Позаблоковість, до побачення!

Ми давно ні з ким не воюємо,
ми — позаблокова країна.
Ти бачила нашого міністра оборони?
Ось у нас вся оборона така.
В нас оборона гірша, ніж оборона
Челсі.

(Сергій Жадан, 2008 рік)

На реєстрацію до парламенту потрапили три подібних законопроекти. Суттєвої різниці між ними не було, проте президентський, який, власне, був проголосований, дещо відрізнявся від решти. У президентському законопроекті чіткіше формулювався спосіб досягнення членства в НАТО. Зокрема, через поглиблення співпраці та реалізацію необхідних критеріїв.

Отже, Україна, суто юридично, отримала правові підстави до набуття членства у будь-яких військово-політичних союзах та організаціях. Треба зазначити, що політики не приховували, що скасування позаблоковості потрібно не для вільного плавання, а саме для відкриття шляху інтеграції у ЄС та НАТО.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін, представляючи президентський законопроект до голосування, зауважив, що його прийняття неодмінно приведе Україну до інтеграції в євроатлантичний простір. Найбільше сатаніли від скасування цього статусу колишні регіонали, для яких позаблоковість завжди була священною коровою.

Олександр Вілкул, №2 "Опозиційного блоку" з парламентської трибуни агресивно вигукував, що ніякого смислового навантаження цей закон не несе. Позиція його самого і його партії цілком зрозуміла і не потребує детального пояснення.

З нинішньою владою дещо складніше. Потреба у прийнятті цього закону, саме зараз, можна пояснити відчуттям серйозних проблем. Відсутність прогресу у реформах і важкий процес прийняття бюджету з витоками інформації щодо його кабальності у соціальній сфері, потребує бодай короткочасного підняття авторитету влади – потрібно потішити суспільство чимось дуже символічним.

Наприклад, законом, що має наблизити українських громадян до світлого майбутнього. Так би мовити, перший крок в євроатлантичний, безпечний і розвинений простір. Поряд з усім його символізмом і звичайнісінькім піаром, це рішення демонструє для міжнародних партнерів відкритість України до інтеграційних процесів. В Польщі, голосування за скасування позаблокового статусу прийняли з великим ентузіазмом.

Крім того, позаблоковість – як доктрина зовнішньої політики України, остаточно припинила своє існування. Цей проект закрито назавжди з об’єктивних причин. Саме тому, так страшенно сатаніли колишні регіонали: що вони скажуть своїм виборцям?

Об’єктивні причини дуже прості. Агресія Росії ідеально ілюструє, що відбувається з позаблоковими країнами. Позаблоковість, що має демонструвати світові нейтральну позицію країни у разі війни – рано чи пізно закінчується окупацією цієї країни.

Яскравий приклад нейтральної Бельгії у Другій світовій війні. У 1940 році вона була окупована нацистами. У 2014 році територія позаблокової, нейтральної України досі залишається частково окупованою.

Однак у цьому випадку варто говорити про доцільність скасування позаблоковості саме зараз. Колишній американський посол при НАТО вважає, що це рішення є не своєчасним. На його думку, цей крок здатен поглибити конфлікт між Росією та Україною та призвести до ескалації конфлікту на Донбасі.

Тобто це дає карти в руки тим, хто в Кремлі прагне за військовим сценарієм діяти в Україні. Таких людей обмежена кількість, але марення відновленням Червоної імперії додає їм певності.

Підтвердження цієї думки можна знайти у заявах російських високопосадовців, які миттєво відреагували на голосування у Верховній Раді. Заступник міністра оборони РФ Анатолій Антонов заявив, що якщо Україна буде прийнята до лав Північноатлантичного Альянсу, то це призведе до повного розриву відносин Росії і НАТО. Фактично, перший крок до війни.

Тому, якщо Росія впорається з внутрішніми проблемами, стабілізує економіку, вона може відновити воєнні дії на Донбасі. Однак не зважаючи на цю загрозу орієнтація на позицію Росії є прямим шляхом до втрати суверенітету.

В Кремлі розуміють, що для набуття членства в НАТО, Україні потрібно як мінімум 6-8 років підготовки до членства. Крім того, відвертими противниками членства України в Альянсі традиційно залишаються до сьогоднішнього дня Франція та Німеччина.

Наразі, перспектива членства залишається примарною. Скасування позаблоковості, крім скромних політичних дивідендів команді президента і окремо партії "Батьківщина" (яка побудувала передвиборчу компанію на вступі до НАТО) не принесе.

Шлях до НАТО, як поки що єдиний зрозумілий механізм захисту суверенітету для України, пролягає через терни докорінних змін і тектонічної праці в державотворенні.

Дмитро Бобрицький