Дискриминированное большинство: 5 мифов о женщинах в политике

Якщо в населеному пункті проживає понад 10 тисяч людей, то в кожній п'ятірці списку буде збережена така пропорція: або три чоловіка і дві жінки, або три жінки і два чоловіка.

Зверніть увагу! Гендерна рівність: чи існує вона в Україні та для чого вона потрібна

Жінок в політику!

Водночас, українки продовжують вагатись, чи варто брати участь у виборах до органів місцевого самоврядування через стереотипи щодо ролі жінок в суспільстві, їх ефективності в політичному житті, а також низку бар'єрів, з якими стикаються жінки, займаючись політичною діяльністю.

Разом із проєктом "Йдеш у політику не одна" розбираємось, як стереотипне уявлення суспільства щодо гендерних ролей впливає на позиціонування жінок в політичному житті та з якими упередженнями політикиням доводиться стикатись у радах різних рівнів. А також чому важливо підтримувати українок в прагненні розпочати власну політичну кар'єру.

Міф №1. Жінки – некомпетентні

Жінкам в Україні пробитися до влади значно важче, ніж чоловікам, адже суспільство від жінок вимагає більше знань і навичок. Натомість, авторитет і компетентність чоловіків рідше ставиться під сумнів.

Ці умови складно назвати рівнозначними хоча б тому, що жінки становлять 54% українського населення, і частіше за чоловіків здобувають високий рівень освіти. Нестачі компетентних жінок у країні немає – жінки просто не часто вирішують побудувати політичну кар'єру, зокрема й через стереотипи і бар'єри.

Минулого року "Український Жіночий Фонд" проаналізував освіту та професійний досвід українських депутатів. Це дозволило з'ясувати, звідки найчастіше люди приходять до політики і чиї інтереси представляють. Так, чоловіки частіше за жінок потрапляють до влади з великого бізнесу. Відповідно, вони присвячують особливу увагу саме питанням і можливостям у сфері бізнесу. Жінки частіше пробиваються до влади, маючи досвід роботи у сферах громадського сектору, активізму, журналістики, медицини, освіти та науки.

Обрання до владних органів жінок сприяє різноманіттю не тільки з погляду гендеру, а й фахової освіти та досвіду.

Тому, створити більше шансів для реалізації жінок у політиці означає забезпечити ради різних щаблів фахівчинями, які займаються комплексними питаннями та беруть до уваги різносторонні інтереси виборців.

Рекмнедуємо! Чоловіки і жінки: чи вітається в Україні сегрегація?

Міф №2. Жінки не здатні приймати логічні рішення через власну емоційність

Наразі в політиці жінки часто стикаються з підвищеним рівнем харасменту, інтернет-булінгом, нерівним доступом до ресурсів, фізичним і сексуальним насильством. Власне, політична тенденція репрезентує та підкреслює статистику: щороку понад 1 мільйон жінок зазнають фізичного та сексуального насильства онлайн, вдома та на робочих місцях.

Якщо взяти до уваги статистику тяжких злочинів і подивитися, хто частіше їх вчиняє, то переважатимуть чоловіки. Це означає, що вони часто не можуть впоратися з власними емоціями. Жінки, натомість, більш стресостійкі та частіше дбають про безпеку – свою та інших. Жінки, як і чоловіки, працюють у сферах, де рівень стресу зашкалює, і доводиться постійно тримати ситуацію під контролем. Мова про лікарок, шкільних вчительок, підприємниць, українських волонтерок на Сході.

Міф №3. Жінки – це берегині домашнього вогнища

Одне з найбільш архаїчних упереджень про роль жінки в суспільстві, яке означає, що щодо жінки існують нереалістичні очікування. Вона повинна бути і супермеркою, і супермамою, і супергосподинею. Здається, що впродовж своєї кар'єри жінки постійно мусять складати тест – не лише на високу професійну компетентність, але й на успіхи в подружньому житті та материнстві.

