Достаточно издеваться над людьми и страной: о законопроект Бужанского

Виявляється, є якась різниця!

Протягом двох днів поспіль у Верховній Раді намагалися поставити на розгляд скандальний законопроєкт депутата від фракції "Слуга народу" Максима Бужанського, який повинен був змінити важливі норми закону про функціонування державної мови.

Зверніть увагу! Я перейшов на українську і ось, що зрозумів

Два дні поспіль під стінами українського парламенту збиралися громадяни, які прагнули захистити рідну мову і свою державу від зазіхань тих, хто все ще сподівається на те, що ніякої України тут не буде.

І кожен день від розгляду законопроєкту відмовлялися. Але я не сумніваюся – не востаннє. Буде ще чимало спроб торпедувати мовний закон усіма можливими засобами – за допомогою Конституційного суду, інших поправок, нових законів. Ті, хто не хоче, щоб українці розмовляли своєю рідною мовою, щоб Україна відрізнялася від Росії не тільки географічно, а й цивілізаційно, не заспокояться ніколи.

Здавалося б, "какая разніца"? Якщо мови є такими схожими, що навіть не розрізнити, якщо будь-який українець розуміє російську мову, якщо Україна, Росія і Білорусь – це, за визначенням Володимира Путіна – "історична Росія", то чому ж має таке принципове значення навчання українською мовою? Яка вам різниця?

Але виявляється, що російським шовіністам і місцевим українофобам немає ніякої різниці саме тоді, коли викладання йде російською мовою, коли в ефірі звучить російська "попса", коли на екранах – російські або дубльовані російською мовою фільми.

Тоді різниці немає і всі все розуміють. А коли викладають українською мовою, коли в ефірі українські пісні, а в кінотеатрах фільми українською мовою – тоді різниця є. І тоді ніхто нічого не розуміє. І виявляється, що мови все-таки різні, хто б міг подумати! А чому ж ви не розповідали нам цього, коли все було російською? Соромилися, напевно?

Замість Ківалова і Колесніченка – Бужанський

Але якщо говорити без іронії, так мовні спекуляції за останні десятиліття вже не раз призводили до справжніх трагедій у нашій країні. І це аж ніяк не були спекуляції, пов'язані з необхідністю розвитку української мови. Це була постійна гра на "яку різницю".

• Обіцянки Віктора Януковича надати російській мові статус державної привели до загострення виборчої кампанії 2004 року.
• Потім – горезвісний "закон Ківалова-Колесніченка", який фактично дозволяв вигнати українську мову з половини території країни.
• Потім – заяви Кремля про "захист російськомовного населення", під прикриттям яких українську землю окупували, а людей – вбивали і виганяли, навіть не цікавлячись, до речі, якою мовою вони розмовляють. І ось тепер замість Ківалова і Колесніченка – Бужанський. Яка різниця?
• А ось яка. Людям, яким важливо, щоб Україна не розвивалася, принципово утримати частину її населення у мовному гетто. І це не українське мовне гетто, ні. Це – російськомовне гетто. Бо коли знищуються можливості для дитини отримувати освіту державною мовою, знищуються і можливості для подальшого розвитку майбутніх громадян України. Для отримання ними вищої освіти. Для роботи в органах влади.

До теми: Чому нам знову доводиться захищати українську в Україні?

І, звичайно, невдоволення цих людей тим, що вони перетворилися на громадян "другого сорту" потім із задоволенням використають і у Кремлі, і у виборчих штабах проросійських партій. І ніхто ніколи не пояснить цим людям, що вони опинилися у такій ситуації, тому що про них "дбали" депутат Бужанський та його однодумці. І можна буде ще роками, десятиріччями кричати про "другу державну мову", про "російськомовне населення" і про те, що Україна – це "історична Росія".

Досить вже знущатися над країною

Може досить? Досить вже знущатися над людьми – і тими, хто був позбавлений рідної мови через десятиліття русифікації і шовінізму, і тими, кого зараз намагаються позбавити гідної і перспективної освіти?

Досить вже знущатися над країною, постійно переконувати, що "ніякої різниці немає" і знаходити цю різницю завжди, коли країна стає Україною і позбавляється свого імперського і радянського минулого.

Різниця дійсно є – різниця між державним будівництвом і руйнуванням держави та атакою на її цінності. І цю різницю ми зараз чітко спостерігаємо.

Джерело: Радіо Свобода