Кептар знову в моді: який насправді у давнину мав вигляд цей одяг
Кептар сьогодні найчастіше асоціюється з гуцульським строєм і яскравими орнаментами. Сучасні українці повернули кептар у моду як декоративний елемент. Але у давнину кептар, у першу чергу, був практичним хутряним одягом без рукавів, який у різних регіонах України мав власний крій, оздоблення і навіть різні варіанти назви.
Традиційний кептар – це нагрудний безрукавний одяг, виготовлений переважно з овечої шкіри. Особливо характерним він був для західних регіонів України – Гуцульщини, Покуття, Буковини, Бойківщини та Лемківщини. Водночас кептарі в різних місцевостях помітно відрізнялися за довжиною, кольорами, кроєм та оздобленням.
На Гуцульщині кептарі могли мати оздоблення зі сап'яну, кольорові китички й кіски, смушкові облямівки та інші декоративні елементи. При цьому святкові кептарі прикрашали значно багатше, тоді як повсякденні могли бути майже без декору.
Який вигляд має кептар та як його носити / Фото з інстаграму culture unites
Кептар носили і чоловіки, і жінки
Кептар не був винятково жіночим чи чоловічим одягом. На Гуцульщині його носили чоловіки, жінки та діти, а конкретний вигляд речі залежав від місцевої традиції. Сучасні етнографічні свідчення також показують, що на Покутті чоловічі й жіночі кептарі могли бути дуже подібними.
Цікаво, що кептарі не обов'язково були святковим одягом. На Гуцульщині їх носили й щодня, а для свят виготовляли варіанти з багатшим оздобленням. Тобто один і той самий тип одягу міг бути цілком практичною річчю на щодень і частиною урочистого строю.
Кептар могли шити спеціально на весілля
Особливе місце кептар займав у святковому та весільному вбранні. Люди часто шили кептарі саме на весілля, а потім одягали їх до церкви. Коли річ зношувалася, оздоблення могли відпороти, а сам кептар продовжували носити вдома.
На Гуцульщині традиція святкового кептаря зберігалася й у ХХ столітті. За свідченням гуцульської майстрині Олени Марусяк, кептарі вдягали на весілля, великі свята та хрещення дітей. Це свідчення стосується саме гуцульської традиції, а не всіх регіонів України.
Для чого потрібен кептар / Фото з інстаграму culture unites
Кептар був річчю, яку не поспішали викидати після зношування. Збереглися приклади дуже давніх гуцульських кептарів: зокрема, сучасні колекціонери описують речі, яким близько двохсот років. Окремі старі кептарі переходили від родини до родини та могли використовуватися на весіллях.
Однією з цікавих деталей українського вбрання була й припинда. Дізнавайтеся, що насправді означало це слово та який вигляд мала припинда у старовину.
Фото: фестиваль "КУЛЬТУРА ЄДНАЄ", Михайло Вінтонюк