Політична кухня в Молдові раптово змінилася через війну Росії в Україні: інтерв'ю з експертом

Чому насправді Додона посадили під арешт, якого підходу до вирішення проблеми Придністров'я хоче від Молдови Румунія та що не так із законом, котрий дозволяє вводити на молдавську територію іноземні війська – ексклюзивно сайту 24 каналу за сприяння Фонду Громадської Дипломатії розповів кандидат історичних наук, політичний аналітик Руслан Шевченко (Кишинів, Молдова).

Читайте Деблокада портів та українське зерно: інтерв'ю з експертом про гру Ердогана та позицію США

Справа Додона

Ситуація навколо Ігоря Додона та кримінальне провадження. З якою метою це організовано?

Швидше за все, на Санду був тиск з боку Євросоюзу та США для того, щоб зачистити політичну арену від тих, що стають в умовах поступового російського наступу на Донбасі все більш активними молдавськими лівими, здатними організувати під керівництвом Додона серйозні внутрішньополітичні потрясіння, оскільки ПСРМ зберігає вплив на приблизно 1/3 молдавського електорату, ненабагато менше, ніж правляча ПДС. Але ця спроба налякати лівих закінчилася з низки причин повним провалом, оскільки Росія не збирається так просто здавати своїх людей, незважаючи на те, що до Додона є дуже багато претензій.

По-друге, Додон через свої тісні зв'язки з російськими політиками та великим бізнесом надто впливова фігура для Санду, щоб просто так взяти і кинути його до в'язниці. Адже Додон знає дуже багато про діяльність російської агентури та її фінансові й інші операції в Молдові.

Санду та її оточення чудово розуміють, що якщо вони всерйоз займуться справою Додона і почнуть витрушувати з нього все, що він знає, це може закінчитися тим, що Росія намагатиметься організувати усунення самої Санду.

Руслан Шевченко розповів про зміни у Молдові / Фото надане спікером

Страшилки для народу Молдови

З чим пов'язані заяви Додона про те, що Санду хоче приєднати Молдову до Румунії, та наскільки серйозно цю можливість/погрозу сприймають у суспільстві?

Це звичайні для молдавських лівих дурні та безпідставні страшилки для власного електорату. Справді румунські політичні діячі час від часу роблять заяви про те, що Молдова – це історичні землі Румунії, що жителі Молдови та Румунії – один народ, у нас одна мова, а тому Молдова та Румунія мають об'єднатися у єдину державу.

Все це миттєво сприймається нашими лівими та підігрівається у суспільстві ось уже 30 років. Але насправді за цими дикими вигадками не стоїть нічого, окрім бажання нажити політичний капітал серед населення. У Румунії немає планів приєднання Молдови, і їх ніхто всерйоз не розробляє.

На Заході, про що в Румунії чудово обізнані, до цієї ідеї ставлення теж прохолодне. США та ЄС вважають, що об'єднання може бути лише внаслідок позитивного результату відповідних референдумів в обох країнах. Але таких референдумів у найближчому майбутньому не намічається, бо немає жодних гарантій, що населення таке об'єднання підтримає.

Тому Санду та її оточення говорять про можливість об'єднання як про віддалену перспективу, яка невідомо як і коли буде реалізована.

Важливо Джонсон виграв битву, але не війну: які проблеми є у друга України і що йому загрожує

У зв'язку з війною в Україні у нас побував голова румунського сенату та колишній лідер соціал-демократів Чолаку. Він дав нашій країні певні гарантії та заявив, що Румунія буде щитом Молдови, проте не уточнив, яким саме чином. Цього виявилося цілком достатньо, щоб зворушити Додона та всіх наших лівих, які знову активізували свої страшилки про те, що Румунія намагається "захопити" Молдову.

Румунам, звичайно ж, треба було добре подумати, перш ніж робити такі заяви, але, на жаль, пояснити їм це не було кому. Зрозуміло, що пан Чолаку вирішив показати, що він підтримує Молдову і готовий допомогти нам. Але висловився він при цьому настільки неконкретно, що це лише зашкодило інтересам Румунії та дало додаткову їжу російській пропаганді.

Обстановка у Придністров'ї

У невизнаному Придністров'ї відбулася зміна уряду. Посилилася істерія щодо вигаданих українських диверсантів. Процеси всередині сепаратистського анклаву залишаються стабільними чи щось змінюється у бік ескалації з Україною чи Молдовою?

Мабуть, їм із Москви надходить багато запитань. Як так, чому поряд в Україні все палахкотить, а у вас тихо? Тож у Тирасполі стали шукати привід, щоб показати, що у нас теж не все спокійно, ми також жертви українських "терористів". Зрозуміло, вони не хочуть бути втягнутими у цей конфлікт, але їм потрібно відповідати запитам московських начальників.

Ось вони і вигадують якісь "теракти", які самі розробляють та здійснюють. Вони повинні показувати всьому світу, що "у нас все значно складніше, ніж ви думаєте". Саме на це й чекає від них Росія.

Хазяїну регіону Гушану та його підопічному, формальному лідеру сепаратистів Красносільському, не вигідна війна. Тому вони транслюють, у тому числі й у російські медіа, миротворчу позицію. Вона не дуже добре сприймається, оскільки не відповідає вимогам Москви, але не звертати увагу на позицію формальних союзників не можна.

