Pokеmon Go: кишенькові монстри навіть німецьку армію налякали

Мільйони "мисливців", закачавши на свої смартфони та айфони цю іграшку, бігають вулицями та лізуть у найдивовижніші місця у пошуках "кишенькових монстрів" (саме так розшифровується абревіатура Pokеmon – pocket monster).

А почалося все аж 20 років тому, коли компанія Nintendo випустила у світ комп‘ютерні іграшки Pokеmon Red та Blue, які були розроблені студіями Game Freak та Creatures Inc. Потім з‘явилася ціла низка подібних іграшок, які були написані для кожної нової гральної консолі від Nintendo. Більшість з них (хоч і не всі) входять до класу iRPG, або, як кажуть фанати-"геймери" – до "ходилок": гравець блукає віртуальним іграшковим світом, збираючи, тренуючи та використовуючи у поєдинках смішних істот-покемонів, кожна з яких має власне, особливе бойове уміння (або кілька). Наприклад, жовтенький пікачу та його більш розвинутий родич райчу б'ють супротивників током, кругленький джиггліпуф з величезними очима своєю пісенькою гарантовано присипає всіх, хто його оточує, а дурний, мов пень, качкоподібний псидак, якщо його роздратувати або чимось добряче вдарити по макітрі, видає страшного телекінетичного удару...

В якості рекламної підтримки цим не вельми складним іграшкам, у 1997 році на екрани вийшов нескінченний аніме-серіал про покемонів, який продовжується ще й досі і не має, за великим рахунком, жодного сюжету та жодної цілі: герої, які змінюються від однієї серії до іншої, гасають, як завжди, світом, збирають та тренують своїх покемонів та беруть участь у поєдинках і змаганнях разом із своїми підопічними.

Покемони скрізь! Фото Techcrunch

Закортить – то й у болото полізеш!

Зрозуміло, що за 20 років цікавість до веселих звіряток так чи інакше знизилася – що, зрозуміло, відзначилося як на рівні продажу цих іграшок, так і на статках компанії Nintendo. І ось тепер – блискучий комерційний хід: нова, не прив'язана більш до гральної приставки "ходилка", призначена для мобільних телефонів. До того ж, "ходилка" вже не екранна, а просто-таки майже реальна: запущені через Інтернет інформаційні пакети створюють тих покемонів, а також інші елементи гри в певних точках довколишнього простору, і він може через інтернет же "бачити", як вони з‘являються на екрані його телефона просто поруч із ним.

Сказати, що з перших днів свого релізу ця іграшка зчинила переполох – це не сказати майже нічого. Мільйони дорослих та дітей (переважно – саме дорослих!), які скачали додаток Pokеmon Go, гасають містами та селами всіх п‘яти континентів нашої рідної планети у пошуках веселих лисичок-вульпіксів та страшних кобр-ербоків – повна класифікація покемонів нараховує більш ніж півтори сотні назв. Вони сперечаються між собою, чий кишеньковий монстр кращий та сильніший, тренують та доглядают віртуальних улюбленців у режимі "тамагочі", влаштовують поєдинки...

Раптом, однак, з‘ясувалося, що ця пристрасть – не вельми вже й безпечна. З гравцями постійно трапляються якісь неприємні випадки – не у віртуальному світі, а в цілком реальному. Добре, як це лишень прості курйози – наприклад, якийсь гіперактивний мисливець за покемонами в Австралї примудрився впасти у ставок... до крокодилів – це сталося на крокодилові фермі, де він взагалі-то виконував обов'язки доглядача. Чи то вирішив, що його підопічні – це такий особливий вид покемонів, а чи то помітив у ставку якогось особливо цінного монстра... Проте, справа скінчилася лише мокрими штанями.

Покемономанія / Фото CBC

Хто – мисливець, а хто – звір?

Але було вже зареєстовано і випадки, які виявилися вкрай неприємними, ба навіть – кричущими. Компанія Nintendo, здається, не подумала, наприклад, про таку просту річ, як порушення кордонів приватної власності, а також – про елементарну повагу до людей: покемони та покестопи (це такі особливі пункти, де мисливці можуть підкріпити своїх віртуальних улюбленців віртуальною ж їжею, поповнити запас покеболів – кульок-пасток для покемонів і т.п.) розкидуються випадковим чином і доволі часто опиняються у вкрай небажаних місцях. Працівники поліції цілої низки країн вже затримували людей, які полювали на покемонів просто на автотрасі – здебільшого, дітлахів, яких часто доводилося вихоплювати з-під коліс автівок. В Ізраїлі, в одній з православних церков у Хайфі, просто перед вівтарем опинився покестоп – помітив його аж зовсім не православний гравець, який проходив повз церкви та одразу ж поліз всередину під час служби. Ще один покестоп взагалі проявив себе у музеї, розташованому на території колишнього нацистського концтабору Аушвітц: його знайшли діти, яких доправили туди на екскурсію. Керівництво музею заборонило після цього випадку використання смартфонів та айфонів на цій території.

