Вакантні посади та недореформи: з чим Рада пішла на канікули?

Закрив, залишивши по собі чимало хвостів. "Хвости" ці можна розбити на дві великі групи. Перша група – ключові посади, що так і залишилися вакантними з вини Верховної Ради. Друга група – реформи, які були заанонсовані, але так і не доведені до логічного завершення. І якщо у другому випадку відповідальність за відсутність "покращень" несе і законодавча, і виконавча влада, то в першому перевалюють саме парламентські "борги". З них і починаємо.

Читайте також: Засідання Ради закрилося: депутати так і не розглянули важливі реформи

Які чиновники не призначені?

1. Голова Нацбанку. "Недозвільнена" глава НБУ Валерія Гонтарева лише нещодавно повернулася з двомісячної відпустки, на час якої її підміняв перший заступник Яків Смолій. Посада очільника Нацбанку залишається незакритою з середини квітня – відтоді, як Гонтарева заявила про готовність скласти свої обов’язки.

Президент Петро Порошенко на своїй останній прес-конференції повідомив, що ця вакансія може бути закрита ще до початку парламентських літніх канікул. Тим часом міністр фінансів Олександр Данилюк прогнозує появу нового голови НБУ вже у вересні. За його словами, існує низка кандидатів на цю посаду, причому серед них є й "найбільш прийнятний".

Данилюк не уточнив, про кого йдеться, зазначивши, що остаточне рішення має бути ухвалено Президентом. При цьому міністр додав, що глава українського підрозділу "Райффайзен Банк Аваль" Володимир Лавренчук "володіє всіма необхідними якостями, щоб стати ефективним главою НБУ". Однак не виключений і варіант, згідно з яким Яків Смолій плавно "перетече" з приставки "в. о." на постійну роботу голови Нацбанку.

2. Члени Рахункової палати. Тут ситуація ускладнюється тим, що Рахункова палата виставляється на парламентський аукціон разом із посадою Уповноваженого з прав людини. В кулуарах Верховної Ради подейкують, що "Народний фронт" отримає можливість пролобіювати у це крісло свою кандидатуру (Людмилу Денисову) в обмін на необхідний "Блоку Порошенка" склад Рахункової палати та її голову.

Річ у тім, що за новим законом повноваження цього органу щодо контролю за надходженням та використанням бюджетних коштів розширюються. Також ускладнюється процедура звільнення членів палати, тож не дивно, що за вплив на неї ведуться запеклі баталії. Парламент намагався обрати дев’ятьох членів палати у квітні — їх було визначено рейтинговим голосуванням, але так і не затверджено саме через саботаж "фронтовиків". Друга спроба може виявитись успішнішою, якщо буде задоволено кадрові забаганки партнерів по коаліції.

3. Уповноважений Верховної Ради з прав людини. "Термін придатності" чинного омбудсмена Валерії Лутковської давно добіг кінця, проте парламент не поспішає з призначенням її наступника. 6 червня, коли це питання актуалізували востаннє, було сказано, що Верховна Рада відклала призначення Уповноваженого парламенту з прав людини до завершення спеціальної перевірки щодо кандидатів. Так принаймні пояснив затримку спікер Андрій Парубій.

За словами спікера, питання призначення омбудсмена буде розглянуто після того, як НАЗК (Національне агентство з запобігання корупції) надасть відповідні висновки. Коли ж саме це станеться — Парубій не уточнив. Нагадаємо, що у відповідності до законодавства Уповноважений обирається таємним голосуванням. Якщо в першому турі жоден iз кандидатів не набере необхідної кількості голосів, будуть повторні вибори між двома фаворитами.

Наразі профільний комітет ВР рекомендував розглянути три кандидатури на цю посаду — Людмилу Денисову від "Народного фронту", Сергія Алексєєва від "Блоку Порошенка" та Андрія Мамалигу від Радикальної партії. Кожен iз них зібрав за свою кандидатуру більше сотні депутатських підписів (за законом потрібно не менше чверті від депутатського складу). Проте жодних відкритих конкурсів, яких вимагали правозахисники, не відбулося. Денiсова та Алексєєв — чинні депутати від фракцій коаліції, тож є відверто політичними фігурами. Поки що фаворитом "перегонів" є екс-міністр соцполітики в уряді Тимошенко Людмила Денiсова.

4. Новий голова та члени Центрвиборчкому. Каденція переважної більшості членів ЦВК так само завершилася ще минулого року. Чи не в першу чергу це стосується голови Комісії Михайла Охендовського. Влітку 2016 року фракції ВР підготували свої пропозиції для ротації складу ЦВК. Однак за ці пропозиції не було навіть спроби голосування.

Подейкують, що вся сіль ситуації – у персоні нинішнього голови ЦВК Михайла Охендовського, котрий буцімто є дуже необхідним Петру Порошенку — для того, щоб у 2019 році не зареєструвати кандидатом у президенти Юлію Тимошенко як особу, що має судимість. Здавалося б, версія цілковито абсурдна, але є два "але". По-перше, слід узяти до уваги метаморфози, які відбуваються із самим Охендовським.

