Токіо опинилося в центрі "каструлі зі спагеті": уривок з книги українського посла в Японії

Азія — найбільший за територією і населенням континент, зі складною історією і бурхливим сьогоденням. Азійські країни — одні з визначальних у міжнародній політиці XXI століття, але для багатьох залишаються майже невідомими. Азійський вектор зовнішньої політики України потребує розуміння особливостей держав цього регіону та стратегії розбудови відносин з ними на засадах спільних інтересів.

Сергій Корсунський / Фото Twitter KorsunskySergiy 

У новій книжці від видавництва Vivat "Як будувати відносини з країнами Азії. Економіка, дипломатія, культурні особливості" автор Сергій Корсунський наводить свої спостереження щодо економічних, соціальних і культурних аспектів взаємодії з країнами Південно-Східної і Східної Азії, які допоможуть у пошуку партнерів і розбудові міцних взаємовигідних відносин.

СПАГЕТІ З ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ

Країни Південно-Східної та Східної Азії тісно пов'язані між собою та із зовнішніми партнерами складною системою дво- і багатосторонніх договорів про вільну торгівлю, сукупність яких фахівці називають "каструлею спагеті" — настільки вона заплутана.

Ось приклади лише окремих з них: двосторонні угоди Китай – Камбоджа, Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея, Сінгапур, Гонконг; Китай – АСЕАН; двосторонні Японія – Індія, Монголія, Південна Корея, Індонезія, Австралія, з США окрім Торговельної угоди укладено окрему Угоду про цифрову торгівлю; двосторонні Австралія – Нова Зеландія, Гонконг, Південна Корея, США, Таїланд, Малайзія, Індонезія; двосторонні Нова Зеландія – Південна Корея, Гонконг; АСЕАН – Південна Корея, Індія, Австралія та Нова Зеландія. Окрім того, Китай, Південна Корея і Японія ведуть переговори про створення зони вільної торгівлі між ними.

Прапор АСЕАН (Асоціації держав Південно-Східної Азії) / Фото Wikipedia 

Наприкінці 2020 року десять країн АСЕАН, Китай, Південна Корея, Японія, Австралія і Нова Зеландія підписали угоду про Всебічне регіональне економічне партнерство (ВРЕП), і з 2018 рокув регіоні діє угода про Всеосяжне і Прогресивне Транс-Тихоокеанське партнерство (ВПТТП) за участі Канади, Австралії, Брунею, Чилі, Японії, Малайзії, Мексики, Нової Зеландії, Перу, Сінгапуру і В'єтнаму. Тобто сім країн – Австралія, Бруней, Японія, Малайзія, Нова Зеландія, Сінгапур і В'єтнам – є сторонами обох угод, які досить різні за рівнем лібералізації, умовами доступу на ринки та іншими умовами торгівлі.

Про угоду ВРЕП Китай та 14 країн Азії підписали найбільшу у світі угоду про вільну торгівлю

Лідери країн Транстихоокеанського партнерства, 2010 рік / Фото Getty Images 

Водночас уявлення про режим вільної торгівлі у Південно-Східній Азії буде неповним, якщо оминути відносини країн регіону з таким потужним торговельно-економічним партнером, як ЄС. Зокрема, 17 липня 2018 року було укладено двосторонню Угоду про торговельне партнерство між Японією і ЄС, яка покриває майже третину глобального ВВП. У 2020 році окрему Угоду про вільну торгівлю уклали Японія і Велика Британія.

Крім того, у вересні 2019 року в Брюсселі було підписано документ про партнерство ЄС і Японії для сталого зв'язку і якісної інфраструктури. Переговори про торговельно-інвестиційну угоду між ЄС і АСЕАН було започатковано у 2007 році, проте вже у 2009-му їх було призупинено. Натомість Брюссель і окремі країни АСЕАН перейшли до двосторонніх перемовин – у 2010 році з Сінгапуром і Малайзією, у 2012-му – з В'єтнамом, у 2013-му – з Таїландом, у 2015-му – з Філіппінами та у 2016-му – з Індонезією. Переговори з Сінгапуром було завершено у 2014 році, з В'єтнамом – у 2015-му.

