Вчені шукають ядерні кубики нацистів: що це таке і навіщо вони потрібні дослідникам
Джерело:
American Chemical SocietyУ часи Другої світової війни нацисти проводили свою ядерну програму, яка називалась Uranprojekt – Урановий проєкт. Почали її у 39 році і закінчили тільки з програшем Німеччини, так і не досягши мети. У своїх дослідженнях вчені, які працювали над проєктом, використовували уранові кубики розміром у п'ять сантиметрів. На жаль, після закінчення війни багато з них безслідно зникли.
Компоненти ядерної бомби Третього рейху захопили союзники після перемоги над нацистами. Серед них були й документи, з яких стала відома початкова кількість уранових кубиків.
Цікаво Шахраї обманом привласнили 2,3 мільйона доларів з бюджету американського міста
Ядерні кубики
Сьогодні ці об'єкти мають в основному історичне значення. Вчених насамперед цікавить поліпшення методик ядерної криміналістики, коли потрібно встановити походження контрабандних матеріалів або навіть готової ядерної зброї. Якоїсь особливої небезпеки вони не становлять.
- Група вчених з Тихоокеанської північно-західної національної лабораторії досліджує кубик, який вдалося знайти.
- Минулого тижня на конференції Американського хімічного товариства вони представили результати своїх пошуків походження зразків урану і технології його отримання у нацистській Німеччині.
- За їх словами, як мінімум в одному випадку завдяки матеріалам, використаним для захисного покриття, можна встановити, що кубик виготовив відомий німецький фізик Вернер Гейзенберг, який був одним з лідерів німецького ядерного проєкту.
- Подібним чином, опираючись на історичні дані та докази, імена інших учасників можна пов'язати з конкретними кубиками.
- Відомо, що лабораторія має доступ до ще кількох таких об'єктів і зараз встановлює їхню справжність.
Що цікаво, ніхто не знає, коли і як до лабораторії потрапив їхній куб. У 1945 році понад 600 таких кубиків вивезли до США, де, ймовірно, їх використали для створення своїх зразків ядерної зброї. Усі вони належали Гейзенбергу. Куди поділися усі інші, наприклад ті, що створив Курт Дібнер, невідомо. Ймовірно, вони знаходяться у приватних колекціях