Загиблі українські журналісти: моторошний список

Георгій Гонгадзе, загинув 17 вересня 2000 року

Гонгадзе писав антивладні матеріали

Гонгадзе — український опозиційний журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами. Засновник та перший головний редактор "Української правди". Серед багатьох перших матеріалів в інтернет-виданні публікувалися матеріали щодо Леоніда Кучми та його оточення.

16 вересня 2000 року опозиційний журналіст був викрадений по дорозі додому. 2 листопада в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлений труп. Дружина і друзі впізнали у ньому Георгія.

Силові структури мали безпосереднє відношення до зникнення Георгія Гонгадзе, намагалися всіляко заплутати хід розслідування, слідство спеціально затягували.

Зникнення та вбивство Гонгадзе викликало великий резонанс в Україні та світі. За найпоширенішою версією, до вбивства журналіста причетні високопосадовці, наближені до Леоніда Кучми, який особисто віддавав накази стосовно викрадення Гонгадзе.

Лише після 16 років, а саме 22 березня 2016 року, тіло Георгія Гонгадзе поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві після проведення траурної церемонії.

Ігор Александров, загинув 7 липня 2001 року

Ігор Александров висвітлював "донецький криміналітет"

Ігор Александров — працював телеведучим та головним редактором місцевої телерадіокомпанії у Слов’янську, Донецької області. Александров — автор серії телепередач "Без ретуші", в якій йшлося про зв’язки місцевого криміналу з правоохоронцями. Аби зупинити критичні виступи Александрова по телебаченню, донецькі бізнесмени та влада, наприкінці 90-х розв'язали кампанію цькування журналіста. Так, за вироком суду Александрову було заборонено займатися журналістською діяльністю впродовж 5 років і накладено штраф розміром 2500 гривень за наклеп. Згодом вердикт було скасовано судом вищої інстанції.

Влітку 2001 року, у будівлі місцевої телекомпанії міста Слов‘янська, яку журналіст очолював, невідомі нападники бейсбольними битами завдали Александрову смертельних поранень. Слов’янський журналіст помер через кілька днів в лікарні, не приходячи до тями. Перед загибеллю він готував до ефіру матеріал про зв'язки керівництва Донецької області із криміналітетом. Головою Донецької обласної державної адміністрації в той час (1997–2002) був Віктор Янукович.

Олександр Кривенко, загинув 9 квітня 2003 року

Олександра Кривенка називали метром журналістики

Кривенка журналісти називали редактором від Бога. У свої 30 він став метром української журналістики. Олександр був головним редактором популярного наприкінці 80-х на початку 90-х років часопису "Пост-Поступ".

Згодом було телебачення, зокрема 1+1, заснування журналу "ПІК" та створення "Громадського радіо".

Олександр Кривенко загинув в автомобільній аварії, повертаючись після поминок за загиблим попереднього дня в Іраку відомим українським телеоператором Тарасом Процюком.

Тарас Процюк, загинув 8 квітня 2003 року

Тарас Процюк працював оператором у найгарячіших точках

Уродженець Івано-Франківська Тарас Процюк – український телевізійний оператор, журналіст.

На початку 1990-х деякий час працював відеооператором на американську телекомпанію CNN та британську Sky News.

Із середини 90-х і до загибелі — відеооператор британського міжнародного інформаційного агентства Reuters, приквартирований до українського бюро в Києві.

Тарас Процюк знімав на відео розстріл "Білого дому" в Москві, військові конфлікти у Нагірному Карабасі, Придністров'ї, Чечні), на теренах колишньої Югославії, Близькому Сході, Афганістані. Активно висвітлював в Україні громадянську акцію "Україна без Кучми". Процюк надавав свої відеоматеріали українським телеканалам, які через цензуру не могли знімати резонансні події.

Українець знімав бойові дії в США з балкону готелю-хмарочосу "Палестина", коли в нього вистрілив американський танк. Троє журналістів були поранені, Тарас Процюк та іспанський оператор Хосе Коусо загинули.

В’ячеслав Веремій, 19 лютого 2014 року

Веремій писав на соціальні теми

В'ячеслав Веремій був провідним журналістом газети "Вести". У своїх публікаціях висвітлював гострі соціальні теми, проводив розслідування, писав репортажі щодо Євромайдану та Євроінтеграції.

У ніч проти 19 лютого В'ячеслав з колегою поверталися з роботи на таксі. Дорогою він помітив озброєних "тітушок" та намагався їх сфотографувати з машини. Озброєні люди почали розгойдувати авто, витягли водія й пасажирів і почали їх бити. Двоє людей отримали травми — журналіст помер у лікарні швидкої допомоги від вогнепального поранення.

Сергій Сухобок, загинув 13 квітня 2015 року

Сергій Сухобок, писав на суспільно-політичні теми

Сухобок працював журналістом з 1998 року. Починав оглядачем тижневика "Діловий Донбас" (сам журналіст родом з Донецька). З 2000 по 2001 рік був одним із засновників і менеджерів, а також заступником головного редактора інтернет-видання ProUA. З 2001 по 2009 — один із засновників і менеджерів, співредактор інтернет-видання "Обком". Останнім часом працював фрілансером.

Сухобок деякий час проживав на дачі у свого товариша. Останні декілька місяців конфліктував зі своїми сусідами. У ніч з 12 на 13 квітня 2015 року двоє чоловіків у нетверезому стані прийшли до помешкання журналіста. Між Сухобоком та незваними гостями почалася сварка, що невдовзі переросла у бійку.

Про вбивство стало відомо 15 квітня 2015 року.

Павло Шеремет, загинув 20 липня 2016 року

Шеремет — білоруський, російський та український журналіст

Уродженець Мінська Павло Шеремет у журналістику прийшов з банківської справи — з 1992 року був консультантом економічних програм Білоруського телебачення. Згодом — головним редактором "Білоруської ділової газети", завідувачем білоруським бюро Громадського російського телебачення (скор. ОРТ, нині — Перший канал) і власним кореспондентом ОРТ по Білорусі. Зарекомендував себе противником режиму президента Білорусі Олександра Лукашенка.

Є автором низки документальних фільмів, серед яких "Дике полювання", "Осетрова війна", "Чеченський щоденник", "Страта Саддама. Війна без переможця".

У 2012—2016 роках вів блоґ журналіста в інтернет-газеті "Українська правда".

Вранці 20 липня загинув у Києві внаслідок вибуху машини, в якій саме перебував. Правоохоронці засвідчили, що в авто зловмисники попередньо встановили вибуховий пристрій, а отже — це вбивство. Автомобіль належав редактору "Української правди" Олені Притулі, але її в машині не було.

Вічна пам'ять...

Редакція 24 Каналу висловлює співчуття близьким Павла Шеремета.