Міністр міжнародної торгівлі Великої Британії ЛІз Трасс та міністр закордонних справ Японії Мотегі Хошімітцу / Фото gov.uk 

Перемовини з Таїландом, Малайзією і Філіппінами призупинено. У Брюсселі постійно підкреслюють, що кінцевою метою найбільшого у світі торговельно-економічного блоку є створення зони вільної торгівлі між ЄС і АСЕАН, проте подібні домовленості — це завжди вулиця із двостороннім рухом, тобто бажання домовлятися має бути з обох сторін. ЄС має також режим вільної торгівлі з Південною Кореєю.

Про Таїланд 

 

Викликає подив, що США, які мають значні інтереси у Південно-Східній і Східній Азії, уклали з країнами регіону лише чотири угоди про вільну торгівлю – з Японією, Австралією, Сінгапуром і Південною Кореєю. При цьому американські інвестиції у країни АСЕАН перевищують інвестиції США в Китай, Японію, Південну Корею та Індію разом. Саме тому були надії на участь США у Транстихоокеанському партнерстві, яке значно посилило б американську присутність на місцевих ринках. Проте, як уже зазначалося, у 2017 році рішенням експрезидента Трампа США вийшли з переговорів щодо цієї угоди.

Торговельне судно Zim / Фото ImagineStock

Торговельна війна, розгорнута адміністрацією Трампа проти Китаю, принесла певні дивіденди. У 2020 році дефіцит у торгівлі США і КНР зменшився майже на 100 мільярдів доларів. Проте складно сказати, що саме стало причиною – введені мита на китайські товари чи все ж таки пандемія коронавірусу. Наприклад, листопад 2020 року став найбільш завантаженим місяцем для порту Лос-Анджелеса в історії.

Щодня там під розвантаження ставало до 20 суден, більшість з яких прибували з Китаю. Тільки за той місяць через океан було транспортовано товарів на суму 52 мільярди доларів. Так ринок відповів на боротьбу Трампа з глобалізацією. Ймовірність повернення США до Транстихоокеанського партнерства залишається ключовим питанням майбутньої стратегії нової адміністрації США у Південно-Східній і Східній Азії.

Про відносини між Китаєм та США Зіткнення США та Китаю: чи далеко до "Третьої світової"

БАГАТОСТОРОННІ РЕЖИМИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ

У той час як більшість країн світу вживали вкрай жорстких заходів із боротьби з коронавірусом, 15 листопада 2020 року 15 країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону підписали угоду про Всебічне регіональне економічне партнерство (ВРЕП). І її учасниками стали десять держав АСЕАН, Китай, Японія, Австралія, Нова Зеландія та Південна Корея. У переговорах, які розпочалися ще 2012 року, брала участь і Індія, але 2020 року вона вийшла з процесу, переважно через розбіжності з КНР – як політичні, так і економічні.

Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді / Фото Getty Images 

ВРЕП стало основою найбільшої у світі багатосторонньої зони вільної торгівлі, яка охоплює 2,5 мільярда людей, 30% світового ВВП, 27% світової торгівлі товарами та 18% – послугами. Торгівля між країнами-сторонами цієї Угоди перевищує їх торгівлю з Північною Америкою і ЄС, разом узятими. Ледь не за всіма основними показниками ВРЕП перевершує такі торгові блоки, як НАФТА і ЄС. Окремі оглядачі, зокрема в Україні, поспішили оголосити підписання угоди величезною геополітичною перемогою Китаю. Але це не зовсім так.

Постає, наприклад, запитання: чому тоді майже одразу після такого оглушливого успіху на віртуальному саміті АСЕАН наприкінці 2020 року Сі Цзіньпін уперше відкрито заявив про бажання Китаю приєднатися до іншої регіональної торговельної угоди – Всеосяжного і Прогресивного Транстихоокеанського партнерства (ВПТТП), що почала діяти у 2018 році?Вона ніби й країн менше охоплює (11 держав, 13,5% світового ВВП), і населення там не набереться й пів мільярда. Може, річ у тому, що серед цих держав, окрім країн Азії, ще й Канада, Чилі, Мексика та Перу? Чи в тому, що це — саме та угода, до якої цілком ймовірно повернуться і США, а це для КНР не є бажаним?

