Як волонтерять місцеві жителі у прифронтовій зоні
Волонтери, які відчувають провину перед державою. Саме такі живуть у прифронтовому Дзержинську. Їхня вина, кажуть чоловіки, у пасивності. Мовляв, місцеве населення не дало відсічі, коли терористи входили у місто. Нині у Дзержинську вже українські війська.
Андрій – майстер на місцевій шахті, а Олександр працює на комунальному підприємстві. Обидва забезпечують українські блокпости необхідними речами.
Свою роботу чоловіки порівнюють з роботою швидкої допомоги. Мовляв, оперативно підвозять найнеобхідніше. Знадобилися бійцям, наприклад, цвяхи – їх привозять сьогодні ж. Доставка набагато повільніша, якщо замовляти через великі волонтерські організації чи міністерські органи.
Частину того, що доставляють на фронт, Андрій та Олександр купують за гроші самих волонтерів. Допомагають, звичайно ж, і місцеві. Однак чимало дзержинців робить це таємно – люди налякані, що сепаратисти можуть повернутися до міста. Тому воліють не афішувати, що підтримують українських бійців.
Розголосу бояться. Тому що у нас же прифронтове місто, ситуація може змінитися в будь-який момент. Та й місцевих сепаратистів вистачає,
— пояснює волонтер.
Найприємніше волонтерів дивує, що допомога для армії надходить навіть з тих сіл, де більшість підтримує сепаратистів.
Українські бійці з другого блокпосту, якими опікуються Олександр з Андрієм, підтверджують, що допомога від волонтерів величезна. Навіть жартують, що через них кухар блокпосту не має що робити. Адже найчастіше бійцям привозять багато харчів, а ще буржуйки і чисту білизну.
Люди налякані. Ми там два місяці стояли і намагалися довести, що це не ми стріляємо,
— розповідає боєць.
Тим часом жителі Дзержинська та Артемівська, який теж неподалік, все частіше передають бійцям єдине побажання — "Хлопці, тільки не йдіть". Тож підтримувати захисників волонтери готові, скільки знадобиться.