Яценюк. Піти за "білим кроликом"

Після призначення Уряд Яценюка досить швидко потрапив у тінь інформаційного простору: відбулась анексія Криму, розпочалися сепаратистські виступи на сході України. Про економіку та комплексні реформи, як єдиний шлях від посткомуністичного багна "до країни Чудес", вже майже ніхто не говорив.

У звіті "за сто днів" діяльності уряду, Яценюк оголосив, що в країні вдалося попередити дефолт. За його словами, заходи по стабілізації економіки, які підготував уряд, будуть "дуже кислими". "Кислими заходами" виявились – нові тарифи на комуналку, збільшення податкових ставок і впровадження нових.

Натомість, коли страшні новини із зони АТО стали нормою життя кожного українця, серед громадськості почала поширюватись думка, що Кабмін марнує дорогоцінний час та не займається реформами, які зараз життєво необхідні для країни. Реформатор та колишній міністр економіки Грузії Каха Бендукідзе досить жорстко критикує український уряд за бездіяльність. Бендукідзе стверджує, що війна – не виправдання.

Але марнування часу – не єдина річ, що поставила під сумнів спроможність уряду розпочати реформи. Далі стає зрозумілим, що у Яценюка виникають конфлікти з підлеглими, які ніколи не мали досвіду "служіння" у держапараті. Які від захоплення перемоги Майдану були готові до жертовності і маленьких зарплат, аби тільки мати нагоду докласти руки до реформування країни. Зокрема, можна згадати добровільне звільнення глави Нацагентства з питань держслужби – одного з кращих НR-менеджерів в Україні, Дениса Бродського. Саме Бродський мав зробити з неповороткої армії держслужбовців ефективних та мобільних менеджерів. Після написання заяви про звільнення у інтерв’ю Бродський сказав, що Арсеній Петрович не звик радитись і слухати, а звик наказувати. Відома фраза Яценюка, яку він сказав Бродському: "Тримайтеся стільчика".

Схожа історія мала місце дещо пізніше із вже колишнім міністром економіки Павлом Шереметою. Прем’єр насильно призначив Шереметі у заступники Валерія П'ятницького без погодження самого міністра. Така прем’єрська позиція геть суперечить успішній філософії Стіва Джобса, що перевернула з ніг на голову основні принципи керування людськими ресурсами. Джобс вважав, що найняті працівники мають радити шефу як краще, а не навпаки.

Звісно, авторитарна модель управління більш зручна для шефа, але нереформований апарат уряду є не ефективним для країни. У ньому міністри не можуть відчувати себе повноцінними керівниками власних відомств, а відчувають цілковиту залежність від глави уряду.

Арсеній Петрович почув деякі закиди на адресу уряду і презентував проект податкової реформи, що вже можна назвати рухом до конструктивних змін в країні. Але найбільший запит у суспільстві – не на податкову реформу. Найважливіші - це реформи: прокуратури, судова реформа, реформа міліції, з рештою конституційна, яка зачіпає владні повноваження в Києві і має залишати частину бюджетних коштів у місцевих громадах.

Арсеній Яценюк не поспішає ставати адвокатом саме цих реформ. Бо в Україні це небезпечно. Ці реформи руйнують усі усталені корупційні взаємовідносини між політиками, олігархами та кримінальними авторитетами. Красти прийдеться менше і якось по-новому.

Вірити в Яценюка і його професійні здібності потрібно, а також вірити, що він врахує попередні помилки, буде спроможний розпочати і завершити ці реформи. Але він, як досвідчений політик, спочатку буде шукати сильних союзників, не дивлячись на плин часу, ще довго прораховуватиме політичні маневри. Саме тому варто на нього чинити громадський тиск та підштовхувати до дій.

Він, як людина, котра як і ми пережила події на Майдані, чудово розуміє свою місію. А його місія очевидна для всіх – успішно впровадити усі потрібні реформи.

Політичний маневр Яценюка з відставкою, став моментом істини і публічного прояву прихильності глави держави до Арсенія Петровича. Петро Порошенко закликав Яценюка повернутись до роботи в уряді. Наразі Порошенку потрібен технократичний прем’єр без політичних амбіцій, а Яценюку потрібно мати за спиною сильну підтримку для майбутніх непопулярних дій всередині державної машини, а також мати гарантії не бути викинутим, як відпрацьований матеріал, як це сталося з Азаровим, у процесі реалізації реформ. В умовах катастрофічно низького рейтингу довіри з боку суспільства.

Ця фейкова відставка Яценюка відбувалась доволі пафосно, але красиво. Він виступив з промовою, яку можна назвати найсильнішим виступом в українській політиці за останні кілька років, а може і за десятиліття. Можливо, колись ця промова стане для українців чимось подібним до промови Мартіна Лютер Кінга "I have a dream". Але чи стане Яценюк Кінгом - ще питання.

В першу чергу, Яценюку потрібні гарантії подальшого працевлаштування на Грушевського, адже він після виходу з Батьківщини поки ще шукає зручний для себе формат продовження політичного життя. Стабільне прем’єрство за підтримки президента може дати Яценюку впевненість у власних діях та не турбуватися про рейтинги і виборчу кампанію. А вже нова розстановка сил в парламенті, де ймовірніше сформується пропрезидентська більшість, дарує можливість піти Яценюку складним шляхом Льюїса Керолла: "за білим кроликом" та допомогти дістатись до країни Чудес усім українцям.

Дмитро Бобрицький.

"Піти за білим кроликом (Follow the white rabbit)" – відома метафора Льюїса Керолла, що символізує дороговказ і складний шлях до країни Чудес".