Цифровая деградация: как технологии уничтожают умение общаться и разжигают агрессию в людях

Джерело: Facebook

Поняття цифрового аутизму, втрати навичок живого спілкування під впливом інформаційних технологій, – ввів Маріус Замфір, психолог і координатор центру дітей – аутистів в Румунії.

Цікаво знати! Ти – головний герой свого життя: шість правил, про які треба пам'ятати щодня

Сьогодні розберемося з тим, чому люди перестають мати цінність один для одного.

Соціальна взаємодія – базова потреба мозку кожної людини

Потреба людини в соціальних стосунках – фундаментальна. Так само, як кисень, їжа, вода – для нормального фізичного функціонування мозку потрібна взаємодія з іншими людьми.

Ми раніше об'єднувались з іншими людьми, щоб обмінюватись інформацією. Через збереження і передачу інформації один одному ми взаємодіяли.

В доцифрову епоху спілкування з іншими людьми було критично необхідним – воно було джерелом знань, інформації і ресурсів.

Тепер інтернет зберігає майже всю фактичну інформацію і позбавляє нас необхідності запам'ятовувати, обмінюватись, обговорювати. Зайшов в мережу і побачив все в одному місці – і інформацію, і обговорення, і аналіз, і висновки. Інтернет стає супер стимулом, що робить всі інші варіанти когнітивної взаємодії між людьми зайвими. В цифрову еру відносини з людьми більше не потрібні і у нас немає мотивації будувати і зміцнювати ці стосунки.

Ми перестаємо відчувати свою унікальність, ми відчуваємо, що будь-кого з нас легко замінити і найбільш драматичне тут і те, що така замінність стосується і професійного і особистого життя.

Еволюційно ми навчилися взаємодіяти один з одним через систему символів і знаків. Слово – це лише один із і далеко не визначальний для розуміння символ. Тобто для нашої з вами взаємодії – емоції, міміка, жести, фізична присутність, погляд в очі, щосекундні зміни виразу обличчя і пози – значно важливіші ніж слова для взаєморозуміння.

Як ми страждаємо від цифрової ери

За останній рік ми здебільшого перейшли в інший формат соціальної взаємодії – мережеве спілкування. І на відміну від нашого помилкового уявлення про те, що нова цифрова соціальність має в контексті сучасного світу замінити відсутність живого спілкування, нейронаука пояснює абсолютно конкретні причини, через які нам варто якнайшвидше шукати способи додати живого спілкування в щоденне життя.

Головна небезпека цифрової соціалізації – розвиток соціальної упередженості і конформізму, схильність до агресії і ворожості.

Той факт, що ми споживаємо інформацію через гаджети в спрощеному і примітивному вигляді, спілкуємось в мережі, ми розучуємось довіряти, боїмося бути справжніми.

Реалізація нашої потреби у соціальній взаємодії через екрани смартфонів і моніторі комп'ютерів – це лише імітація справжнього спілкування – сурогатне забезпечення нашого соціального інстинкту.

Мозок не розрізняє справжнього визнання значущості нашої особистості. Ми не розрізняємо усвідомлення різниці між тим, коли отримуємо справжнє визнання власної значущості – через рукостискання, через сказане в очі дякую, через отримані в розмові слова про користь і цінність для інших того, що ми робимо.

Мозок стверджується в розумінні цих аспектів нашого життя, коли ми бачимо лайк, який часто буває абсолютно неусвідомленим і автоматичним – під своїм дописом у Facebook, Instagram чи інших соціальних мережах. Ми віртуально зараховуємо свою винагороду, коли думаємо, що ті лайки, які отримуємо в соціальних мережах, щось означають.

Варто прочитати Не будьте своїм ворогом: 9 ознак того, що ви занадто переймаєтесь і як це побороти

Тобто і на справжнє щире визнання важливих для нас людей, і на лайк незнайомця, який без жодного усвідомлення часом тисне кнопку, у нас активізуються зони мозку, які відповідають за відчуття винагороди, значущості і цінності. Коли отримуємо лайк, стріатум, – підкіркове утворення переднього мозку і надзвичайно важливий компонент системи винагород виділяє допамін, ми відчуваємо задоволення.

Із збільшенням часу, який проводимо онлайн, ми збільшуємо і свою фізіологічну залежність від лайків. Ми з часом стаємо залежними від віртуального визнання своєї значущості.

Виникає розрив – з одного боку відчуваємо тривожність, коли хапаємо телефон і рахуємо лайки, з іншого постійно змінюємо наші "віртуальні" образи, підсвідомо вивчаючи "легкість" змін і перевтілень без усвідомлень, аналізу, критичного мислення.