У сучасному світі варто нарешті зрозуміти, що інтерес дитини полягає в тому, аби в її житті мати та батько брали однакову участь у вихованні. Батько так само має піклуватися про дитину, будувати з нею емоційний зв'язок і спільну історію. Заганяючи жінку в глухий кут "берегиньства", суспільство одночасно заганяє в нього і дітей, і чоловіків. Це пастка для всіх без винятку.

Міф №4. Політика – це чоловічий клуб

Жінкам складно пробитися в політику. Щоб подолати цю невидиму стіну, політикиням доводиться більше працювати, адже в очах колег та суспільства їм треба більше доводити свою кваліфікованість та навіть демонструвати нахабність: приходити туди, де їм не завжди раді, брати участь там, де вже все нібито вирішено. Лише так жінки можуть почати сприйматись як професіоналки в очах колег-політиків.

Дуже часто жінки починають свою політичну кар'єру з роботи на "невидимому фронті": вони займаються кампаніями партії, агітацією, застосовують юридичні та дипломатичні навички. А через деякий час розуміють, що вклали забагато сил та енергії, аби залишатися в тіні. Це усвідомлення права на визнання власного внеску серед однопартійців спонукають жінок публічно декларувати готовність йти в політику. Положення про гендерні квоти має підсилювати конкуренцію партій за жінок, які є компетентними лідерками і можуть достойно представляти їхні інтереси на усіх рівнях.

До речі! Чоловікам частіше приписують геніальність, ніж жінкам: дослідження

Міф №5. Жінки – це слабка стать

Думаю, не варто пояснювати, що слабка стать здатна чинити сильний опір складним перешкодам. Це видно з того, що жінки роблять день у день: керують бойовими відділеннями Збройних Сил України, доглядають за хворими і пораненими, щодня відбивають сотні стереотипних закидів. Отже, не така і слабка ця стать, якщо стільки витримує.

Втім, стереотипи – не єдина причина, чому жінок так мало при владі. Каменем спотикання також стає фінансовий чинник. Без спонсорів важко зареєструватися кандидатом і проводити виборчу кампанію. Останні зміни до Виборчого кодексу дещо знизили грошову заставу, втім вона залишається набагато вищою за заставу 2015 року. Продумане зниження застави призведе до того, що авторитетна місцева директорка школи чи лікарка зможуть зібрати гроші на проведення виборчої кампанії власними силами, без звернення до великих компаній чи спонсорської підтримки.

Що далі? Менторство та публічність

У жінок-кандидаток, як правило, менший досвід участі у виборах. Часто вони не отримують методичної підтримки від партії і не знають, як правильно організувати свою виборчу кампанію. Тому кандидатки дуже цінують можливість звернутися за порадою до однодумців, які долали подібні труднощі. Зазвичай це жінки, з якими можна обговорити різні проблеми, наприклад, тиск та мову ненависті, які на них системно спрямовані. Таке менторство допомагає жінкам знайти сили та впевненість на шляху до політики. Дуже корисними є програми розвитку лідерських якостей та підготовки до виборів, особливо якщо їх організовують громадські та міжнародні організації, а також самі політичні партії.

40% квот – важлива, втім не остаточна перемога. Це тільки початок. Тепер від партійного будівництва, розвитку громадянського суспільства та сили ЗМІ залежить, чи жінок у політиці стане більше, а відтак, чи місцеві громади будуть краще представлені при ухваленні суспільно важливих рішень після виборів.

Вас також може зацікавити: Здолай у собі стерву: чому успішні жінки стають жертвами стереотипів

"Йдеш у політику не одна" – це проєкт, покликаний продемонструвати підтримку політикиням: тим, котрі лише розпочинають кар'єру і тим, хто вже має досвід. Щоб підтримати кампанію, користувачі можуть поставити тег #уполітикунеодна в постах аби висловити підтримку жінкам в політиці.