Россия может отомстить США за убийство генерала Сулеймани

А також – іранського генерала, командувача спецпідрозділом Корпусу вартових ісламської революції, керівника елітного загону "Аль-Кудс" Касема Сулеймані. Він двічі потрапляв у фокус досліджень міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm.

Предыдущий выпуск Причастен к убийствам на Луганщине: рассекречен "вагнеривець" притворяется бизнесменом

Сулеймані відвідував Москву

Встановили, що у 2015 році, за 2 тижні до офіційного початку російської військової операції в Сирії, він координував приховане постачання зброї з російського військового аеродрому "Моздок" на авіабазу Хамадан в Ірані.

Зауважимо! Це відбувалось всупереч ембарго, накладеного на Іран резолюцією Радбезу ООН.

Цікаво, що за даними західних спецслужб, за 2 місяці до цього генерал Сулеймані таємно відвідував Москву і особисто зустрічався з президентом Росії Володимиром Путіним та міністром оборони Росії Сергієм Шойгу.

В Росії спростовували факт зустрічі

Хоча у Кремлі намагалися офіційно спростовувати факт такої зустрічі. Проте цей факт підтверджували не тільки джерела в американській розвідці, але й подальший розвиток подій довкола Сирії.

Витоки інформації вказували, що саме генерал Сулеймані при особистій зустрічі переконав російське військово-політичне керівництво розпочати повномасштабну військову операцію в Сирії.

А також – постачання російської зброї через авіабазу "Хамадан" напередодні вторгнення чітко вказує на реалізацію цих домовленостей.

Довідка. Станом на 30 вересня 2019 року, за даними сирійського центру моніторингу за дотриманням прав людини, в результаті авіарейдів ВПС Росії вбили понад 8 тисяч 300 мирних мешканців Сирії, серед яких понад 200 тисяч дітей.

Саме через масштаби злочинних дій Росії InformNapalm викривав особисті дані членів екіпажів російських військово-повітряних сил. Але повернімося до ліквідації іранського генерала Касема Сулеймані.

Свідчення генерала Рахаля

Важливі свідчення у 2016 році для сайту міжнародної спільноти InformNapalm дав колишній заступник міністра оборони Сирії і командувач флотом генерал Ахмад Рахаль.

Сулеймані міг спілкуватись з Путіним / Фото Associated Press

У 2012 році він публічно відмовився виконувати злочинні накази режиму Башара Асада і перейшов на бік сирійських повстанців. Він зазначав, що військова влада в Сирії фактично перейшла з рук Башара Асада в руки Ірану.

Интересно Выборы в Госдуму несут угрозу Украине, – Вениславский сказал, как будет реагировать мир

Іранський генерал Касем Сулеймані, на прізвисько "Тінь", отримав головну приховану роль військового керівництва Сирії. Тож не дивно, що йому було досить легко заохотити Путіна до масштабнішої інтервенції.

Також цікаво, що саме Касем Сулеймані був організатором і керівником пошуково-рятувальної операції по евакуації російського пілота Су-24, збитого Туреччиною на кордоні з Сирією.

Тож зважуючи усі вказані факти, досить зрозумілою стає істерика російського міністерства закордонних справ та російських медіа щодо раптової ліквідації цього іранського генерала. Адже саме з ним у Кремля були досить тісні стосунки на Близькому Сході.

Можливі наслідки для України

Тепер поговорімо про можливі наслідки для України. Звісно, коли Росія втрачає своїх основних союзників – це добре, але загалом для України ці події можуть у подальшій перспективі мати і негативні наслідки.

Втрата союзників Росії – негативні наслідки для України / Фото пресслужби Кремля

Річ у тому, що Росія шукатиме, як помститися США. Це не обов'язково має відбутися на Близькому Сході. У Росії для цього є набагато більше ресурсів та можливостей на Донбасі.

Звісно, у США можуть бути і інші важелі стримування Путіна від зазначеного сценарію, але у всіх сторін є свої інтереси.

Тому крім сподівань на союзників, варто бути готовими до будь-якого сценарію: від ракетного удару по силах ООС до терактів або повномасштабного введення російських сил.

Нужно прочесть Дома в российского шпиона в Германии обнаружили шеврон оккупационных войск: фотодоказательства

Путін вже неодноразово доводив свою готовність діяти підступно, злочинно і проливати багато крові задля власних інтересів та амбіцій з претензією на визнання Росії як наддержави.