"Руській мір" vs українська церква: як наступають московські попи

7 вересня, під час щорічного звернення до депутатів Верховної Ради Петро Порошенко заявив, що зробить все для того, аби в Україні була своя автокефальна православна церква. Президент повідомив депутатському корпусу про те, що він "особисто написав лист Варфоломію I", і що ця частина його виступу в парламенті "адресована не тільки депутатам і всьому українському народові".

Читайте також: Ватажки "ЛНР" планують використати УПЦ МП задля своєї популяризації, – Тимчук

Порошенко висловив сподівання, що патріарх Варфоломій почує його слова, а тому звернув його увагу "на наявність твердої політичної волі вирішити цю проблему, яка існує ще з 1991 року". Президент впевнений, що "Україна має право на помісну Церкву". Разом з тим, глава держави підкреслив, що "поява помісної церкви не означає появи державної церкви або обмеження прав інших православних конфесій".

Це – офіціоз, який не можна було не зацитувати. А тепер розберемося із дефініціями та пригадаємо недавню історію.

"Другий" Рим – "Третьому": навіть не мрійте

Автокефальна, або помісна церква – це церква (в українському контексті), повністю відділена та унезалежнена від Москви та московського патріархату. Останній, як відомо, не визнає УПЦ КП, вважаючи київський престол нелегітимним.

А вселенський патріарх Варфоломій І – це та персона, котра, грубо та спрощено кажучи, видає санкцію на існування подібної суверенної церкви.

Сам Варфоломій, який також носить титул предстоятеля Константинополя – Нового Риму, є главою Константинопольської православної церкви. Цю церкву також називають "першою в диптиху", або "першою по честі". Вона – наріжний камінь православ'я. А її очільник, відповідно, "старший" серед інших глав церков.

За прихильність Константинополя Київ і Москва борються фактично з моменту розпаду СРСР. При цьому шальки терезів, які тримає Варфоломій, схиляються то в один, то в інший бік.

Так, на початку 1990-х, Варфоломій рішуче підтримав Москву. "Патріарх Варфоломій I офіційно проголосив, що вселенський патріархат визнає тільки одного канонічного митрополита Київського, Його Високопреосвященство Володимира (Сабодана), митрополита Київського і всієї України", – йшлося в резолюції, складеній за підсумками зустрічі Варфоломія та московського патріарха Алєксія ІІ, що відбулася у 1993 році.

Перший контакт Варфоломія І та Алєксія ІІ відбувся у 1993 році. На той період константинопольський патріарх визнавав зверхність очільника РПЦ над української церквою

Однак минуло десятиліття, і ситуація почала змінюватися. У 2004-му Варфоломій відкинув концепцію РПЦ "Москва – Третій Рим". Претензії Росії на те, аби вважатися "Третім Римом" (читай: колискою православ'я) константинопольський патріарх назвав "богословськи неспроможними". Приблизно з цього моменту почалося охолодження між РПЦ та Варфоломієм.

Ще більше конфронтація поглибилася у 2008-му. Тоді Варфоломій скоїв страшенний "гріх": він прибув до Києва на запрошення керівництва України. Участь патріарха в ювілейних урочистостях, присвячених 1020-річчю хрещення Київської Русі, викликали гостре невдоволення з боку РПЦ та влади РФ.

І – треба сказати – дарма. Адже у Києві Варфоломій сказав мало обнадійливого. Питання автокефалії для української церкви перед ним піднімав тодішній президент України Віктор Ющенко. Але Варфоломій, звертаючись до української нації, прорік таке.

Він заявив, що "не претендує на розширення своїх канонічних повноважень", підкреслив, що Великий константинопольський собор засудив "будь-які сепаратистські, етнофілетичні та націоналістичні тенденції в церкві", нагадав ряд історичних прецедентів та дав зрозуміти, що "церква-мати" має не тільки право, але й обов'язок підтримати в межах усталеної православної традиції будь-яку конструктивну і перспективну пропозицію, котра якомога швидше ліквідувала б небезпечні розділення в церковному тілі, "щоби зло не стало більшим".

На візит Варфоломія до Києва у 2008-му покладали чималі сподівання. Президент Ющенко порушував питання помісної церкви, проте його візаві "пройшов між крапельками"

На перший погляд, може здатися, що, ховаючись за подібним високопарним слововиверженням, Варфоломій не сказав Києву ані "так", ані "ні". Але він таки сказав "ні", адже жодного визнання Українська православна церква Київського патріархату так і не отримала.

А у 2010 році, під час візиту до Москви, патріарх Варфоломій закликав українських прихожан "не вагатися, а приєднуватися до канонічної церкви, яка є кораблем порятунку". Зрозуміло, що цей "корабель порятунку" мав московську прописку. Здавалося, що справа з автокефалією знову зайшла у глухий кут.

