Верховна Рада ухвалила гуманний закон без "статті Тимошенко"
Верховна Рада ухвалила у першому читанні президентський закон про гуманізацію, тобто заміну тюремного ув’язнення на штрафи за економічні злочини.
“Необхідність прийняття названого закону обумовлена наявним надмірним втручанням правоохоронних органів України у діяльність господарчих суб’єктів, та як наслідок - існуванням неправомірних перешкод для здійснення підприємницької діяльності”, - сказав радник Президента України Андрій Портнов.
Службову діяльність - а це стаття 365 Кримінального кодексу - про перевищення влади та службових обов’язків, за якою судять Юлію Тимошенко, до нього не внесли.
“Задекларуйте при голосуванні постанови про прийняття даного закону, в першому читанні, обов’язкову вимогу комітету врахувати зміни статті 365 Кримінального кодексу України, які дадуть можливість зупинити політичні переслідування”, - сказав народний депутат, НУ-НС Арсеній Яценюк.
“Немає ніяких перешкод, з точки зору регламенту, розглянути питання про декриміналізацію статті 365 Кримінального кодексу”, - зазначив голова комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ВР Віктор Швець.
Трактувати регламент пішли до кабінету Литвина. У спікера лідери фракцій парламенту шукали консенсусу.
“Ви підтримали таку пропозицію зараз не розглядати це питання, а розглядати інші. І водночас провести засідання погоджувальної ради для того, щоб обговорити це питання”, - каже голова Верховної Ради України Володимир Литвин.
Усамітнюватися у спікерському кабінеті ходили аж двічі. А після того, як не вдалося домовитися із "регіоналами", опозиція заявила - не так вже і потрібен їм цей закон.
“Ми не потребуємо в обов’язковості прийняття цієї статті, тому що Тимошенко не винна, її вини не доведено. Все”, - сказав народний депутат, “БЮТ-Батьківщина” Андрій Кожем'якін.
Нагадаємо, у середу Верховна Рада відмовилася вносити до порядку денного три опозиційні законопроекти. Вони передбачали декриміналізацію відповідальності окремих службових осіб та скасування 365 статті, як застарілого прикладу радянського судочинства.