Страждання легші за зміни. Коли обираємо страждати – обираємо не робити нічого, бути жертвою. Жертві значно легше – не потрібно нічого робити, лише страждати.
Читайте також Сміх чи сльози: як мозок керує нашими емоціями
Змінюватись складно. Не швидко. Не одночасно. Змінюватись – це про рішення, про відповідальність, про дисципліну. Страждати легше.
Вибір про страждання або зміни – за нами.
Не робити вибір – це теж вибір.
П'ять кроків до розвитку емоційної компетентності
1. Рефлексія. Саме тут починається самоусвідомлення. Проаналізуйте свої емоції і те, як ви зазвичай реагуєте на неприємні ситуації. Де реакція була на зміст повідомлення, а де на форму? Що у формі повідомлення стало тригером?
2. Запитайте тих, кому довіряєте. В момент, коли ми відчуваємо сильну емоцію, нам важко оцінити себе раціонально. Запитайте людей, яким довіряєте і в чиєму доброму намірі переконані, про те, як ви справляєтеся зі складними емоційними ситуаціями. Думка інших – не привід для негайних змін, проте хороший індикатор того, як інші бачать і відчувають ваші реакції.
3. Зупиніться. Кожного разу, коли відчуваєте емоцію, зупиніться лише на кілька секунд перед тим, як говорити, дзвонити чи писати. Зосередьтеся в цю мить на своєму диханні. Коли відчуєте, що емоція потроху слабшає, ще раз переоцінить те, що і як хочете сказати – це точно правильні слова і форма?
4. Зрозумійте чому? Вивчайте власні тригери, знайомтеся із ними. Вони, тригери, ваші найкращі провідники до розвитку емоційної компетентності. Розмірковуйте також про те, чому інші відчувають ті чи інші емоції, що за цим стоїть? Так ви будете розвивати в собі співчуття, емпатію та розуміння.
Цікаво! Спи або помреш: які наслідки несе постійне недосипання?
5. Знання живуть у м'язах. Практикуйте. Неможливо стати більш емпатичним за ніч. Але крок за кроком, із зусиллями, терпінням і постійною практикою, ви почнете більше розуміти емоції, свої і чужі, не засуджуючи, не забороняючи, не оцінюючи. Ви – це ви. Вони – це вони. Із кожним із нас все ок.
Джерело: Facebook