Українці не отримають нічого, – Сироїд про законопроект Порошенка по Донбасу

– Впродовж двох років ми зверталися до президента із законопроектом визнати факт російської окупації на сході України і врегулювати її наслідки. Відповідний законопроект був розроблений і обговорений з усіма зацікавленими. Але президент і коаліція щоразу відповідали істерикою і запевненнями, що факту окупації Донеччини і Луганщини ніколи не визнають.

І раптом президент вносить до парламенту проект закону, який начебто має визнати окупацію, а коаліція запевняє, що це перемога. З чим пов'язане таке прозріння? Запропонований законопроект розповість все.

– Визнавати окупацію потрібно виключно для того, щоб захистити людей, які постраждали від окупації, і солдатів, які нас обороняють. А також для того, щоб притягнути до відповідальності Росію, її колаборантів, найманців і шпигунів. Для цього потрібно визначити дати початку окупації. Потрібно також, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, закріпити відповідальність Росії за людей під окупацією і за наслідки цієї окупації.

Потрібно нарешті законом, а не "таємними" підзаконними актами визначати наслідки окупації для прав і свобод українців, які від неї постраждали. У законопроекті президента нема дат, процедур, наслідків і відповідальності Росії. Тому українці не отримають нічого. А Росія отримує черговий аргумент – "яка окупація, якщо вони самі не можуть визначити коли і де?"

– Президент пропонує не визнання окупації з її наслідками, а чергову декларацію-профанацію. З тексту законопроекту також не важко здогадатися про його справжню мету. Перш за все, президент традиційно хоче знецінити добру ідею і убезпечити себе від подальшої критики за невизнання окупації. Президент, вочевидь, хотів би також приховати абсолютно капітуляційний тепер вже закон про продовження особливого статусу для окупованих територій, який, до речі, підтверджує нещирість наміру президента визнавати ці території окупованими. Бо надмірні повноваження для офіційно визнаних окупованих територій – це нонсенс.

– Також під милозвучною назвою і декларацією окупації президент хоче приховати свою бездіяльність і безвідповідальність впродовж трьох років війни. Він не виконав свій конституційний обов'язок. Декларуючи з усіх трибун російську агресію, президент так і не ввів воєнний стан там, де фактично йде війна, і не прийняв у зв'язку з агресією рішення про використання Збройних сил. Цією бездіяльністю президент поставив під загрозу кожного солдата який обороняв нас чи продовжує обороняти. І солдати про це знають.

Президент тепер вже хоче вводити воєнний стан, але лише для того, щоб ліквідовувати органи місцевого самоврядування – розпускати неслухняні Ради і усувати неслухняних мерів іменем "відсічі російській агресії в Донецькій та Луганській областях". А ще президент хоче відновити торгівлю з окупованими територіями під контролем об'єднаного оперативно штабу, тобто в контрабандний спосіб.

– Президент, зрештою, хоче приватизувати армію і застосовувати її в мирний час всередині держави, узурпувавши в парламенту владу контролювати використання Збройних сил. Тисячолітня історія людства показала, що верховний головнокомандувач, який контролює армію завжди має спокусу використати її для вирішення внутрішньо політичних суперечок. Тому відколи виникли парламенти вони контролюють верховних головнокомандувачів, щоб ті не використовували армію всередині держави в мирний час проти своїх людей, а лише для оборони у випадку агресії.

– І на останок хочу звернути увагу на процес ухвалення цих законів. У такий спосіб і з такими обличчями добрі речі не роблять. Добрі рішення не ховають. Добрі рішення не пропихають. Добрі рішення президент мав би з честю представляти в парламенті. Вдивіться в обличчя спікера і депутатів, які ґвалтували парламент. Це не обличчя вільних і чесних людей, які захищають свою країну. Це обличчя рабів, які захищають свого хазяїна.