Рівних йому не було в усьому світі: як українець став найсильнішою людиною планети

Його фізична сила поєднувалася з неабиякою витривалістю, технікою та холодним розумом. Водночас Піддубний завжди наголошував на своєму українському походженні, повідомляє проєкт Ukraine History.

Як Іван Піддубний прийшов у спорт

Іван Піддубний народився у 1871 році в селі Красенівка на Полтавщині (нині Черкаська область). Його предки були запорізькими козаками й на початку XVIII століття воювали під проводом кошового отамана Костя Гордієнка за незалежність України від Московії.

Від батька майбутній борець успадкував фізичну силу, а від матері – музичний слух. У дитинстві він співав у церковному хорі.

На початку 1890-х років Піддубний залишив рідне село та вирушив до Криму. Він хотів заробити грошей, щоб одружитися з Оленою Вітяк – дочкою заможного односельця. Однак поки Піддубний перебував у від'їзді, дівчина вийшла заміж за іншого. Тож повертатися додому він не став і залишився працювати у Феодосії.

Іван Піддубний в 1911 році / Архівне фото

Там Піддубний познайомився зі студентами-атлетами, які подарували йому книжку відомого борця Карла Абса. Саме вона стала одним із поштовхів до серйозних занять спортом. Піддубний дізнався, що завдяки систематичним тренуванням можна значно розвинути природну силу, тож почав щодня займатися важкою атлетикою та гімнастикою.

У 1897 році до Феодосії приїхав мандрівний цирк із виступами богатирів. Для місцевої публіки організували чемпіонат із боротьби, у якому взяв участь і Піддубний. Завдяки силі, спритності та витривалості він здобув перемогу. Після цього Піддубний замислився над професійною спортивною кар'єрою.

На початку 1898 року він переїхав до Севастополя та почав виступати в місцевому цирку. Під час поєдинків Піддубний покладався не лише на фізичну перевагу, а й на технічні прийоми. Згодом він перебрався до Києва, де виступав у цирку братів Нікітіних. Там Піддубний познайомився з класичною французькою боротьбою, яка йому припала до душі.

У наступні роки борець гастролював Російською імперією. А в 1903 році вирушив до Парижа на чемпіонат світу з боротьби, де представляв Санкт-Петербурзьке атлетичне товариство.

Завдяки чому Піддубний перемагав найсильніших борців світу

Піддубний приділяв велику увагу режиму та системі тренувань. У віці 30 – 35 років борець досяг піку своєї фізичної форми. Його зріст становив 184 сантиметри, а вага – 118 кілограмів.

У 1905 році в Парижі Піддубний переміг данця Єнса Педерсона, якого вважали найсильнішою людиною Європи. Під час поєдинку українець удав, що втомився та втратив сили. Коли суперник перейшов у наступ і послабив пильність, Піддубний скористався моментом і здолав його.

Однією з головних переваг Піддубного була здатність зберігати холодний розум під час поєдинків. Він не піддавався емоціям та азарту, уважно стежив за діями суперника й обирав правильну тактику.

З 1905 до 1909 року Піддубний тріумфував на світових чемпіонатах із класичної (французької) боротьби. За свої досягнення він отримав від спортивної преси титул "чемпіон чемпіонів". Тоді його справедливо вважали найсильнішою людиною світу.

Піддубного називали "чемпіоном чемпіонів" / Архівне фото

Завдяки фізичній підготовці, техніці та витримці він успішно виступав проти борців з усього світу аж до початку 1930-х років.

Як Піддубний відстоював своє українське походження

Піддубний був відомий не лише спортивними досягненнями, а й принциповістю. Коли в Україні встановилася радянська влада та запровадила паспорти, у документі борця зазначили, що він росіянин за національністю. Однак, подейкують, що Піддубний із цим не погодився та власноруч виправив запис, написавши "українець".

Він завжди наголошував на своєму походженні. Під час Другої світової війни Піддубний відмовився співпрацювати з нацистами, заявивши: "Я український борець. Їм і залишуся".

Водночас його життя було непростим і за радянської влади. У 1937 році Піддубний протягом року перебував у радянській в'язниці, де його катували. А в 1943 році його звинуватили у співпраці з нацистами, відсторонили від спорту та позбавили єдиного заробітку – коштів від спортивної діяльності.

Останні роки життя борець провів у бідності. Щоб прогодуватися, йому доводилося обмінювати свої нагороди на хліб. Піддубний помер у 1949 році в російському місті Єйську, де його й поховали.

У Радянському Союзі, а згодом і в сучасній Росії, неодноразово намагалися привласнити спортивну спадщину Піддубного. Зокрема, знімали художні та документальні фільми, у яких борця представляли росіянином, хоча він сам неодноразово наголошував, що є українцем.