Володимир Єзерський: Дружина подарувала мені музичну групу

Напередодні календарного поєдинку “Зорі” із донецьким “Шахтарем” Володимир Єзерський відповів на запитання кореспондента сайту Телеканалу новин “24”.

- Володимире, хто вас привітав зі святом?

- Вітали, в основному, усі знайомі та близькі мені люди, колеги по роботі. Зокрема сьогодні уся команда зібралася на урочисту вечерю. Було багато подарунків і теплих слів.

- І навіть по “50 грамів” перехилили?

- Ну, це в рамках дозволеного (Сміється - Авт.). За столом був присутнім увесь тренерський штаб, а також працівники клубу. Повечеряли і розійшлися.

- А які подарунки ви отримали цього разу?

- Для мене це глибоко особисті речі. Даруйте, але не маю наміру наводити тут перелік презентів.

- Та можливо ви все ж пригадаєте найоригінальніший сюрприз у своєму житті?

- Це трапилося на моє тридцятиріччя, якраз напередодні важливого поєдинку із харківським “Металістом”. Дружина Тетяна організувала незабутнє свято, яке до пори, до часу було для мене під грифом “цілком таємно”. Вона накрила розкішний стіл для вечері, а також запросила групу “Авіатор”, яка мала виступити після трапези. За допомогою Олега Шелаєва і Вячеслава Кернозенка Тетяна зібрала у ресторані усіх моїх одноклубників.

Я ж тим часом ні про що не здогадувався. Більше того, генеральний директор “Дніпра” Андрій Стеценко звернувся до мене з проханням обмежити програму святкування, мовляв, через три дні відповідальна гра, слід підготуватися до неї належним чином. Як виявилося, “маховик” уже був запущений. Заходжу до ресторану, вмикається яскраве світло, і я бачу за столами усіх близьких мені людей, які приїхали зі Львова та Києва. Поруч - увесь склад “Дніпра”, а на сцені “Авіатор”...

- Тобто відбувся хепі-енд згідно усіх голлівудських канонів?

- Можна й так сказати. (Сміється - Авт.). Тим паче, ще на ранковому тренуванні хлопці “підколювали”: “Ну що, будеш святкувати?”. “Та ні, яке там святкування!” - казав я їм у відповідь.

- Цьогоріч ви також отримали своєрідний презент - зустріч із П'єрлуїджі Колліною. Чому він, окрім арбітрів, став запрошувати на “килим” ще й капітанів і головних тренерів команд?

- Вважаю, що окрім капітанів та тренерів не завадило б і клубних власників запросити. Адже як виявилося не всі футболісти і президенти розуміються на футбольних правилах. На мою думку, Колліна упродовж тих чотирьох місяців, які він провів в Україні, чудово ознайомився з нашим футболом. Він слідкує за кожним матчем і реагує на усі скарги. На зустрічі італієць виклав нам свій план дій, прагнучи почути нашу думку, впевнитися у нашій довірі. Він сказав прямим текстом: “Якщо ви мені не довіряєте, то нема сенсу тут далі залишатися”. Звісно, ми його підтримали.

- З професійними якостями Колліни ми розібралися. А що ви скажете про харизму “Фантомаса”?

- Його харизматичність не підлягає жодному сумніву. Це людина, яка неодноразово працювала на вирішальних матчах світової та європейської першості. Мені надзвичайно імпонує, що Колліна, маючи грандіозний авторитет, приїхав сюди не просто відбувати номер. Він дійсно прагне, щоб українські рефері працювали на матчах топ-збірних, а також у єврокубках.

- У “Зорі” зараз досить складний календар ігор. Спочатку команда приймає “Шахтар”, а потім вирушає на зустріч із “Карпатами”. На яку кількість очок можуть розраховувати луганчани?

- Ми з однаковою повагою ставимося до чемпіона України і учасника Ліги Європи. Але в нас також достатньо амбіційна команда. “Зоря” неодноразово доводила, що навіть із такими суперниками може впоратися. Я переконаний, що у протистоянні з “Карпатами” та “Шахтарем” ми будемо битися, і візьмемо максимальну кількість очок.

- Чому перервався ваш роман із “Шахтарем”?

Коли мене запрошували до “Шахтаря”, то Луческу одразу сказав: “Ти досвідчений гравець, професійно ставишся до справи. А в нас молодий колектив, їм потрібно набиратися досвіду, граючи поруч з тобою”. Перші півтора роки я виступав на високому рівні. Та коли молодь сягнула аналогічного рівня, Луческу зробив ставку на них, давши можливість прогресувати в основному складі.

- Кому із “гірників” залюбки подасте руку перед стартом суботнього матчу?

- У мене прекрасні стосунки з усіма колишніми партнерами. Не лише “Шахтар” маю на увазі, але й “Динамо”, “Дніпро”. У донецькому клубі товаришував з українськими гравцями, а також із Разваном Рацом, Даріо Срною, Маріушем Левандовським.

- Ви знамениті не лише футбольним талантом, але й боксерським також. Зокрема, у цьому мав змогу переконатися Ісмаель Бангура...

- Давайте закриємо це питання, і не будемо більше до нього повертатися. Це було давно. То навіщо ворушити минуле?

- Чи стали ви з віком дивитися на усе по-філософськи?

- Насамперед, навчився ні про що не шкодувати. Вдячний футбольній долі за те, що подарувала мені можливість тренуватися під орудою знаменитих тренрів і грати у відомих командах. Бажаю кожному молодому футболістові повторити мій шлях. З приємністю пригадую 1998 рік, коли “Карпати” сягнули свого піку, здобувши “бронзу” українського чемпіонату. Із київським “Динамо” я дійшов до півфіналу Ліги чемпіонів, грав пліч-о-пліч із такими зірками як Андрій Шевченко, Олег Лужний, Сергій Ребров, Каха Каладзе. Із “Дніпром” кілька років поспіль непогано грали у єврокубках. Врешті у складі “Шахтаря” мені вдалося здобути Кубок УЄФА. А тепер маю змогу побачити футбол ще й із протилежного боку – з підвалин.

- Що б ви могли побажати собі надалі?

- Звичайно, хочеться приносити якомога більше радості українським уболівальникам. Якщо ви звернете увагу, моя кар'єра поступово розгорталася із заходу на схід. Приємно, що де б я не грав, усюди вболівальники ставилися до мене дуже добре. Тож побажав би собі й надалі тієї наснаги до футболу, щоб дарувати задоволення глядачам. Бо їх любов не купиш ні за які гроші.

Розмовляв Олесь Білий