Українці мають шанс стати здоровою нацією

Кажуть, хоч криза і завдала галузі чималої шкоди, Україні вдалося впоратися з більшістю викликів та підготувати ґрунт для серйозних змін.

Василь Князевич (екс-міністр охорони здоров'я України): “Я вітаю ці кроки, які робить сьогодні і уряд і влада по продовженні реформи. Інша справа, що треба забезпечити і ідеологічно, і політично, і економічно ці реформи, щоб їх не дискредитувати. Але головне, що криза, в якій ми працювали - вона проходить поступово і ось на фона цієї кризи можна робити правильні кроки”.

Та нове керівництво галузі каже, на медичний "бліц-криг" годі й чекати. Втім початок є - цього року консолідований бюджет медицини збільшився на 9 мільярдів гривень, а бюджет Мінохорони та держпрограм, які забезпечують лікування громадян, медикаменти і техніку, зріс на 600 мільйонів.

Василь Лазоришинець (перший заступник міністра охорони здоров'я України): “Не може бути реформ, які прийдуть до нас революційним шляхом, не тільки видатки, видатки, видатки. Нам треба зараз систематизувати надання медичної допомоги по всім видам - страхова медицина, контроль якості та систематизація, або протоколювання надання цієї допомоги воно нам дозволить запрацювати зовсім на іншому рівні, але для цього потрібен час”.

Плани на найближчі роки справді наполеонівські - побудувати нові лікарні, закупити сучасне обладнання, підготувати кваліфікованих лікарів, забезпечити відповідний рівень оплати праці. Втім, реальність - інша.

Роман Остяк (головний лікар Івано-Франківської обласної інфекційної клінічної лікарні): “364 дні в році про нас згадують зовсім інше - перші корупціонери - це є звичайно медичні працівники, перші непрофесіонали - це є медичні працівники, а ніхто ні разу не задав собі питання, а чи мають можливість вони просто на просто чесно працювати. Скажіть будь ласка, хіба може бути гідна заробітна плата у лікаря вищої категорії, який отримує в місяць 1100-1200 гривень”.

Аби виправити ситуацію, кажуть лікарі, варто скористатися вже випробуваним світовим досвідом і, першочергово, втілити у життя загальнонаціональну програму медичного страхування.

Роман Остяк (головний лікар Івано-Франківської обласної інфекційної клінічної лікарні): “У нас парадоксальна ситуація - коли поступає або багата людина, або високопосадовець - поступає тут же телефонний дзвінок і получається парадоксальне - що він отримує безкоштовно медикаменти, а жіночка, за яку нема кому перетелефонувати - ще й зобов’язана купувати собі”.

Українці ж до проблем, пов’язаних з медициною вже звикли. Одні штудіюють медичну літературу, щоб зекономити на консультаціях лікаря, або сподіваються, що захворювання мине само по собі. Інші - навпаки ладні платити чималі суми, тільки б впевнитися у якості лікування.

Ольга (киянка): “Те що дорога, це так. Краще заплатити гроші і отримати якісне обслуговування, аніж викликати лікаря чи поїхати, вистояти в чергах, і вислухати – вибачте, я не можу надати вам багато часу, виходіть”.

Олександр (киянин): “Я купив на 700 гривень – шапочки, халати, ліки, 20 уколів, які непотрібні, тобто я надав спонсорську допомогу лікарні. Потрібно більше грошей виділяти на медицину, тому що і лікарям зарплатня, і щоб було там все і білизна, ліжка, їжа”.

Минулий рік став для медичної галузі чи не найважчим за усю історію Незалежної України. Тоді лікарі отримали з бюджету 33,5 мільярди гривень, та через хаотичні намагання подолати кризові явища і нескоординованість дій на усіх рівнях - використати їх в повному обсязі не вдалося. Втім, певний позитив таки був - на 260 тисяч збільшився показник народжуваності, впала смертність немовлят, почалося впровадження у життя законів про первинну та екстрену медичну допомогу.