Російська влада публікує "миролюбні" заяви лідерів сепаратистів у своїх ЗМІ, але найчастіше не пояснюють, чому їхня думка відрізняється від російської. Причина проста – якщо в Тирасполі вирішать активно підтримати Росію, для них це закінчиться вкрай сумно через збройне зіткнення з Україною, в якому сепаратистський режим майже не має шансів вижити (хіба що Росія відразу перекине по повітрю великі армійські частини в регіон, не рахуючись із втратами).

Російська пропаганда не випускає з уваги Молдову / Shutterstock

У російських ЗМІ цей аспект всіляко опускають, розуміючи, що він може зіграти на руку українській пропаганді, яка, навіть на їхню думку, виявилася дуже ефективною та дієвою.

Історія із затриманням українського депутата Євгена Яковенка виглядала відверто дивно. Навіщо це було зроблено?

Це випадкова акція, яка не була спричинена чимось серйозним. Митники і прикордонна поліція мали офіційний запит білоруської влади щодо Яковенка. Відповідно до цього запиту, Яковенко був затриманий. Але як тільки інформація про те, що сталося, докотилася до керівництва країни, вони вирішили не загострювати ситуацію.

Тому що затримання цілого парламентарія, байдуже від якої партії, з країни, яка є чи не головним союзником і щитом Молдови від російської агресії, означало б різке погіршення відносин із цією країною.

Якби молдавська влада пішла на видачу його білоруській стороні – це призвело б лише до різкого і абсолютно непотрібного, тим більше нині, погіршення відносин між Молдовою та Україною.

Глава румунського уряду, генерал армії Ніколає Чуке на зустрічі з міністром оборони Молдови Анатолієм Носатим згадав про Асоційоване тріо і наголосив, що питання реінтеграції Придністров'я має розглядатися комплексно. Навіщо такий поворот з боку Бухареста?

Румуни обмежуються у придністровському питанні лише деклараціями щодо необхідності мирного вирішення конфлікту. Румунія не пропонує в цьому питанні жодної конкретики, яка істотно змінила б ситуацію, і тому певною мірою навіть гальмує процес реінтеграції.

Самі вони нічого вигадувати не хочуть, оскільки недостатньо знайомі з проблемою, а крім того, перебувають під впливом маячних та безграмотних страшилок, ніби у разі об'єднання берегів Дністра неминуче станеться "придністровізація Молдови" та отримання лівими на десятиліття вперед більшості у парламенті.

Насправді значна частина жителів регіону у разі реінтеграції просто втече з Придністров'я, в основному до Росії, а ті, що залишаться, будуть дезорієнтовані політично: вони, зрозуміло, в переважній більшості не голосуватимуть за правих, але й проти Додона/Вороніна на лівому березі Дністра теж багато років вели запеклу пропаганду і кляли на чому світ стоїть, звинувачуючи у таємних прозахідних прагненнях.

Тому далеко не всі жителі Лівобережжя, навіть у цьому випадку, захочуть підтримати цих проросійських політиків, і в електоральному плані ситуація зміниться мало. Не буде у разі возз'єднання країни і жодної "придністровізації" Молдови, тому що в цьому випадку все вимірюється економічними потенціалами берегів Дністра.

Фінансові ресурси олігархів Лівобережжя на чолі з Гушаном у рази менші за їх правобережних "колег". По-друге, економічний потенціал Лівобережжя становить за основними промисловими та сільськогосподарськими показниками всього лише 1/7–1/9 від загального економічного потенціалу Молдови.

У цих умовах серйозно міркувати про якийсь вирішальний вплив Тирасполя на політику й економіку Молдови у разі возз'єднання берегів можуть тільки проросійські провокатори (їх, до речі, більш ніж достатньо не тільки в Молдові, а й у Румунії), або просто дурні й особи, які зовсім не розуміються у придністровській проблематиці.

Влада Молдови також виглядає пасивно. Мабуть, останній раз, коли вони намагалися щось запропонувати для вирішення придністровського питання, було ще за президентства Вороніна (йдеться про відомий закон №173 від 22 липня 2005 року, що й досі викликає дику істерику в Тирасполі та у його московських кураторів).

З того часу ця тема закинута на півтора десятиліття. У влади немає розуміння, що ж робити з Придністров'ям, бо потрібні зовсім інші, значно рішучіші та послідовніші заходи, ніж ті, які досі робилися, а до цього вони не готові ні психологічно, ні політично.

Раніше Санду зажадала від Росії вивести війська з Придністров'я / Колаж сайту 24 каналу

Законопроект про введення іноземних військ до Молдови

Уряд Молдови на тлі війни Росії проти України має намір узаконити введення іноземних військ у країну, відповідний законопроект уже розробляється. Основною метою документа є створення правової бази для початку роботи експертів FRONTEX у країні – це серйозний крок. Як оцінюєте?

Це важлива ініціатива. Але справа в тому, що влада країни не зробила нічого для того, щоб провести нормальну інформаційно-роз'яснювальну кампанію всередині суспільства, вона не пояснила логіку своїх дій громадянам – це завжди залишає поле для різних трактувань.

Втім, це біда молдавських політиків взагалі – майже ніхто з них, незалежно від політичного забарвлення, ліві, праві, проросійські чи прозахідні, не вміють аргументовано відповідати на запитання та не хочуть цього вчитися.

Проросійські групи впливу одразу почали кричати про втрату суверенітету Молдови і настрій у суспільстві став поступово складатися не на користь цієї ініціативи. З боку влади інформаційну складову цього процесу було провалено. Тому велику популярність набирає та версія, яка найкраще аргументована. У нашому випадку – російська.

Також цікаво – Жданов відповів, скільки триватиме тривала фаза війни: дивіться відео