У столичному гідропарку відзначали містичне свято Івана Купала
Традиційно свято припадає на день літнього сонцевороту і свято Іоанна Хрестителя. Відзначали Купала ще наші пращури язичники.
Традиційно цього дня дівчата плели вінки з польових трав, які пускали на воду, аби знайти свого нареченого. Обов`язковим атрибутом купальських свят була Маренонька - зрублена парубками гілка верби, яку дівчата прикрашали стрічками і квітами на щастя. Довкола Мареноньки водили хороводи, а потім обривали з неї гілочки.
"А от є таке повір`я, що дівчата повинні після того, як вже відбулося свято, після 12 години зірвати ці гіллячки і кидати в кожну оселю, в селі це робилося, щоб огірки були гарні", - каже Тетяна.
Особливе значення має купальське вогнище. Люди вірили, що воно - зцілює. Матері спалювали у ньому одяг хворих дітей в надії, що разом із ним зникнуть і недуги. Молодь стрибала через багаття поодинці і парами. Вважається, хто стрибне вище, той буде щасливішим.
"Ватру палили для того, щоб особливо молоде подружжя, ну і всі інші пригають коли він догорає, пригають разом. Якщо хтось зрадив під час року, то вони падають у вогонь. А якщо перепригнули, значить вони хороше подружжя. Оце така хороша традиція", - каже Іван.
А ще у давнину на Івана Купала шукали квітку папороті. Вважалось, той хто її знайде - зможе розуміти мову будь-якого створіння і бачити заховані в землю скарби. Втім, якщо не поталанило засмучуватись не варто. Адже насправді папороть - ніколи не цвіте.