Про зовнішню політику Китаю 

 

Скоріше за все, основна причина в тому, що ВПТТП значно глибше й сильніше, ніж ВРЕП, яке фахівці називають у цьому контексті просто "дрібним" як за рівнем зниження тарифів, так і за широтою охоплення тих аспектів регіональної торгівлі, які становлять найбільший інтерес, наприклад сільське господарство та торгівля онлайн. Зокрема, враховуючи, що у сучасному світі дані також є товаром, у ВПТТП містяться положення, що забороняють сторонам угоди зберігати дані тільки на території країн-учасниць, вводити мита на трансфер даних між країнами, вимагати від компаній-розробників програмного забезпечення розкривати вихідні коди. Якщо США ухвалять рішення повернутися до питання участі у ВПТТП, це зробить саме цю угоду найпривабливішою по обидва боки Тихого океану. На думку фахівців, до цієї угоди варто залучити також Південну Корею, Індонезію та Філіппіни, але в жодному разі – Китай.

Інфографіка про угоду ВРЕП / Фото Statista 

Щоб розібратися в тому, що відбувається на схід від Індії й на захід від Японії з точки зору торговельних зв'язків, треба трохи уважніше подивитися на структуру відносин між державами регіону, який значно пізніше від Європи вийшов із режиму воєн та конфліктів.

Щонайменше дві війни за участі США – в'єтнамська і корейська (дрібніші зіткнення не беремо до уваги), а також спадщина Другої світової для Японії, Південної Кореї та Китаю залишили глибокий слід на політичному ландшафті Східної і Південно-Східної Азії, великою мірою визначивши нинішню розстановку сил. Зокрема, як ми вже згадували, і донині досить напружені відносини між двома стратегічними союзниками США – Японією та Південною Кореєю – багато в чому визначаються спадщиною 75-літньої давності.

Про В'єтнамську війну 

Сьогодні цілком очевидно, що в регіоні домінує Китай. Це не викликає ентузіазму в його сусідів, які, втім, воліють, наскільки це можливо, уникати конфліктів із Пекіном і, понад те, співпрацювати з ним. Китай майстерно використовує можливості СОТ і регіональних інструментів для того, щоб постійно зміцнювати свої позиції. Не дивно, що перемовини стосовно ВРЕП закінчилися у прискореному темпі саме 2020 року, коли економіки практично всіх країн регіону, крім Китаю та В'єтнаму, перебували у рецесії.

Прагнучи активізації торгівлі з КНР, навіть такі гіганти, як Японія, отримують можливість зростання (наприклад, збільшення продажів японських автомобілів у КНР дуже корисне для Токіо), що вже казати про інші, менш розвинені економіки.

Темпи продажів авто в світі в 2018 році / Фото JATO

Отже, учасники угоди керувалися простим і зрозумілим прагматизмом. Досвід розвитку регіональної торгівлі внаслідок її лібералізації у минулі роки дійсно приносив практичні результати. Так, торгівля між КНР і АСЕАН зростала на 11% щорічно після укладення відповідної угоди і значного зниження тарифів на початку 2010 року. Аналогічно Угода про вільну торгівлю між Китаєм і Новою Зеландією призводила до зростання на 13 % щорічно аж до 2019 року. Ці темпи росту значно перевищували темпи приросту глобальної торгівлі за той самий період.

Прем'єр-міністр Нової Зеландії Джесінда Ардерн та голова КНР Сі Цзіньпін / Фото China Daily 

Проте підписання ВРЕП зовсім не зняло з порядку денного необхідності зміцнювати безпеку як у регіоні Південно-Східної і Східної Азії, так і в ширшому масштабі Азіатсько-Тихоокеанського простору. Саме тому майже одночасно з ВРЕП Японія підписала важливі угоди у сфері військово-технічного співробітництва та оборони з В'єтнамом і Австралією, домовилася із США, Францією, Німеччиною та Великою Британією про спільні військово-морські навчання біля своїх південних островів, поблизу яких дедалі частіше з’являються кораблі берегової охорони КНР.

