Світло крізь вісім десятиліть скорботи: як Україна вшановує 85-ті роковини трагедії Бабиного Яру
29 вересня в Україні традиційно згадують один з найжорстокіших злочинів людства. Йдеться про події, коли нацистський тоталітарний режим розпочав конвеєр смерті в урочищі Бабин Яр.
Через 85 років після тих моторошних подій українці та міжнародна спільнота схиляють голови перед жертвами геноциду, нагадуючи світові про небезпеку ненависті та забуття. Про це детальніше – розповів Український інститут національної пам'яті.
День пам'яті жертв Бабиного Яру 2026
Наприкінці вересня 1941 року, лише за перші два дні масових розправ, гітлерівці стратили понад 33 тисячі євреїв – цивільних мешканців Києва, серед яких були літні люди, жінки та немовлята. Загалом за роки німецької окупації Бабин Яр перетворився на братську могилу для понад ста тисяч людей. Зокрема, для євреїв, ромів, пацієнтів психіатричної лікарні, українських підпільників, військовополонених та всіх, хто опирався нацистській системі.
До 85-х роковин трагедії на території Національного історико-меморіального заповідника традиційно збираються представники різних релігійних конфесій, дипломати, урядовці та небайдужі громадяни. Центральною подією стане спільний міжрелігійний молитовний захід, під час якого священнослужителі моляться за душі загиблих.
Окрім того, протягом усього дня свої двері для відвідувачів відкриє Символічна синагога "Місце для роздумів". Там кожен охочий зможе знайти простір для тихої молитви та споглядання.
Біля підніжжя київських меморіалів, зокрема "Менори" та пам'ятника розстріляним дітям, люди залишають живі квіти, лампадки та камінці за єврейською традицією пам'яті. Важливо також згадати про просвітницьку роботу, яку виконують інститути пам'яті, музеї та дослідники у цей день. Зокрема, вони презентують архівні документи, перевидання спогадів очевидців та освітні проєкти, покликані донести правду до молодого покоління.
Нині ці жалобні дати набувають ще глибшого сенсу для кожного українця. Переживаючи нову жорстоку війну на власній землі, суспільство гостро відчуває ціну людського життя та важливість збереження історичної правди.
Масові поховання в Бучі, Ізюмі, Маріуполі, Ірпені, Бородянці, Херсоні та інших містах стали новими незагойними ранами на карті країни, нагадавши світові, що непокаране абсолютне зло завжди повертається. Збереження пам'яті про невинних жертв минулого й сьогодення залишається єдиним дороговказом у боротьбі за людяність і справедливість.
До речі, наша редакція вже публікувала матеріал про інші траурні дати 2026 року в Україні.