Путін свідомо вислизає: лихі наміри Кремля та історія перемовин щодо Донбасу

Сайт 24 каналу розповідає про підсумки перемовин по Донбасу у 2020 році та про те, чого очікувати у 2021.

Читайте також Рік після нормандської зустрічі: які домовленості виконані та чому досі нема миру на Донбасі

Мінські угоди

Перемовини у обох форматах проводять одночасно. Мінські протоколи були підписані ще у 2014-2015 роках, там говорилося про те, що обидві стороні повинні негайно припинити вогонь, відвести важке озброєння, звільнити полонених, надати Донбасу особливий статус та провести місцеві вибори.

Втім, навколо Мінських угод відбувається немлао суперечок, головна з яких полягає в тому, у якій послідовності потрібно виконувати всі дії, які прописані у документах. Українська сторона наполягає на тому, що вибори на Донбасі повинні відбутися лише після того, як ми відновимо контроль над кордоном. Зрозуміло, що Росія має протилежну думку з цього приводу.

Нормандський формат

На переговорах у "нормандському форматі" мова йде про появу миротворців ООН на Донбасі, звільнення заручників, режим припинення вогню та також про місцеві вибори на Донбасі. Остання зустріч Нормандської четвірки відбувалася у грудні 2019 року у Парижі.

Тоді домовилися про наступне:

• розведення війська на трьох ділянках;
• повне припинення вогню на Донбасі до 31 грудня 2019 року;
• відкриття нових пунктів пропуску на Донбасі за 30 днів після зустрічі;
• новий план про розмінування територій;
• обмін полоненими у форматі "всіх на всіх";
• продовження дії закону про особливий статус Донбасу на рік;
• закріплення "формули Штайнмаєра" в українському законодавстві.

Але не все з цього вдалося втілити у реальність. Так, були проведені обміни полоненими, але, наприклад, розмінування та відкриття нових пунктів пропуску продовжує блокувати Росія.

Чого вдалося досягти у перемовинах

Дмитро Сінченко, голова ГО "Асоціація Політичних Наук", каже, що цього року жодних суттєвих зрушень у переговорах по Донбасу не відбулося. На його думку, всі переговори, які Україна могла успішно завершити, тільки погіршили б позицію нашої держави.

Так, невдалою стала спроба створити так звану "Координаційну раду" спільно з російськими терористами-найманцями з ДНР/ЛНР, невдалими були дві спроби провести вибори на окупованих територіях без їх деокупації, невдалими були спроби відвести українські війська на нових ділянках фронту. Тож за цей рік Україні хоча б вдалося зберегти статус кво по Донбасу без суттєвого погіршення наших позицій, – зазначив Сінченко.

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт, пояснює, що суттєвого прогресу на переговорах по Донбасу в 2020 році досягти не вдалося, а після достатньо великих обмінів полоненими в 2019 – 2020 роках відбувся лише один обмін. Переговори щодо політичного врегулювання конфлікту зайшли в глухий кут. Каменем спотикання залишається порядок проведення виборів.

Російська сторона хоче провести вибори фактично в умовах окупації Донбасу. Це призведе до легітимізації сепаратистів, проте реального контролю над Донбасом Україна не отримає. Натомість буде змушена фінансувати сепаратистські утворення, крім того бойовики отримають можливість впливати на політичну ситуацію в Україні. Такий підхід Україну не влаштовує і вона наполягає на проведенні виборів, лише після встановлення контролю над кордоном. Проте, Росія не збирається йти на зустріч. Переговори зайшли в глухий кут, – каже Хмелевський.

Микола Мельник з аналітичної групи "Левіафан", говорить, що, якщо сухо оцінити сім пунктів, які мала виконати Україна з Росією, то незначний прогрес можна відмітити лише в трьох.

Це:

• зменшення інтенсивності бойових дій на східному напрямку російсько-українській війні;
• створення нових КПВВ ("Щастя" та "Золоте");
• продовжується обмін особами між Україною та РФ.

Інші пункти не виконані від слова зовсім, але відповідальність тут лежить на Україні лише на половину, адже як би Україна не хотіла обміняти всіх полонених, чи розвести війська, але тут має бути двостороння робота. Російська Федерація так само має брати участь у цьому процесі, і відповідальність лежить в першу чергу на них, як на країні-агресорі, – говорить Мельник.

Він додає, що, формально, Офіс Президента зробив все, що реально міг зробити в рамках Мінських угод, більше без двосторонньої згоди РФ – це не можливо. Але президент України Володимир Зеленський зазначав, що буде намагатись імплементувати формулу Штанмайєра в Українське законодавство, що формально і може створити передумови для виконання Мінських угод, але фактично може перерости у велику суспільну кризу всередині держави.

Чого чекати у 2021 році від переговорів по Донбасу

Олександр Закриничний, правозахисник, говорить, що відсутність прогресу у перемовинах, та відсутність можливості змусити Росію на міжнародному рівні дотримуватися домовленостей, вже у найближчому майбутньому призведе до "замороження" ситуації із Донбасом в контексті Мінських угод. Але такий сценарій стане можливим, якщо режим тиші продовжиться, а Росія не спровокує нового етапу ескалації та військового наступу на українські території.

Варто також розуміти, що перемовин у "нормандському форматі" свідомо уникає саме російська сторона. Адже і з боку Франції, і з боку Німеччини все частіше лунають тези про необхідність зміни у логіці виконання пунктів Мінських угод. Саме на безпековій складовій та відновленні Україною своїх кордонів в ОРДЛО наголошують міжнародні партнери України. На жаль, у 2021 році питання можливого розміщення миротворців ООН в Україні не розглядатиметься, оскільки Росія точно скористається правом вето в Раді безпеки ООН, – говорить Закриничний.

Він додає, що визначальним чинником для України у 2021 році стане позиція США. Зі зміною керівної команди у Білому домі є шанси на те, що позиція США стосовно України стане більш проактивною. Адже наразі, єдиним союзником України у питанні примусу Кремля до виконання домовленостей є рішення ЄС стосовно продовження міжнародних санкцій.

10 грудня 2020 року лідери Європейського Союзу під час саміту у Брюсселі погодили подовження ще на пів року (до кінця липня 2021 року) економічних санкцій проти Росії через порушення нею територіальної цілісності України. Ще одна ідея, яку в рамках розширення санкцій проти РФ оприлюднив очільник української делегації в ТКГ, перший президент України Леонід Кравчук полягає у відключенні Росії від міжнародної системи розрахунків та платіжних систем, що може болюче вдарити по російській економіці.

Враховуючи пасивну позицію РФ, Україна може займати проактивну позицію. Зокрема, досить непогану динаміку показує історія зі створенням міжнародної Кримської платформи, до участі в якій Україна щотижня долучає все нових і нових партнерів. Щоправда, в самій Росії, цілком очікувано, скептично ставляться до ідеї, хоч і не виключають своєї участі щодо окремих питань – наприклад, у відновленні водопостачання до Криму, – говорить Закриничний.

Експерт пояснив, що дискусія щодо створення Консультативної ради при ТКГ для перемовин з представниками ОРДЛО порушила важливе питання неприйнятності визнання легітимності представників так званих "республік". Зрештою, у суспільстві протягом усього року переважала невпевненість стосовно будь-яких миротворчих ініціатив. Тим часом Росія продовжує нарощувати кількість військ і на кордоні з Україною, і в окупованому Криму. Зважаючи на непередбачуваність і "гібридність" дій російської влади, ймовірність прямої збройної агресії або посилення протистояння на Донбасі у 2021 році доволі висока.