Читайте також: Охендовський та "кишенькова" ЦВК: як партії не можуть поділити місця у лічильній комісії

Скандали з ним почалися з так званої "чорної бухгалтерії" "Партії регіонів". Його прізвище знайшли в списку тих, хто брав "відкати". Антикорупційне бюро звинуватило голову ЦВК в отриманні 162 тисяч доларів хабара. Але для Охендовського це не мало жодних наслідків. Змінювати риторику щодо звинувачення Охендовського розпочали в лютому 2017 року. Тоді голова ЦВК заявив, що його адвокати подають клопотання про закриття кримінального провадження. Згодом сталося неймовiрне: голова ЦВК змінив статус iз підозрюваного на потерпілого.

А тим часом на початку червня "Блок Петра Порошенка" висловив побажання, аби антикорупційні органи перевірили контракт на постачання російського газу 2009 року, укладений Юлією Тимошенко, на предмет корупції та державної зради. За місяць з гаком, що минув відтоді, ця тема не набула розвитку, проте, безперечно, дала привід серйозно замислитися. І Юлії Тимошенко, і Михайлу Охендовському.

5. Нові члени Кабміну. На сьогодні в Україні бракує трьох міністрів. Уляна Супрун продовжує бути "в. о." міністра охорони здоров’я, крім цього, після відставки Юрія Стеця порожнім залишилося крісло очільника міністерства інформполітики. Третя вакансія – посада міністра аграрної політики, яка є вільною після відставки Тараса Кутового, що пішов через незгоду з урядовим проектом земельної реформи.

Бути депутатом в Україні – справа не хитра. Інколи навіть весела

Крім Кабміну, зміна кадрового складу не відбувається, зокрема, й у Конституційному суді. А ще без повноцінних керівників залишається Фонд держмайна (після відставки Ігоря Білоуса) та Державна фіскальна служба (після гучної історії з Романом Насіровим). Про можливість обрання нових керівників цих надважливих відомств поки що не йдеться взагалі.

Тепер перейдемо до реформ.

Які реформи не прийняті?

1. Земельна реформа. Попри запевнення прем’єра Гройсмана у тому, що в плані земельного законодавства "ми на 90% концептуально готові", просувань поки що не видно. Майже гамлетівське питання – бути продажу сільськогосподарських угідь чи не бути – залишається нерозв’язаним. Побоювання противників реформи пов’язані з тим негативним сценарієм, коли всі агроплощі опиняться в руках великих земельних магнатів, знищивши тим самим дрібне фермерство.

Маємо провести більше дискусій – це чутливе питання. Після того, як сформуємо новий погляд на земельну реформу – тоді і внесемо законопроект на розгляд парламенту. Важливо враховувати думку громадян, власників і користувачів землі. Ми хочемо провести реформу в інтересах фермерства. І в рамках реформи знайти інструменти фінансування і доступу до недорогих і довгострокових кредитів для фермерів,
– запевняє глава уряду.

Втім, зрозуміло, що слова Гройсмана про "інтереси фермерства" – лише коливання повітря. Буде так, як домовляться між собою парламентські фракції та групи. Зокрема, й ті з них, що уособлюють аграрне лобі. Та якщо українському уряду таки вдасться переконати МВФ, що земельна реформа зараз "не на часі", це означатиме підвищення шансів на отримання чергового траншу. А гроші від МВФ Україна витрачає на підтримання золотовалютних резервів, які в свою чергу впливають на стабільність національної валюти.

І все-таки відсутність реформ здатна довести до сліз…

Читайте також: Апокаліптична олігархізація чи економічний прорив: різні сценарії земельної реформи

2. Пенсійна реформа. Із пенсійною реформою все вийшло наступним чином. 22 червня Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради пакет законопроектів щодо неї. Згідно із пакетом, обов’язковий страховий стаж збільшується з 15 до 25 років (і продовжує рости щорічно). Фактично це означає й підвищення пенсійного віку – попри запевнення уряду, що такого не станеться.

Також проект передбачає збільшення максимальної суми, з якої сплачується єдиний соціальний внесок до 15 мінімальних заробітних плат (на сьогодні це – 48 тис. грн). Крім цього, Кабінет Міністрів передбачає щорічну автоматичну індексацію пенсій. Як заявляє Володимир Гройсман, осучаснення пенсійної системи України дасть можливість підвищити розмір виплат для понад 5,6 мільйона пенсіонерів.

13 липня, у передостанній день роботи Ради, парламент підтримав законопроект №6614, який входить до пакету пенсійної реформи. Однак це був лише перший крок до її впровадження, наступні ж будуть згодом. Міністр соцполітики Андрій Рева, представляючи законопроект, зауважив, що далі нардепи розглядатимуть питання переходу до накопичувальної пенсійної системи. Але це буде вже восени.

Читайте також: Чим загрожує відкладення медичної реформи: думка експерта

По п’ятницях в парламенті – пусто. Може, тому й перетворень негусто?