Ми споживаємо інформацію про себе і інших через екрани гаджетів в спрощеному і примітивному вигляді, спілкуємось в мережі, ми розучуємось довіряти, боїмося бути справжніми, показуємо свої аватари і образи, не спражність.

Ефект розторможення в мережі: що це?

Ефект розторможення в мережі (англ. оnline disinhibition effect) ретельно дослідив американський психолог Джон Сулер. Це ефект ослаблення психологічних бар'єрів, що обмежують вихід прихованих почуттів і потреб, який змушує людей вести себе в інтернеті так, як вони зазвичай не поводяться в реальному житті.

Таке "розторможення" дозволяє нам легко критикувати, жорстко знецінювати, різко висловлюватись на адресу інших людей через онлайн взаємодію.

Ключовими факторами такої поведінки в мережі Джон Сулер визначає: анонімність, фізичну невидимість, асинхронність – коли ми реагуємо і висловлюємось в будь-який зручний для нас, а не отримувача повідомлення час.

В інтернеті ми набули можливості обирати людей як товари в магазині – класти в кошик тих, хто задовольняє певні потреби, викладати тих, на побудову стосунків, з якими потрібні додаткові зусилля, більше часу, мислення, енергії і емоцій.

Ми поступово спрощуємо саме значення людських стосунків і розучуємось комунікувати усвідомлено, докладати зусиль для взаєморозуміння.

Ми втрачаємо навичку розуміти внутрішній світ інших людей, розуміти їх мотиви, справжні потреби, суб'єктивні переживання, почуття.

Почніть жити! Страждання легші за зміни: як почати діяти?

Симптоми цифрової деградації:

1. Простіше спілкуватися в месенджерах в зручний час і формат. Ми можемо заміняти літери і цілі речення простими смайликами.

2. Легше відмовитись від спілкування з людиною, ніж враховувати її особистість і характер у взаємодії.

3. Відчуття, що будь-яку людину легко замінити, оскільки будь-які нові контакти у нас на відстані одного запиту в мережі.

4. Реальне життя біднішає на реальних людей і реальні емоції.

5. Ми починаємо ставитись до людей не як до тих, хто має свій внутрішній світ, свої бажання, почуття, очікування – ми сприймаємо людей як функції – ми спілкуємось з ними для задоволення власних потреб.

Рекомендуємо! Ви можете обійтись без Google: яка причина провалів у навчанні?

Що робити?

1. Усвідомити – чому надаємо підсвідомо перевагу спілкуванню онлайн:

• Ілюзія можливості контролювати свій образ в очах співрозмовника.
• Наявність "автоматичних спостерігачів" створює ілюзію, що нас завжди почують і зрозуміють.
• Ілюзія, що ми ніколи не одинокі, бо завжди можемо звернутися до "друзів".
• Ілюзія швидко отримати підтримку, пораду, визнання, схвалення через єдине повідомлення в мережі.
• Можливість моментально і без наслідків висловити свою негативну думку в довільній формі – не підбираючи слів і стилю, не думаючи про почуття того, хто читатиме таке повідомлення.
• Можливість створювати різні версії себе і змінювати їх через прості застосунки: відфотошопити обличчя і тіло, змінювати фони, локацію.
• Ми можем свій образ представити якимось певним чином без жодного зв'язку із реальністю цього образу.

2. Змінити – навчитись балансувати віртуальне і справжнє життя:

• Через вольові зусилля збільшувати кількість живого спілкування.
• Планувати і повертати в життя живі розмови, теплі погляди, гарячі живі дискусії, різкі обговорення, коли твій опонент навпроти тебе і ти відчуваєш через його погляд, жести, міміку як він реагує, що відчуває, що думає.
• Повертати в свої родини живі розмови за сніданками, обідами і вечерями. Телефонам і гаджетам не місце за родинним столом. Найголовніше в такі години – ваші справжні посмішки, щирі сльози, чесні погляди, різні емоції.
• Усвідомлювати, що для побудови стосунків потрібен час. Цей час ми зараз витрачаємо на медіа і онлайн. Натомість, щоб зрозуміти людину, треба побачити її в різних життєвих ситуаціях – в онлайні ми бачимо тільки те, що нам показують, ми бачимо відшліфовані образи соціальної мережі.

Зверніть увагу! Таємниці мозку: як приймати правильні рішення

Яким би далі не був світ, нашою важливою перевагою в усьому штучному, алгоритмізованому, цифровому, залишатиметься наша людяність. ЇЇ варто зберігати як найцінніший, справжній скарб. На її збереження варто направляти увагу, витрачати час, скеровувати думки і дії.

Можна, звичайно, того не робити. Вибір за нами. За людьми. Справжніми.