Деякі з цих слів чули одиниці: як українці називають батьків у різних регіонах

Для 24 Каналу викладачка української мови Валентина Заєць розповіла про незвичні слова для позначення найрідніших людей.

На заході можна було почути "неню" та "неньо" 

Однією з найвідоміших давніх назв матері є "неня", а пестлива форма – "ненька". Ці слова здавна побутували в українській мові, особливо в західноукраїнському мовному середовищі, а також збереглися в народних піснях, художніх творах і діалектному мовленні. 

"Неня" – це давня назва матері, яка має дуже глибоке коріння в українській мові. Форма "ненька" є пестливою, теплою назвою. Такі слова особливо добре зберігалися в родинному мовленні, фольклорі та художній літературі, 
– розповіла Валентина. 

Та слово "неня" не варто сприймати лише як архаїзм. У різних західноукраїнських говорах подібні форми могли залишатися частиною живого спілкування значно довше, ніж у літературній мові. 

Коли ми сьогодні чуємо "неня" або "ненька", то одразу відчуваємо певний відтінок теплоти й близькості. Це якраз той випадок, коли одне слово може зберігати не лише значення, а й емоцію та культурну пам'ять, 
– пояснила викладачка.

"Мамунця" – особливо західний варіант

А ось "мамунця" має конкретну словникову характеристику. Словник української мови визначає її як діалектну, західну пестливу форму до "мама". 

"Мамунця" зустрічається в текстах Івана Франка та інших українських письменників. Ба більше, у словниковому прикладі вона вживається поруч із "татуньо": 

Нехай буде, як мамунця кажуть і татуньо. 

"Матка" – звучить дивно, але колись означала маму

Одна з найбільш несподіваних назв – "матка". Сьогодні це слово насамперед асоціюється з анатомією, але українські словники окремо фіксують його діалектне значення "мати". 

У словнику навіть наведено літературний приклад із Мирного: 

Уже як чужа матка, то гірше ніж чужа хатка. 

"Паніматка" – мати, але не тільки 

Ще цікавіше звучить "паніматка" або "паньматка". Крім відповідника слову "мама", в нього було й інше значення – господиня, хазяйка дому. 

Крім того, "паніматка" могла бути ввічливою формою звертання до старшої жінки. Тобто це слово цікаве тим, що воно виходило далеко за межі простого родинного звертання. 

А скільки існувало "мам"? 

Насправді дуже багато. Поряд із "мама" українська мова зберегла "мамка", "мамця", "мамуся", "мамуня", "мамунця", "мамонька", "матуся", "матуня", "матінка", "матіночка", "матонька", "маточка", "мамочка" та інші форми. 

Але тут є важлива деталь, зазначає викладачка: це не означає, що кожне слово було назвою з конкретної області. Частина з них – пестливі або розмовні форми, частина – діалектизми, частина – архаїчні назви. 

Наприклад, словник прямо позначає "мамунцю" як західний діалектний пестливий варіант. Тому умовно поділити їх на "це Львівщина", "це Полтавщина", "це Київщина" без діалектологічного джерела було б неправильно. 

У тата теж був цілий "словник"

Від слова "тато" українці утворили величезну кількість пестливих варіантів. Серед них: "татко", "татусь", "татусик", "татусенько", "татусечко", "татусько", "таточко", "татечко", "татонько", "татуньо", "татунь", "татунько", "татунцьо", "татульо", "татуленько". 

Такі форми могли використовуватися в родині залежно від віку дитини, місцевої традиції або просто особистої звички. 

Особливо милозвучним є "татуньо" – пестлива назва батька, яку можна зустріти в українській літературі та народному мовленні. 

"Батя" – зовсім не сучасний винахід 

Слово "батя" сьогодні може звучати дуже розмовно, однак воно не є новим. Українські словники фіксують його як розмовну назву батька. 

Поруч існували пестливі форми "батенько", "батечко", "батонько", "батусь", "батусьо", "батуньо".

На Буковині батька могли називати "дєдьо" 

Слова "дєдьо" та "неньо" використовувалися на Буковині, хоча нині вони там уже вважаються застарілими. Є й інші фонетичні варіанти – "дєдя", "ґєґьо", "ґяґя", "дядя", "дядьо".

Такі назви особливо асоціюються із західноукраїнськими говорами, однак їх не варто жорстко прив'язувати лише до однієї області: діалектні слова могли поширюватися значно ширше за адміністративні межі. 

Не кожне слово можна механічно прив'язати до конкретної області. Діалектні явища поширюються не за адміністративними межами, а в межах певних мовних територій, тому одне й те саме слово могло побутувати в різних сусідніх регіонах, 
– зазначила Валентина.

"Няньо", "нянько" та "бадьо"

Сьогодні слово "нянька" насамперед асоціюється з людиною, яка доглядає за дитиною. Однак в українській мовній традиції "няньо" та "нянько" також могли бути назвами батька. 

У мовних джерелах можна зустріти й слово "бадьо". Це народнорозмовна, пестлива назва батька. Сьогодні вона майже не використовується в загальноукраїнському мовленні, однак збереглася в мовних матеріалах і діалектних словниках. 

"Отець" колись означав не лише священника 

Слово "отець" теж має цікаву історію. Сьогодні воно передусім асоціюється зі священнослужителем, але в давнішій українській мовній традиції "отець" означав батька. Саме тому в старих українських текстах це слово може мати зовсім не церковне значення.