Зорі, подібні до нашого Сонця, вибухають "суперспалахами" кожні 100 років

Суперспалахи

Наша рідна зоря — це гігантська розпечена куля плазми, яка утримує разом планети, супутники, астероїди, комети та численні інші тіла, що формують Сонячну систему. У космосі існують мільярди подібних зірок, схожих своєю масою, розмірами та складом. Учені вивчають Сонце зблизька лише останні 60 років, але вони також не обходять стороною і його побратимів, розташованих далеко від нас. Це потенційно допоможе нам зафіксувати різні стадії життя й активності цих зірок, щоб таким чином розуміти, чого чекати нам самим, пише 24 Канал.

Дивіться також Учені знайшли сліди гігантської сонячної бурі, що вразила Землю 2687 років тому

Сподіваючись з'ясувати, чи здатне Сонце виробляти суперспалахи, що в тисячі разів потужніші за ті, з якими ми стикаємось сьогодні, команда вчених проаналізувала дані 56 000 схожих зірок. Вони звернулися до даних космічного телескопа NASA Kepler, який шукав екзопланети у космосі протягом дев’яти років. Таким чином, спостерігаючи таку кількість сонцеподібних зірок протягом чотирьох років дослідники "накопичили еквівалент приблизно 220 000 років спостережень за Сонцем". Завдяки цьому змогли виявити 2 889 суперспалахів на 2 527 зірках, а потім зробили висновок, що зорі з подібними до нашого Сонця температурами й мінливістю генерують суперспалахи приблизно раз на століття.

Результати також показали, що частота суперспалахів збігається з раніше спостережуваними моделями спалахів на Сонці, що вказує на спільний основний механізм. Звичайний ці гігантські вибухи, що викидають у космос високошвидкісні частинки, випромінюють енергію, еквівалентну десяти мільйонам вулканічних вивержень на Землі. Суперспалахи своєю чергою можуть бути в 10 000 разів потужніші за звичайні сонячні спалахи.

Такі бурі можуть серйозно порушити роботу технологічних систем, буквально спалюючи їх зсередини. Для світу минулого це, можливо, не було б надто великою проблемою, але для світу теперішнього, який повністю покладається на технології (в тому числі супутники на орбіті), це критично важливе питання.

Поки що вчені не впевнені, чи здатне конкретно Сонце спричинити суперспалах, оскільки жодної такої події людство ще не фіксувало. Однак ми маємо докази екстремальної сонячної активності в минулому, яка відбилась у відкладеннях та кільцях стародавніх дерев у вигляді ізотопних сплесків. Втім, науковці кажуть, що навіть ці події не досягають рівня енергії, очікуваного від суперспалаху.

Але навіть так результати дослідження не тільки дають нам краще розуміння нашої зорі, а й можуть допомогти краще прогнозувати майбутні геомагнітні бурі, які заважають нашим технологіям на Землі.

Ми хотіли визначити, як часто наше Сонце виробляє суперспалахи, але тривалість прямих сонячних спостережень відносно невелика,
– кажуть учені з Інституту досліджень Сонячної системи імені Макса Планка.

Науковцям потрібні подальші детальні дослідження, щоб визначити, чи відрізняються спостережувані зірки від Сонця, чи їхня активність дійсно відображає майбутній потенціал нашої зорі.