3. Судова реформа. Вона гальмує так само, як і інші. Судова реформа мала гучний старт у 2016 році, коли всі медіа передруковували її основні напрямки, проте подальший розвиток історії був вже не таким багатообіцяючим. "Ми зараз перебуваємо на важливому етапі – парламент ухвалив у першому читанні зміни до процесуального законодавства (щодо судової реформи), сподіваємося, що знайдуться сили завершити цей процес ще у межах цієї парламентської сесії", – говорив 26 червня заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов.

Однак поки що сили не знайшлися. І парламент розходиться на канікули, так і не завершивши судову реформу. На її відсутність звернув увагу, зокрема, міністр закордонних справ Британії Борис Джонсон, який заявив про сумнів щодо готовності України до судових перетворень.

Я зараз скажу мантру, яку ви багато разів чули: Україна за три роки після революції зробила більше, ніж за десятиріччя. Це так... Але є все більше ознак того, що реформи стають нерішучими,
– наводить слова Джонсона "Європейська правда".

Окремим пунктом Джонсон виділив судову систему. Він пояснив це так: "Інвестори робитимуть бізнес в Україні, тільки якщо знатимуть, що їхні контракти виконуватимуться, і вони можуть розраховувати на судовий захист для їхнього виконання". Саме тому ключове значення, за його словами, має створення незалежної та неупередженої системи правосуддя.

Окрім Джонсона, на проблему судової реформи звернула увагу і посол США в Україні Марі Йованович. "Під час поїздок Україною я дуже часто чую про занепокоєння, яке викликає те, що відбувається у секторі юстиції і правосуддя, а також про корупцію, яка залишається не покараною. Всі питають, скільки ж це може тривати. Це було темою обговорення і в тому числі у Вашингтоні", – сказала Йованович, повідомляє Укрінформ. Вона додала, що про відсутність верховенства права в Україні, незахищеність прав інвесторів та жахливі рейдерські атаки пишуть не тільки українські, а й європейські та американські ЗМІ. Проте віз лишається і нині там.

Цього парламентського сезону масових бійок в парламенті не було. Яке-не-яке, а досягнення

4. Виборча реформа. Та якщо у судовій, пенсійній та земельній реформі бодай вибудовуються проекти відносно того, як би все мало бути в ідеалі, є така царина, яку влада вперто не помічає взагалі. Це – виборче законодавство, яким ніхто серйозно не займається – мабуть, у таємній надії провести й наступні вибори за старою схемою. І знову саме світ (а не український істеблішмент) вголос говорить про те, до яких наслідків може привести подібна ситуація.

Читайте також: Реформи без участі громадян не будуть ефективними

Лобістом виборчої реформи, яка в Україні "повністю зупинена", виступає посол ЄС в Україні Хюґ Мінгареллі.

Необхідно сприяти оновленню політичного класу, і молоді прогресивні люди не лише в парламенті, а й у громадянському суспільстві можуть взяти на себе головну роль. Для цього їм треба створити умови, але щоб це відбулося, необхідний новий закон про вибори і нова Центральна виборча комісія. З незрозумілих для мене причин ці реформи повністю зупинені. Коли ж ми отримаємо новий закон про вибори і призначення нових членів ЦВК?
– запитує Мінгареллі, про що повідомляє ZIK.

5. Приватизація. Із приватизацією об'єктів державної власності справи також дуже кепські. Провалилися дві спроби продажу флагмана хімпромисловості – Одеського припортового заводу – найбільш ласого об'єкта з приватизаційного списку. Дарма, що про необхідність продажу Одеського припортового говорять вже не перший рік. Як і не перший рік закладають доходи від його приватизації до державного бюджету.

Читайте також: 7 мільярдів для Фірташа, або яка доля може спіткати Одеський припортовий

"У нас більше 200 тисяч держпідприємств, якими потрібно ефективно керувати. Ми повинні впроваджувати в наші підприємства необхідні принципи корпоративного управління. І ми йдемо цим шляхом. Україну чекає масштабна приватизація", – обіцяє тим часом Гройсман. Перебуваючи із візитом у Великій Британії, глава українського уряду заявив, що на процес приватизації в Україні будуть поширюватися норми англійського права. Він уточнив, що такий підхід дозволить забезпечити гарантії інвестицій.

Зауважимо, що поки Гройсман марить англійським правом, момент для нашої держави настає по-справжньому переламний.

Зараз в Україні дуже нестабільна ситуація. Настав той момент, коли Україна або повернеться до стану, який тривав тут 25 років, тобто до клептократичної держави, або проведе серйозні реформи. Так, серйозні реформи вже йдуть, але потрібен потужний натиск і енергія, щоб і олігархи, і прості люди знали, що все дійсно змінюється, що є надія,
– говорить в інтерв’ю агентству "Ліга" Жерар Ролан, професор економіки та політології каліфорнійського університету.

Він додає: "Йде боротьба між привілейованими колами, які виникли в посткомуністичний період, і громадянським суспільством, яке знає, що все повинно бути набагато краще. Вони дійсно воюють, і неясно, хто переможе". Питання й справді – не з простих. Але відповідь на нього соціум вкупі з політичним істеблішментом шукатиме вже восени – коли депутати повернуться з відпусток та відкриють новий політичний сезон.

Читайте також: У Верховній Раді планують читати "Отче наш" після відкриття засідань