А в Німеччині через покемонів здійняли тривогу навіть військові. На стрілецькому полігоні однієї з бойових частин, яка розташована в Бергені, караульні солдати затримали трьох молодиків, які забралися туди у пошуках все тих же покемонів. До того ж, забралися, проблукавши через густий ліс, а "таймінг" у них виявився таким точним, що потрапили вони на полігон під час бойових навчань – інакше кажучи, у самісіньку стрілянину. У відповідь на суворе питання, як вони примудрилися це скоїти, троє горе-мисливців пояснили, що, мовляв "коли дивишся на екран – ніц навколо себе не помічаєш".

На щастя, нікого з них не стрелили, тож відбулася ця трійця лише глибоким переляком та чималим адміністративним штрафом, проте, у Міноборони ФРН одразу замислились, чим загрожує покемонова веремія як цивільним, так і військовим. Результатом цих роздумів став сухий та суворий службовий циркуляр із назвою "директива безпеки №02/2016". У ньому мінистерство застерігає солдатів, що наразі було зареєстровано вже "кілька випадків порушення режиму безпеки у розташуванні частин бундесвера", які були пов'язані з грою Pokеmon Go, коли гравці, забувши про все на світі, потрапляли на військові об‘єкти у гонитві за монстрами. На думку військових чиновників, "захоплення цією грою завдає безпосередньої шкоди інтересам військової безпеки" – цитує циркуляр газета Sеddeutsche Zeitung.

За покемонами полюють і вдень, і вночі / Фото Sputniknews

Водночас, грою зацікавилися німецькі контррозвідники: вони додали до циркуляру застереження про те, що, теоретично, під виглядом мисливців на покемонів у розташування частин можуть намагатися пробратись ворожі агенти з метою фотографування військових об'єктів, тож все це слід негайно припинити та усунути.

Небезпека загрожує і самим солдатам: на думку мінистерства, гравців в уніформі легко "вирахувати" за допомогою антени GPS, вмонтованої нині в будь-який смартфон – бо ігрова аплікація Pokеmon Go перш за все вимагає доступу саме до неї, а також до телефонної фотокамери. Тобто, виходить, що приватна японська компанія Nintendo відтепер в змозі у будь-який час вирахувати не лише місцезнаходження будь-якого гравця, а й побачити, що його оточує, "очима" його смартфона.

Всі ці небезпеки німецький бундесвер сприймає вельми серйозно. У циркулярі зазначається, що гра Pokеmon Go цілком придатна, аби "загрожувати як військовій безпеці об‘єктів та частин армії, так і особистій безпеці військових, які в неї грають". І, позаяк будь-яка армія потребує жорстких правил, ці правила були негайно німецьким солдатам прописані: їм належить під час караульної служби "рішуче припиняти спроби фотографування та відеозйомки об'єктів" та не грати на територіях військових частин в Pokеmon Go. Хто не послухається – того буде покарано.

Але ж виникає питання: адже те, чого побоюються німецькі військові чиновники стосовно своїх солдатів, не менш загрожує й будь-якій цивільній особі, чи не так? Насправді – запускаючи на своєму смартфоні або айфоні веселу іграшку, будь-який користувач навряд чи замислюється над тим, що добровільно погоджується на справжнісіньке стеження за собою – через доступ до антени GPS та до фотовідеокамери телефона. Позаяк же гравці в Pokеmon Go зазвичай тримають свої аплікації постійно ввімкненими, аби не пропустити, якщо поблизу з'явиться черговий покемон, то й місцезнаходження їх та, можливо, деякі речі, які їм хотілося б залишити "при собі" (не обов‘язково протизаконні, але є ж ще, зрештою, й приватний простір!), будь-якої хвилини є доступними для підглядання. То хто ж, у такому випадку, є мисливцем, а хто – дичиною?

Читайте також: Я вибираю тебе! А що ви знаєте про покемонів?