Перейменувати на СНД: як радянська влада намагалася втримати кордони

Наприкінці епохи перебудови стало зрозуміло, що Радянський Союз доживає свої останні дні: економіка була в глибокому занепаді, не допомогла й політика гласності.

До теми: КДБ, комуністи та перші політичні кроки: як Україна йшла до Незалежності

Одна за одною з його складу почали виходити республіки. Першою свою незалежність в березні 1990 року проголосила Литва. Щоб якось зберегти кордони старої імперії, радянська влада придумала створити нове союзне утворення з новою назвою – СНД.

Ідея насправді полягала в тому, щоб перейменувати Союз Радянських Соціалістичних Республікна на Співдружність Незалежних Держав, – пояснив екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко.

Під тиском суспільства 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР все таки прийняла резолюцію про державний суверенітет. Проте це було не проголошенням Незалежності, а скоріше підготовкою до входження України у новий союзний договір.

Декларація, яку прийняли 16 липня 1990 року

"Не допустити входження України до нової союзної держави" – з такою вимогою на Майдані Незалежності, який тоді був площею Жовтневої революції, зібралися студенти та оголосили голодування. Пізніше цю подію назвали Революцією на граніті.

З транспарантами в руках та білих пов'язках на голові студенти виставили свої вимоги. Всього їх було п'ять:

• не допустити підписання нового союзного договору;
• перевибори до Верховної Ради УРСР;
• повернення додому українських солдатів;
• націоналізація майна Компартії;
• відставка голови Ради міністрів УРСР Віталія Масола.

Наметове містечко Революції на граніті

Акція мирної непокори тривала 16 днів. Студенти організували наметові містечка, в університетах оголошували страйки. Зрештою, протестувальники домовились із тодішнім представником президії верховної ради УРСР Іваном Плющом, що укладання нового союзного договору відкладається. Голодування студенти припинили.

Наслідком всього цього стала кардинальна зміна курсу держави. Вона від тоталітарно-комуністичною перейшла до демократичної,
– наголосив Роман Безсметрний, політичний експерт, дипломат.

Остання спроба комуністів зачепитись за владу була у 1991 році. В Москві спробували зробити державний переворот. Утворився державний комітет з надзвичайних ситуацій – ДКНС. Він заборонив мітинги, страйки, намагався ввести цензуру в пресі, а також направив до радянських міст армію.

Члени ДКНС

Леонід Кравчук як голова верховної Ради УРСР зайняв вичікувальну позицію. Проте члени Народного Руху рішуче засудили заколотників. Завдяки тисячам протестувальникам по всьому Радянському Союзу заколот у Москві провалився.

ДКНС зазнав поразки, Михайла Горбачова ізолювали від влади, компартію Радянського Союзу заборонили. А 24 серпня 1991 року у стіни Верховної Ради занесли величезний блакитно-жовтий прапор та абсолютною більшістю депутатів прийняли історичний Акт про незалежність України.