна коаліція може найбільше розраховувати на підтримку "Самопомочі" за умови, що пропоновані ініціативи будуть конструктивні, без "договорняків" і, зрозуміло, відповідати інтересам держави, а не окремих осіб.

В цілому, розширення опозиційних лав, перш за все, говорить про кризу нинішньої влади. Багато заговорили про деградацію влади і використанні методів Януковича. Висновки дещо передчасні, але три демократичних фракції в опозиції – серйозний сигнал для Порошенка. Якщо президент і нинішня коаліція не візьмуться за проведення реальних реформ, їх очікує крах, а країна знову опиниться на краю прірви.

Читайте також: Президент анонсував історичні рішення Ради після свят