За межами Галактики виявили чорну діру: чим вона визначна
Космос переповнений цікавими та різноманітними об'єктами. Усі, певно, чули про чорні діри – компактні об'єкти з потужною гравітацією. За межами Молочного Шляху їх виявляють завдяки випромінюванню, яке виникає в акреційному диску навколо чорної діри. Та тепер з'явився новий метод.
Чорні діри можна виявити, спостерігаючи за тим, як вони впливають на навколишні зірки. Саме це можна помітити, спостерігаючи за надмасивною чорною дірою у центрі Галактики. Та за межами Молочного Шляху цим методом чорні діри ще не виявляли. Тепер це сталося й астрономи презентували компактний об'єкт у центрі зоряного скупчення NGC 1850, яке розташоване в іншій галактиці.
Читайте за темою 5 міфів про чорні діри, які ви могли чути
Вплив чорної діри в центрі Галактики на зірки: дивіться відео
Чорна діра в молодому зоряному скупченні
NGC 1850 розташоване у галактиці-супутнику Молочного Шляху – Великій Магеллановій Хмарі. Відстань від скупчення до Сонця становить близько 160 тисяч світлових років.
Подібно до Шерлока Холмса, який вистежує злочинну банду за її помилками, ми дивимося на кожну зірку в цьому скупченні з лупою в одній руці, намагаючись знайти докази наявності чорних дір, але не спостерігаючи їх прямо,
– розповідає автор дослідження Сара Сарачіно.
Та наполегливість дала свої плоди – астрономи виявили, як чорна діра гравітаційно впливає на зорю-компаньйона, що має масу близько 5 мас Сонця. Сам компактний об'єкт має масу приблизно 11 мас Сонця.
Такі "маленькі" чорні діри зоряної маси уже виявляли в інших галактиках. Але це робилося з допомогою інших методів – фіксувалося рентгенівське випромінювання акреційного диска чи випромінювання, що виникало в момент поглинання чорною дірою матеріалу диска. Також відшукати "маленькі" чорні діри вдавалося завдяки гравітаційним хвилям, які виникали під час злиття з іншим компактним об'єктом.
Виявлення чорної діри у NGC 1850 – це перше відкриття компактного об'єкта цим методом за межами Галактики та перша виявлена чорна діра, яка розташована у такому молодому (близько 100 мільйонів років) зоряному скупченні. Порівнюючи їх із більшими та старшими дірами у старіших скупченнях, астрономи зможуть зрозуміти, як ці об'єкти ростуть, поглинаючи зірки або зливаючись з іншими компактними об'єктами. Також це покращує наше розуміння походження джерел гравітаційних хвиль.