Але шальки терезів хитнулися вчергове.

Читайте також: Посягаються на святе: як Московський патріархат перетягує на свій бік українську церкву

Боротьба загостюється

Патріарх РПЦ Кирил, котрий заступив престол після смерті Алєксія ІІ, припустився значної помилки. Він почав погрожувати Варфоломію І, забувши і про церковну ієрархію, і про правила хорошого тону.

22 січня 2016 року в Швейцарії відбулося зібрання глав православних церков, куди прибув і Кирил. Там очільник РПЦ виступив з промовою настільки "яскравою", що Київський патріархат охарактеризував цю рацею як "негідну сану архієрея" і закликав Варфоломія зреагувати на подібну поведінку.

Проте що ж сталося у Женеві? Добрий звіт звідти надало видання The Economist, кілька абзаців зі статті котрого ми зацитуємо.

"Прибувши до Швейцарії, патріарх Кирил виступив із ретельно вивіреною заявою (…) Найважливіший момент (її) стосується України. Найбільшими православними інститутами в цій країні є всесвітньо визнана Українська православна церква Московського патріархату та існуючий 25 років Київський патріархат, який активно підтримує українську незалежність і боротьбу влади проти повстанців-русофілів на Сході. Ці об'єднання ведуть абсолютно однакові служби, і головна відмінність між ними в тому, що вони моляться і підпорядковуються різним єпископам.

Для людини зі сторони вельми примітно те, що тисячі парафій по всій Україні, в тому числі деякі величні місця поклоніння, зуміли залишитися під церковною юрисдикцією Москви, хоча між українською армією та бойовиками, які користуються підтримкою російського керівництва, йде жорстока війна. В рамках стратегії виживання глава Української православної церкви митрополит Онуфрій тихо дозволив своїм парафіянам не молитися публічно за московського патріарха, якщо вони ходять на службу в тих місцях, де сильні антиросійські настрої.

Однак патріарх Кирил виступив в Женеві з протестом, заявивши, що 30 храмів були "насильницьким шляхом" захоплені у УПЦ Московського патріархату і передані Київському, і що як мінімум десять інших церков "знаходяться під загрозою нападу розкольників і націоналістів, які видають те, що відбувається, за нібито добровільний перехід віруючих в так званий Київський патріархат".

Московський патріарх Кирил де-факто шантажує константинопольський престол розколом. Аби не було ексцесів, глава РПЦ вимагає забути про автономію для української церкви.

Російський ієрарх поскаржився, що деякі єпископи, які стверджують, що вони діють за вказівкою Варфоломія, побували в Україні і висловили свою підтримку київській церковній владі, створивши тим самим "спокусу" для віруючих і духовенства України. Його діючий на підсвідомість сигнал можна витлумачити так: навіть не думайте про те, щоб надавати допомогу і визнавати Київський патріархат, бо в іншому випадку все подальше внутрішньоправославне співробітництво буде припинено до особливої вказівки.

Експерти з релігії у застереженні Кирила перш за все побачили випад проти Варфоломія. Як в Україні, так і в діаспорі є багато українців, які мріють про те, щоб у них в країні була єдина православна церква, політично близька до Києва, а духовно – до стародавнього престолу Константинополя. Іншими словами, до патріарха Варфоломія.

Під час візиту в Україну в 2008 році Варфоломій постарався зберегти делікатну рівновагу, визнавши законність влади Московського патріархату в цій частині світу, і в той же час підбадьоривши українців, які мріють про єдину і незалежну церкву. Патріарх Кирило чітко дав зрозуміти, що якщо таке трапиться, в світовому православ'ї може статися потужний розкол", – пише The Economist.

Читайте також: Журналісти оприлюднили шокуючі подробиці життя очільника секти "Відродження" Мунтяна

Настрої патріарха

Отож, все вище зазначене відбулося у січні минулого року. А вже 10 березня 2016-го Варфоломій І приймав у своїй резиденції подружжя Порошенків. Президент з дружиною зустрілися з патріархом в рамках офіційного візиту глави української держави до Туреччини. Далі – слово прес-службі Петра Порошенка.

У 2016 році з Варфоломієм І зустрічався Петро Порошенко. А у 2017-му, звертаючись до парламенту, український президент заявив, що написав листа вселенському патріарху. Зміст останнього містить заклики забезпечити українській православній церкві незалежність.

Як передавали речники, президент України повідомив, що на зустрічі з Варфоломієм вони говорили "про єдину помісну православну церкву, якої прагне і на яку чекає український народ".