Реальністю стає механізм взаємодії "четвірки" США – Індія – Австралія – Японія саме у сфері безпеки. Спільна участь у створенні масштабної зони вільної торгівлі зовсім не заважає справжній торговій війні КНР і Австралії, глибокій напруженості між Японією та Південною Кореєю, безперервним дискусіям про свободу мореплавання у Південно-Китайському морі, до яких залучені В'єтнам, Бруней, Індонезія та інші.

Генсек компартії В'єтнаму Нгуєн Фу Чонг / Фото Voice of America  

ВРЕП фактично покликане замінити заплутану конструкцію регіональних торговельних угод і встановити ніби єдині правила, значно знизити нетарифні обмеження, на додачу до вже досить низьких тарифів. Найважливіший елемент – встановлення єдиних правил проходження товарів з урахуванням досить диверсифікованих логістичних і виробничих ланцюжків у регіоні. Хаос і бюрократія, які передували ВРЕП, призводили до того, що режими вільної торгівлі практично не працювали через дорожнечу бюрократичних процедур. Тепер усе має стати простішим, прозорішим і швидшим.

Хоча характер угоди здається глобальним, ВРЕП покликане принести користь насамперед його сторонам, а серед них найбільше – Китаю, Японії і Південній Кореї. Користь ця оцінюється у 500 млрд доларів зростання сумарного світового експорту до 2030 року. При цьому, за прогнозом аналітиків Інституту міжнародної економіки Петерсона, експорт Китаю зросте на 248 мільярдів доларів, Японії – 128 мільярдів і Кореї – 63 мільярди. В іншому дослідженні, проведеному Інститутом міжнародних справ Японії, стверджується, що найкориснішою ВРЕП є для Кореї, яка додасть 6,5 % до свого ВВП протягом десятиліття, натомість Японія – 5 %, а Китай – 4,6 %. Що стосується галузевого аспекту, то Корея сподівається збільшити експорт продукції металургії й автомобілів, проте Японія цілком спроможна скласти їй конкуренцію. Малайзія, Філіппіни, Сінгапур і Таїланд роблять ставку на електроніку.

Інфографіка про зовнішню торгівлю Малайзії / Фото The Star 

Водночас, за оцінками аналітиків, країни АСЕАН майже не отримають вигоди від ВРЕП, оскільки зв'язані умовами інших угод. Саме тому для таких країн, як В’єтнам і Малайзія, значно вигідніша участь у ВПТТП, оскільки ця угода, активно підтримана свого часу Японією, має глибший рівень як зниження торговель-них бар’єрів, так і спрощення регуляторних механізмів та інших бюрократичних процедур. Адже досі тільки 22% торгівлі в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні здійснювалися в межах механізмів вільної торгівлі, натомість 78% – на основі стандартних правил СОТ. Також, за прогнозом Світового банку, Угода про вільну торгівлю між Індонезією та ЄС принесе Джакарті значно більші дивіденди, ніж ВРЕП. А для Австралії та Нової Зеландії участь у ВРЕП узагалі майже номінальна, оскільки ВРЕП практично нічого не додає до чинних двосторонніх угод і ВПТТП. Про важливість ВПТТП свідчить і той факт, що на початку 2021 року про свій намір приєднатися до Угоди офіційно заявила Велика Британія. Ця країна після Брексіту прагне повернутися на світову арену як глобальний гравець. У разі реалізації цих намірів сумарна "вага" ВВП країн-учасниць ВПТТП зросте з 13,5% до 16%.

Президент Індонезії Джоко Відодо та президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. 2016 рік. / Фото EPA 

Торговельні переговори, які проходили у регіоні останні 8 – 10 років у різних форматах – спочатку за участі США, потім без них, за участі Індії і без неї, — висвітили особливу роль Японії в цих процесах. Саме Токіо опинилося в центрі регіональної торговельної "каструлі зі спагеті", вчасно підхопивши ініціативу підписання дуже важливого ВПТТП і намагаючись до останнього зберегти участь Делі у ВРЕП. Про наміри сприяти поверненню Індії в ВРЕП уже після підписання угоди заявив прем'єр-міністр Японії Суга.

