Тверезий погляд на чеську САУ Dana-M2 для ЗСУ: без зрад, перемог та істерії

Defense Express отримав з власних джерел у Міноборони та від Excalibur Army нові дані щодо Dana-M2, які, можливо, нарешті розставить крапки над "і".

Навіщо нам Dana-M2

У кожній механізованій бригаді Збройних Сил України є власна бригадна артилерійська група, яка за штатом має бути озброєна 36 одиницями САУ 2С1 "Гвоздика" у калібрі 122-мм, або 2С3 "Акація" у калібрі 152-мм.

Проте це за штатом, у реальності кількість машин не завжди відповідає вимогам, а замість самохідних артсистем на озброєнні стоять причіпні гармати Д-20 та Д-30.

Саме для заміни причіпних гармат у Міноборони і збираються купити чеські колісні САУ Dana-M2. Про це з самого початку заявив Начальник ракетних військ і артилерії – начальник управління РВіА командування підготовки Командування СВ ЗСУ генерал-майор Андрій Маліновський.

У порівнянні із Д-20 та Д-30 чеська Dana-M2 "вище" на дві голови. Бо це вже повноцінна самохідна артилерійська система, з автоматом заряджання, сучасною цифровою системою управління вогнем та значно більшою дальністю стрільби.

Зокрема, гармата Д-30 веде вогонь звичайним снарядом на 15,3 км, Д-20 - 17,4 км. А Dana-M2 тим же пострілом, що і Д-20 на 18,2 км, а далекобійним HE ER-HB на 20,2 км. При використанні активно-реактивних снарядів Dana-M2 стріляє на 25,5 км проти 22 км у Д-30 та 24 км у Д-20.

Звісно, що за параметрами дальності стрільби Dana-M2 випереджає і САУ 2С1 та 2С3, які є самохідними версіями цих артилерійських систем.

Проте крім дальності стрільби, важливим параметром є швидкострільність, яка у Dana-M2 становить 4-5 пострілів за хвилину, в той час, коли у 2С3 "Акація" чи Д-20 3-4 постріли за хвилину. І якщо у радянській САУ темп стрільби залежить виключно від військових, які мають подавати 40-кг снаряди та заряди, то у Dana-M2 все це робить механізм заряджання.

Більше того, бойове відділення у чеській САУ знаходиться не у бойовій рубці, як у радянський самохідних артсистемах. Тобто розрахунок "працює" у комфортних умовах, а не у загазованій, після постійних пострілів, тісній рубці.

Всі відмовляються від Dana

Одним з аргументів противників закупівлі чеської САУ є той факт, що Чехія відмовилась від модернізації наявних в неї перших версій Dana – ShKH vz. 77 на користь французької Caesar.

Проте та сама Dana ShKH vz. 77 стоїть на озброєнні ще однієї країни НАТО – Польщі. При цьому у кількості понад 100 одиниць, проти біля 50 у Чехії. Свого часу ці САУ купила і Грузія.

А ось Азербайджан закупив вже модернізовану Dana-M1 та успішно використав її під час війни за Нагірний Карабах. Робота цих артсистем, а також їх інтеграція у єдину інформаційну систему поля бою – у відео, яке було знято ще до початку бойових дій.

Водночас різниця між Dana ShKH vz. 77 та Dana-M1 чи Dana-M2 доволі велика. Мова йде і про інше шасі, і про вже згадану систему управління вогнем, разом із тотальною цифровізацією комплексу.

Щобільше, як стало відомо Defense Express у версії Dana-M2, яка розглядається для постачання до України, Excalibur Army додала два важливих елементи.

Перший – система автоматичного налаштування положення гармати ASAP з системою управління боєприпасами. Це зменшує час на розгортання САУ у бойове положення до 90 секунд, а час згортання до 60 секунд.

По-друге Dana-M2 обладнана системою навігації та орієнтування, яка у своєму складі має високоточний інерційний блок, що забезпечує точне позиціювання і наведення гармати в будь-яких умовах, в тому числі й в умовах РЕБ.

Тобто Dana-M2, навіть коли противник "заглушив" супутникову навігацію, може вийти на задану позицію, в автоматичному режимі здійснити топоприв'язку, навестись на ціль, відстрілятись та покинути район. І все це за лічені хвилини.

На практиці, якщо разом поставити Dana-M2 чи будь-яку іншу САУ, яка зараз стоїть на озброєнні ЗСУ, то чеська артсистема відстріляється та покине позицію ще до того, як інша САУ зробить перші постріли.

Додамо, що "Укрспецекспорт" вже опублікував фото з виробництвом Dana-M2 на підприємстві Excalibur Army.

Краще б купили Caesar

Ще однією точкою критики є те, що Dana-M2 не у калібрі 155-мм, тобто "не за стандартом НАТО".

Проте в умовах України, як би це прикро не звучало, це якраз і є її перевагою. Бо питання виробництва вітчизняних 155-мм снарядів фактично знаходиться на тому ж рівні, що й у 2014 році. Тобто десь на "нульовій" відмітці. Чому так сталось і хто винен – в окремому матеріалі Defense Express.

Водночас Dana-M2 може стріляти всіма снарядами для Д-20 чи 2С3 "Акація", а для розширення її бойових можливостей додатково закуповується партія далекобійних, типу HE ER-HB, та активно-реактивних снарядів DN1CZ.

Якщо ж вибір був зроблений на користь будь-якої 155-мм САУ, то перед Збройними Силами виникла б потреба, для початку, створити значний запас натівських снарядів. А для цього необхідно знайти постачальника цієї летальної зброї, з чим Україна доволі часто відчуває певні труднощі.

Тому і вислови, що краще б купили французький Caesar, німецький PzH 2000 чи шведській Archer FH77, потрібно розглядати в іншому ключі: чи готові ці країни постачати летальну зброю до України. І, чомусь, представники Nexter, Krauss-Maffei Wegmann, Bofors, разом із Rheinmetall чи BAE System не вишукуються у чергу перед дверима Міноборони.

Водночас ніхто не знімав питання фінансових можливостей Міноборони. Якщо за 40 млн доларів закуповується 26 Dana-M2 з кількома тисячами далекобійних снарядів, то купити за ці кошти стільки ж абстрактних Caesar вже не вийде.

Наприклад, ціна французьких САУ для Чехії, як країни НАТО, становила 4,8 млн доларів. А ось для Марокко 30 одиниць Caesar, разом зі снарядами та усіма супутніми послугами, обійдуться у 9 млн доларів за одиницю. Тобто з таким бюджетом Збройні Сили України могли розраховувати лише всього на чотири Caesar.

Тому, поки триває розробка вітчизняної САУ "Богдана", яку за оцінками Міноборони у кращому випадку завершать у 2023 році, чеські Dana-M2 є одним з небагатьох варіантів посилення артилерійських підрозділів Збройних Сил України.

Особливо враховуючи те, що Dana-M2 має замінити застарілі радянські причіпні гармати. І мова йде не про повне переозброєння українського війська, а лише необхідність "залатати некомплект" у діючих бригадах, які вимушені користуватись застарілими гарматами на межі їх ресурсу експлуатації.