Метеорит, знайдений у Марокко, має земне походження – він покинув планету і повернувся

Туди й назад

Чорний камінь отримав офіційну назву "NWA 13188" і став першим метеоритом, який здійснив незвичайну подорож в обидва боки. Він важить 646 грамів, а його бульбашковий вигляд, текстура кристалів і хімічний склад натякають на те, що камінь утворився з розплавлених мінералів, що виникли під час виверження вулканів поблизу океанічних плит на Землі.

Дивіться також Просто про різницю між метеоритом, метеором та метеороїдом

На думку геофізика з Національного центру наукових досліджень Франції Жерома Гаттачека, камінь провів чимало часу на земній орбіті.

Метеорит NWA 13188 / Фото Jerome Gattacceca/The Meteorological Society

• Концентрацію гелію-3, берилію-10 і неону-21 у метеориті можна пояснити лише впливом космічних променів. Це випромінювання присутнє в космічному просторі, але значною мірою блокується магнітним полем Землі.
• Концентрація цих ізотопів виявилася нижчою, ніж в інших метеоритах, але була значно вищою, ніж в породах на поверхні Землі. Схоже, NWA 13188 піддавався впливу космічних променів протягом короткого в масштабах галактики, але значного періоду часу для людства — кількох десятків тисяч років.
• Крім того, на метеориті є склоподібна оболонка — сліди плавлення під час входу в атмосферу Землі.

Усі ці докази свідчать, що NWA 13188 – метеорит, який потрапив у космос із поверхні нашої планети, але згодом знову впав на її поверхню.

Як земна порода потрапила в космос, залишається загадкою. За однією з версій, камінь потрапив на орбіту під час виверження вулкана, або його викинуло в космос під час падіння на Землю іншого метеорита. Щоб потрапити на орбіту, камінь, викинутий із жерла бурхливого вулкана, мав рухатися зі швидкістю 10 000 кілометрів за годину, що вдвічі швидше за більшість йому подібних. Найвищі вулканічні шлейфи зазвичай досягають лише 31-45 кілометрів заввишки, тому малоймовірно, що вулкани можуть запустити камені в космос.

Водночас деякі зіткнення великих астероїдів із Землею могли бути достатньо сильними. Наприклад, під час польоту "Аполлона-14" 1971 року на Місяці було виявлено земну породу віком 4 млрд років. Найімовірніше, цей камінь закинуло із Землі на супутник після зіткнення з астероїдом.