Польща стала першою з країн ОВД, що скинула комуністичне ярмо

Саме тоді в країнах соцтабору, які раніше міцно тримав під своїм впливом СРСР, відбулася серія безкровних переворотів. Результатом стало скинення комуністичних режимів, вихід з організації варшавського договору та прихід до влади демократичних лідерів. До скону радянського союзу залишилося менше року.

Першими прокинулися поляки. Соціалістична Польща тріщала по швах, починаючи з 1980 року. В країні семимильними кроками розвинулася економічна, а за нею політична криза. Уряд Герека в 70 роках набрав кредитів на 20 мільярдів доларів для розвитку економіки, але планова економіка не змогла ефективно використати кошти.

Поляки дедалі частіше почали виходити на вулиці та вимагати вирішити ситуацію. Головну роль в протестах відігравав профспілковий рух солідарність на чолі з Лехом Валенсою. Генера Войцех Ярузельський, який тоді був при владі, вирішив жорстко закрутити гайки та оголосив надзвичайний стан.

По всій Польщі відключили телефонний зв'язок, на вулицях міст з’явилися танки, лідери Солідарності потрапили за грати. А в країні урізали і без того куці права та свободи.

Після 1981 року Солідарність пішла в підпілля, але продовжувала потужно нарощувати свій вплив серед поляків. Коли у 1985 році Горбачов проголосив про політику перебудови, поляки знову підняли голову. Те, що комуністичній владі залишилося існувати лічені роки, зрозуміли всі.

З кожним роком протестний рух поляків наростав у геометричній прогресії. У 1988 році Солідарності вдалося ініціювати за з успіхом втілити загальнонаціональний страйк. Погрози силою на мільйони поляків не вплинули – вони розуміли, що тепер на допомогу Ярузельському не прийде ніхто, адже СРСР доживав свої останні роки.

9 березня 1989 року профспілки та польська влада домовилися провести парламентську реформу. Новий законодавчий орган став двопалатним: сейм перетворився в нижню палату, верхню палату – Сенат – потрібно було сформувати в процесі виборів.

Окрім цього опозиція домоглася створення інститут президентства, а комуністична влада погодилася провести радикальні ринкові реформи. Паралельно з цим Ярузельский був вимушений легалізувати солідарність, яка з 1981 року фактично була поза законом. Відтак, протестний рух отримав реальну можливість потрапити до парламенту.

Вибори відбулися в два етапи – 4 та 18 червня 1989 року. Солідарність отримала 35% місць в Сеймі та 99 крісел зі 100 у Сенаті. Це дало змогу демократичним силам вперше в історії Польської народної республіки сформувати дійсно народний уряд. 7 вересня 1989 року міністри на чолі з соратником Леха Валенси Тадеушем Мазовецьким склали присягу на вірність народу. Ера комуністичного правління в Польщі фактично скінчилася.

29 грудня демократи змінили конституцію, і Польща повернула собі історичну назву Річ Посполита. А вже у 1990-му році Лех Валенса став першим всенародно обраним польським президентом. І цим самим забив останній цвях в труну комуністичної ідеології, під тінню якої країна жила десятиліттями.