Згадати Все. Життя в стилі хіпі. Українська версія
Довге волосся, джинси-кльош, рок-музика, наркотики, пацифізм, вільна любов – стандартний набір асоціацій про типового хіпі. Але чи варто слово "типовий" уживати поруч зі словом "хіпі"? Що це за субкультура така? Чи, може, префікс "суб" тут зайвий? Спробуймо розібратись.
Попри залізну завісу і всюдисущу радянську пропаганду, у Союз все-таки потрапляли артефакти західної культури: платівки з рок-музикою, фірмовий одяг, модні журнали.
На Заході багато було туристів. Їхали через Львів поляки, чехи. І польські були журнали, і югославські.
Звісно, хотілося виглядати, як тамтешня молодь. Найкрутішим і відповідно найбільш цінним предметом гардеробу вважалися джинси. Неодмінно сині, обов’язково потерті і лише американські: Lee, Wrangler або Levi's.
Читайте також: Згадати Все. ЛАЗ: автобус-рекордсмен
Хочеш дістати імпортні речі? Для цього треба знати потрібних людей. Коштувало це все шалених грошей, та й торгівля така була нелегальною. По суті – кримінал. Щоби виглядати "струйово", доводилося вмикати винахідливість.
Але у Радянському Союзі вирізнятися з натовпу – справа небезпечна. Ловити на собі здивовані, а часто осудливі, погляди перехожих – це ще півбіди, нетиповий зовнішній вигляд міг обернутися виключенням з інституту чи звільненням з роботи. Та й у школі через довге волосся проблем не оберешся.
Радянська ідеологія нещадно критикувала й висміювала хіпі, протиставляючи їх образу зразкового громадянина країни рад, будівельника комунізму. Тож на побутовому рівні про хіпі сформувалося приблизно таке уявлення: "Це такі придурки, яких цікавлять лише – секс, наркотики та рок-н-рол. Вони нічого не хочуть робити просто тому, що вони нероби", – згадує Олена.
Про історію львівських хіпі, проти яких так боролася радянська влада – дивіться у програмі.