Вбивство Бузини: недолугий план ФСБ

Багато авторитетних журналістів та експертів відразу пов’язали вбивство Бузини з телепрограмою "Прямою лінією з Володимиром Путіним". Ведучий цієї програми раптом став ньюзмейкером для українського і російського медіа простору і замість української міліції підтвердив факт вбивства Олеся Бузини, а Путіна зробили першим коментатором цього інциденту. Підозріла блискавичність реакції наштовхує на думку, що вбивство одіозного журналіста було сплановане російською агентурою.

Шоу-мен Бузина

Як будь-який автор, Олесь Бузина прагнув слави та тяжів до епатажу. Його наміри зробити собі ім’я на паплюженні біографії та історії життя Тараса Шевченка, що вийшла окремою книгою, це підкреслили. Як зазначали літературознавці – книжка не витримувала жодної критики. Але Бузина і не прагнув літературної достовірності. Він прагнув слави та задоволення авторського самолюбства.

Сам Олесь Бузина після скандалу навколо книги про Шевченка останнім часом з’являвся лише на російських ток-шоу. Після початку агресії Росії, інакшість Бузини та його відверта проросійська позиція не могли більше знайти місце в ефірі українських телеканалів.

Його остання, найяскравіша поява на ТБ звелася до бійки у прямому ефірі кілька років тому. Після того Бузину було майже не видно. Він фактично зник з українського медіа простору. Бузина на час свого вбивства фактично розгубив усіх своїх прихильників та антипатиків в Україні, якщо такі ще залишались.

Виходить, що для вбивства в українських радикалів фактично не було підстав. Немає жодного змісту позбавляти життя людину, що не має достатнього впливу на громадську думку, а отже не може зашкодити. Позаяк висловлювання Бузини не доходили до широких українських мас. Якщо до Майдану, його можна було вважати провокатором та людиною, що ображає національні почуття українців, то на момент вбивства Бузина вже не мав такого авторитету.

Поряд зі зникненням з українських екранів, Бузина почав активно з’являтися у сеансах пропаганди кремлівських шоу. Для росіян, хто був споживачем подібного контенту, Бузина вважався голосом російськомовної України, не згідного з позицією офіційного Києва. Бузина поступово перетворився на медіа-персону в Росії. Там він намагався зайняти нішу епатажного москофіла, інтелектуального представника ʺмалоросійського народуʺ, який є переконаним імперіалістом.

Версії вбивства

Тоді виникає питання, навіщо та з якою метою Бузину позбавили життя? Найбільш обговорювана сьогодні версія, виглядає більш-менш раціональною. У ній йдеться, що Бузина повинен стати "мучеником" для росіян, як людина, що загинула за свої переконання у часи "правління русофобського режиму в Україні". Таким чином, буде здійснений удар по демократичних змінах в Україні, змістить фокус уваги росіян від вбивства Нємцова і продемонструє російському суспільству, що ніби в Україні нічого не змінюється.

Відповідне твердження добре лягає у загальну концепцію дестабілізації України та підрив її міжнародної репутації, яке реалізовують у Кремлі.

Подібні вбивства потрібні режиму Путіна для підтримки певного рівня пропаганди. Буцімто в Україні немає демократії, а замість толерантності – панують антиросійські настрої та націоналістичне свавілля.

Отже, по суті смерть Бузини була вигідна лише путінському режиму, інші версії виглядають менш переконливими. Більше того, подібну версію висловили в Адміністрації Президента. Проте, радник міністра внутрішніх справ висловив думку, що Бузина міг бути свідком по справі антимайдану разом з вбитим напередодні екс-регіоналом Олегом Калашніковим. Правдоподібно, що про цю справу Антон Геращенко згадав чи не вперше, саме після останніх вбивств.

Переконлива більшість вважає, що подібні вбивства – це підґрунтя до ескалації протистоянь на 9 травня. Важко з цим не погодитись. Однак Україна вже пройшла наймасовіші сепаратистські виступи у минулому році.

Повторення подібних акцій із залученням широких мас є маловірогідним сценарієм. Скоріше за все, останні вбивства є елементом звичної схеми, по якій працюють у Кремлі, намагаючись продовжувати реалізацію недолугих спроб внутрішньої дестабілізації і послаблення керованості в Україні.