Найбільший живий організм планети помирає внаслідок діяльності людини

Цей осиковий ліс – дуже давній та масивний. Він розташований у штаті Юта й займає понад 40 гектарів і важить близько шести тисяч тонн. Те, що виглядає як панорама з сотень окремих дерев насправді є групою генетично ідентичних стовбурів з величезною спільною кореневою системою. Таким чином це всього один живий організм, а не багато самостійних.

Цікаво Експерти назвали витік газу з російських трубопроводів величезною екологічною катастрофою

Що відбувається з лісом Пандо

Вчені кажуть, що цей гігант, життя якого тривало тисячоліттями, починає розпадатися. Професор екології Пол Роджерс, який завершив комплексну оцінку Пандо п'ять років тому, виявив, що тварини шкодять цьому лісу, обмежуючи ріст нових дерев та скорочуючи термін життя цієї колосальної рослини. Великі дерева старіють та відмирають, а нові осикові паростки не витримують натиску ненажерливих оленів.

Провину за це покладають на людей, оскільки саме вони кілька століть тому прийшли сюди й значно зменшили популяцію вовків і ведмедів, дозволивши оленям розплодитися й шукати все більше й більше їжі. Меншою мірою ліс убиває випасання людиною великої рогатої худоби, яка також поїдає молоді пагони.

У відповідь на загрозу екологи встановили огорожу навколо однієї ділянки, щоб не допустити випасання тварин та перевірити, чи вдасться таким чином зберегти життя лісу. Нещодавно Роджерс повернувся, щоб оцінити цю стратегію і перевірити загальний стан здоров'я Пандо. Свої висновки він опублікував в журналі "Conservation Science and Practice".

Що показав експеримент

Згідно з дослідженням, Пандо йде кількома різними екологічними шляхами, залежно від того, як управляються його сегменти.

• Близько 16 відсотків лісу, які було обгороджено, дійсно вдалося врятувати. Молоді пагони переживають свої перші етапи життя й продовжують рости. Однак негативний вплив минулого все ще відчувається: старі та всихаючі дерева досі переважають над молодими.
• На ділянках, які залишаються неогородженими (приблизно 50 відсотків), продовжують концентруватися олені та велика рогата худоба, які поїдають більшу частину молодих паростків.
• При цьому з опису дослідження не ясно, що з іншими 34 відсотками лісу.
• Незахищені зони зазнають екологічних змін у різних напрямках. Зрілі стебла осики гинуть без заміни, відкриваючи верхній ярус і дозволяючи більшій кількості сонячного світла постійно досягати землі. Це змінює рослинний склад на поверхні.
• Разом з цим змінюється й життя інших незліченних видів, які залежні від наявності дерев. Осикові ліси підтримують високий рівень біорізноманіття – від дроздів до наперстянки. Довготривала відсутність нового поповнення в осикових екосистемах може мати каскадний вплив на сотні видів.
• Це фактично розрізає раніше однорідний ліс. 

Що далі

Дуже дивними виглядають аргументи вчених про перспективи обгороджування. З одного боку вони заявляють, що змогли зберегти одну ділянку лісу, але з іншого не хочуть розширювати паркан на більшу територію, посилаючись на "естетичні та філософські проблеми". 

Я думаю, що якщо ми спробуємо врятувати організм лише за допомогою парканів, ми виявимо, що намагаємося створити щось на кшталт зоопарку в дикій природі. Хоча стратегія огородження має добрі наміри, нам, зрештою, доведеться вирішувати основні проблеми, пов'язані з великою кількістю бродячих оленів і великої рогатої худоби на цьому ландшафті,
– каже Роджерс.

Наразі неясно, як далі збираються діяти вчені та влада. Існує ймовірність, що врятувати цей унікальний ліс не вдасться.