Порошенко висловив вдячність патріархові Варфоломію за діалог про майбутнє України і за "величезну поміч, яку український народ отримує від патріарха – постійну турботу, постійну молитву про Україну, про її процвітання, про світ на українській землі, за постійну допомогу, яку мати-церква надає Україні".

У свою чергу, на брифінгу для журналістів за підсумками зустрічі патріарх наголосив на важливості візиту Петра Порошенка для взаємних відносин, висловив йому задоволення і вдячність, а також підтримку у встановленні миру в Україні.

Цим, однак, головні події 2016 року, дотичні до церковної сфери, не завершилися. Навпаки – вони тільки починалися.

Адже з 19 по 26 червня 2016 року на грецькому острові Крит проходив собор, на який були запрошені представники 14 автокефальних православних церков. З них десятеро прийняли запрошення, а четверо ухилилися від нього, – зокрема, й Російська православна церква.

Щоб оцінити масштаб події, слід зауважити, що історія православної церкви налічує лише сім вселенських соборів. Востаннє православні збиралися вузьким колом у… восьмому столітті нової ери, тобто 1200 років тому. А до церковного саміту на Криті готувалися приблизно з 1925 року.

З огляду на всі приготування демонстративна зневага Москви мала видатися "критянам" мегаляпасом. Що, вочевидь, так і було. Та головне те, що в силу своєї відсутності на соборі Російська православна церква не приєдналася до ухвалених на ньому рішень.

Не приєдналася, але не виключає свого приєднання у майбутньому. Власне, рішення Критського собору РПЦ використовує для відкритого шантажу. Вона натякає Варфоломію, що може підтримати собор, проте ціна питання – все та ж таки українська автокефалія.

"Москва надалі торгується через Критський Собор. Розуміючи його виняткову важливість для вселенського патріарха (як предстоятеля і як особи, бо це фактично головна справа його патріаршества), МП прагне виторгувати собі найважливіше: в обмін на приєднання до рішень Собору отримати гарантію невизнання автокефалії Церкви в Україні.

Фанар (офіційна резиденція Варфоломія І – "24") навпаки – намагається досягти визнання рішень Собору без зв'язування рук в "українському питанні". Адже такий сценарій вже був у 2008-2016 рр., і завершився він обманом з боку Москви, спробою зірвати собор та невизнанням його рішень. Тому у Фанара немає жодних підстав довіряти МП зараз", – пише в своєму блозі єпископ Євстратій Зоря (УПЦ КП).

Зоря додає, що ритуальними танцями довкола Критського собору справа не обмежується. Мета Москви – залучити Варфоломія до Росії. Ймовірність такого візиту, за даними Зорі, обговорювалася зовсім нещодавно.

"19 вересня шеф московської церковної дипломатії митрополит Іларіон Алфєєв відвідував вселенського патріарха Варфоломія у його резиденції на Фанарі. За повідомленням грецьких джерел, під час візиту він передав запрошення російського патріарха Кирила завітати у грудні до Москви на святкування 100-ліття Помісного Собору 1917-18 рр. та відновлення в РПЦ патріаршества", – пише Зоря.

Але "офіційний сайт дипломатичного відомства МП нічого не повідомляє ані про запрошення до Москви, ані про зміст переговорів. Що може означати одне – сторони не домовилися. Побіжно це підтверджують і грецькі джерела, вказуючи на те, що питання візиту має обговорити Синод".

Про що іще це може свідчити? – ставить питання єпископ Євстратій.

Окрім намагань вирішити "українське питання", мова також йде про підвищення статусу патріарха Кирила, котрий приміряє на себе роль "московського Папи".

Адже відомо, що в західній традиції тлумачення соборних механізмів вважається, що саме санкція римського понтифіка надає рішенням Соборів остаточну легітимність. Так хоче вчинити і Кирил – якщо й погодитися на рішення великого собору 2016 року, то разом з цим показати, що без санкції Москви соборні рішення не можуть стати чинними. Тобто по факту він хоче утвердити за собою ту першість, яка історично належить Константинополю. Сподіваюсь, що на Фанарі розуміють, якого "троянського коня" хоче їм подарувати МП, – резюмує Зоря.

Надії київського єпископа хотілося б розділити. Проте деякі російські медіа все ж повідомляють про те, що візит Варфоломія до Москви відбудеться. І навіть називають дату – грудень 2017-го. Повну ясність у це міг би внести Константинополь, чи то пак Стамбул, але поки що Стамбул мовчить, й замість нього говорить Москва. "Третій Рим" не дає спокою іншим світовим столицям. Втім, як і завжди. Адже жити без розбрату та ворожнечі на його теренах так і не навчилися.

Читайте також: Путін володіє зброєю, яка є однією з найнебезпечніших у світі, – капелан АТО