Їх намагалися стерти з української: 6 слів, які знову повертаються у вжиток

До Дня Незалежності 24 Канал продовжує серію матеріалів про маловідомі українські явища, слова, винаходи та факти, які допомагають по-новому подивитися на власну культуру. Цього разу ми разом з викладачкою української мови Валентиною Заєць зібрали 6 незвичних слів і пояснимо, чому вони зникли, але зараз відроджуються у розмовах.

Відлога – це зовсім не те, що ви могли подумати 

Одне з таких слів – відлога. Сьогодні воно може звучати незвично, хоча колись так називали частину одягу, яка накриває голову – те, що нині ми називаємо капюшоном. 

За словами Валентини Заєць, такі слова цікаві тим, що вони не просто мають давню історію, а й дозволяють побачити, як українці описували звичайні речі задовго до появи сучасної термінології. 

Коли ми говоримо про забуті слова, важливо розуміти: вони не були якимись штучними чи вигаданими. Для свого часу це була звичайна жива лексика, якою люди користувалися у побуті,
– пояснює викладачка. 

Вона додає, що сьогодні такі слова можуть повертатися завдяки літературі, соціальним мережам та популяризації української мови.

Жижки – слово, яке сьогодні звучить кумедно 

Не менш цікава історія у слова "жижки". Так українською називали частину ноги під коліном. 

Сьогодні слово найчастіше можна зустріти у фразеологізмі "жижки затремтіли", тобто сильно злякатися або відчути слабкість від страху. 

Валентина звертає увагу, що подібні слова часто переживають цікаву трансформацію: саме слово поступово виходить із повсякденного мовлення, але залишається у стійких висловах. 

Фразеологізми – це своєрідна мовна пам'ять. Навіть якщо окреме слово вже не використовують щодня, воно може зберегтися всередині сталого вислову. Саме тому ми й сьогодні розуміємо, що означає "жижки затремтіли", хоча далеко не кожен використовує слово "жижки" окремо,
 – каже викладачка.

Зорецвіт замість айстри 

А ось зорецвіт цілком міг би стати одним із найкрасивіших українських слів. Так називали айстру. Назва пов'язана з образом зорі та цвіту, тому буквально її можна сприймати як квітку, схожу на зірку. 

На думку викладачки, саме такі слова мають особливий потенціал для повернення. 

Коли ми бачимо такі слова, то розуміємо, що українська мова має величезний ресурс для творення образних назв. "Зорецвіт" дуже добре показує, наскільки поетично українці могли називати звичайні речі,
– зазначає вона.

Вертоград – давня назва саду 

Ще одне слово, яке сьогодні навряд чи почуєш у звичайній розмові – вертоград. Так у давній українській мові називали сад. 

Нині воно має переважно архаїчне або художнє звучання. Проте саме такі слова дозволяють простежити, наскільки змінювалася українська лексика протягом століть. 

Не потрібно боятися архаїчних слів. Вони є частиною нашої мовної історії. Але й повертати абсолютно всі слова лише тому, що вони давні, також не потрібно. Мова сама визначає, що їй потрібно, 
– говорить викладачка.

Ланіти – це щоки, а варґи – губи 

Серед забутих слів є й ті, що стосуються частин тіла. Ланіти – це щоки, а варґи – губи. Сьогодні ці слова мають виразно художнє або архаїчне забарвлення, проте вони добре відомі з української літератури. 

Цікаво, що сучасні українські хітмейкери взяли курс на повернення подібних слів до активного вжитку. Так, наприклад, у пісні Dark Disco виконавиці Jerry Heil є рядок "Ти торкаєшся ланіт, моє тіло у вогні…"

Dark Disco від Jerry Heil: дивитись відео

"Повернення забутих слів – це не спроба говорити так, як наші предки, і не механічна заміна сучасних слів давніми. Це можливість знову побачити, наскільки багатою є українська мова. Частина цієї лексики може природно повернутися в повсякденне мовлення, частина залишиться в літературі чи окремих регіонах, але знати її – означає краще розуміти власну мовну історію", – підсумовує Валентина Заєць.