Прем'єр-міністр Японії Йосіхіде Суґа та президент США Джо Байден / Фото the Japan Times 

Власне, переговорний процес, який привів до підписання ВРЕП, почався у 2012 році як досить рутинна гармонізація торговельних угод між країнами АСЕАН. І саме Японія, а не Китай, є тією силою, яка активно сприяє зміцненню цього угруповання.

Уже 2013 року переговори тривали між 16 країнами – і не були легкими. Китай, дійсно, зіграв важливу роль наприкінці процесу, зважаючи на торговельну війну з США та пандемію коронавірусу, яка досить боляче вдарила по економіці всіх без винятку країн регіону в першій половині 2020 року.

Саме тому всі вони підтримали наміри щонайшвидшого підписання ВРЕП, яка стала першою багатосторонньою торговельною угодою за участі КНР. Зазвичай Пекін віддавав перевагу двостороннім домовленостям, і саме тому укладення ВРЕП не скасувало переговори стосовно лібералізації торгівлі Китаю з Японією і Південною Кореєю, яка також заявила про наміри приєднатися до ВПТТП.

Міністр промисловості Південної Кореї Сунг Юн Мо, міністр торгівлі Китаю Чжун Шань та міністр торгівлі Японії Хіроші Каджіяма. грудень 2019 року. / Фото Nikkei Asia  

ВРЕП матиме наслідком усунення 91% тарифів, які існують сьогодні між сторонами Угоди, натомість ВПТТП усунув 99,9% тарифних обмежень. У межах ВРЕП Японія усуне 61% тарифних обмежень на сільськогосподарську продукцію з АСЕАН, Австралії і Нової Зеландії, 56% – з Китаю, 49% – з Південної Кореї.

Лише п'ять продуктів залишаться захищеними – рис, пшениця, молочні продукти, цукор і м'ясо (яловичина та свинина). Водночас кількість товарних позицій, щодо яких не застосовуватимуться тарифні обмеження при експорті з Японії до Китаю, виросте з 8% до 86%, а при експорті до Південної Кореї – з 19% до 83%. Щойно Угода набуде чинності, повністю звільняться від тарифів 87 % запчастин для автомобілів, сталеві виробі і трактори. Китай і Південна Корея усунуть тарифи на японське саке, щоправда лише на 21-му та 15-му роках дії угоди відповідно.

Про японські інновації Коли їжа може бути пальним: в Японії автомобілі почнуть їздити на залишках рамена

Для регіональних демократій завданням максимум залишається повернення у Транстихоокеанське партнерство США, хоча, на думку фахівців, це навряд чи станеться найближчим часом. Надто багато складних проблем має вирішувати Джо Байден протягом своєї каденції. Багато що залежатиме й від того, чи зможуть провідні гравці впоратися з пандемією корона вірусу і як у зв'язку з цим зміниться імідж КНР. Останні опитування громадської думки в державах Південно-Східної Азії свідчать про переважно негативне сприйняття КНР і позитивне – Японії, і обидві ці тенденції посилюються.

Цікаво також, що "геополітична перемога Китаю" – підписання ВРЕП – не обмежує участі сторін угоди в інших торгових блоках і союзах. На відміну від ЄС, який є митним союзом, ВРЕП залишає своїм сторонам досить широку свободу для подальших переговорів. Наприклад, Австралія цілком може підписати угоду про вільну торгівлю з ЄС, якщо захоче цього. Японія і ЄС уклали Угоду про економічне партнерство у 2018 році й наразі, як згадувалося вище, ЄС веде низку переговорів з іншими країнами регіону – сторонами ВРЕП.

Що експортувала Австралія до Азії у 2016 році. / Фото Asialink Business  

Але чого неможливо уявити – це входження когось із сусідів Китаю в митний союз із ним. Отже, на думку фахівців, які глибоко розбираються в торгових хитросплетіннях в Азії, ВРЕП є радше відповіддю країн регіону на ізоляціонізм США періоду Дональда Трампа, ніж способом формування нової реальності, і сигналом того, що вони не проти продовження процесів глобалізації. Тож навряд чи варто очікувати, що найбільша у світі зона вільної торгівлі якось визначить майбутнє світової торгівлі загалом. Її доля, як і раніше, в руках ключових гравців – США, КНР, ЄС і Японії.