12 подій року, які залишаться у підручниках з історії

2015 рік — рік, який змінив історію. Сайт "24" підготував серію публікацій про те, яким був цей рік! Згадайте усе найважливіше разом з нами.

Стрілянина у редакції Charlie Hebdo у Парижі

7 січня у редакцію французького сатиричного видання Charlie Hebdo увірвалися терористи. Вони вбили 12 людей та ще кількох - поранили. Вважають, що напад був помстою радикальних ісламістів за карикатури журналу на Магомета. Терористами виявилися французи з алжирським корінням — брати Куаші. Їх вбили під час затримання.

11 січня в Парижі на Марш Єдності в пам'ять про жертв терактів 7 та 9 січня на площу Республіки вийшли приблизно мільйон людей, серед них 30 світових лідерів, у тому числі і Петро Порошенко.

Марш став символом єдності світової спільноти у неприйнятті тероризму. Хоча низка авторитетних осіб, зокрема, один із нащадків французької королівської родини Шарль-Філіп Орлеанський, наголошували: "Вшанувати пам'ять жертв, так. Віддати данину "Charlie Hebdo", ні". Ще одним із символів трагедії став слоган "Je suis Charlie" (Я — Шарлі), який придумав француз українського походження Жоакім Ронцин (Joachim Roncin).

Мінські домовленості

Чергове загострення бойових дій на Донбасі, яке припало на січень-лютий 2015 року, спонукали європейських лідерів, а саме Ангелу Меркель та Франсуа Олланда, посадити за один стіл Петра Порошенка та Володимира Путіна. Зустріч відбулась 11-12 лютого: фактично безперервні переговори тривали 16 годин.

За результатами переговорів було узгоджено Комплекс заходів щодо виконань Мінських домовленостей. Ключовими пунктами домовленостей було припинення вогню, відвід техніки від лінії зіткнення, а також передача контролю за кордоном між Україною та Росією Києву.

У реальності 100%-го виконання умов не сталось, у першу чергу, з вини Росії та маріонеткових "ДНР" та "ЛНР" (за що західний світ посилив санкції проти Кремля) — наприклад, за тиждень після підписання угоди бойовики захопили Дебальцеве.

Головним досягненням для України, безперечно, стало істотне зменшення смертей військовослужбовців та мирного населення на Донбасі.

"Кубинська відлига" — кінець "Холодної війни"?

Потепління стосунків між двома країнами, яке розпочалось ще у 2014 році, продовжилось. У Панамі на саміті двох Америк у квітні зустрілися глави МЗС Куби та США — вперше за 50 років. Після цього зустрілись вже і лідери двох країн — Кастро вибачився за різку критику США через економічні санкції, а Обама пообіцяв виключити Кубу зі списку країн, які підтримують тероризм. Міністерство торгівлі США також пішло на низку поступок.

"Кубинська відлига", як її назвали експерти — досить символічна подія, яка знаменує поступове завершення епохи "Холодної війни", адже з часів гострого протистояння західного світу з комуністичною ідеологією на радикальних позиціях залишилась лише Північна Корея.

Грецька криза

У 2010 році сукупний борг Греції перевищив 300 мільярдів євро. Країна зрозуміла, що впоратися із ситуацією самостійно вона не здатна, і офіційно звернулася за фінансовою підтримкою до Євросоюзу і Міжнародного валютного фонду. Гроші Афіни отримали, однак для врегулювання своїх фінансових справ нічого суттєвого не здійснили.

Сумна економічна ситуація країни співпала із не менш сумною ситуацією політичною. Новий прем'єр країни Алексіс Ципрас переоцінив значення своєї країни для ЄС. Переговори з кредиторами закінчились для Греції провалом. 1 липня Греція стала першою країною з розвинутою економікою, яка допустила дефолт.

Простим грекам довелось пережити кілька важких тижнів — банки не працювали, а з банкоматів можна було зняти максимум 60 євро на день в одні руки. Через економічну кризу в країні зросли ціни на цілу низку популярних товарів та послуг.

Зрештою, парламент після затяжних дебатів ухвалив пакет реформ, що передбачає заходи жорсткої економії — в країні підвищать податки і пенсійний вік. За це Афіни отримають 86 мільярдів євро протягом трьох років. А світова спільнота отримала урок — позичати гроші, навіть розвиненим країнам, треба з розумом.

Іран виходить з-під тиску санкцій

2015 рік ознаменував закінчення ще одного багаторічного конфлікту. У далекому 1995 році США в односторонньому порядку ввели санкції проти Ірану — через спроби цієї азіатської країни увійти до клубу ядерних держав. Пізніше, у 2007 році, до Вашингтону приєднався і Брюссель.

Зрештою, після багаторічних переговорів Ірану та шістці провідних світових країн (США, Росія, Китай, Франція, Великобританія та Німеччина) вдалось досягти консенсусу: Іран відновить доступ до міжнародної системи платежів SWIFT та до своїх закордонних рахунків, і головне — вийде на світові ринки нафти. У відповідь Тегеран погодився обмежити ядерну програму та допустити на свої об'єкти спостерігачів МАГАТЕ.

Реструктуризація українських боргів

Згідно з науковими дослідженнями, економічно безпечний рівень державного боргу для України становить близько 35% від ВВП. Починаючи ще з 2009 року ці борги досягли свого критичного рівня, а станом на 1 червня 2015 року зовнішній борг становив 43,5 мільярдів доларів. Особливістю українського боргу була його короткотерміновість — значну суму необхідно було повертати вже.

Відповідно до досягнутих домовленостей, Україні списали 20% основного боргу (близько 3,6 мільярдів доларів), а також відтермінували виплату на 4 роки. Єдині, хто відмовився від цієї угоди — Росія, яка вимагає повернути так званий "борг Януковича" та збирається подати до суду, адже Київ наклав мораторій на обслуговування цього кредиту.

Українському уряду, зокрема, міністру фінансів Наталії Яресько довелось серйозно попотіти, аби добитись рішення, яке не задовольнило жодну сторону, але дало нашій країні час, та шанс уникнути дефолту, а міжнародним кредиторам — впевненість, що свої гроші вони отримають назад. На таке рішення позитивно відреагували і у рейтингових агенствах, підвищивши кредитні рейтинги України.

"Велике переселення народів"

Цього року Європейському союзу довелось зіткнутись із низкою викликів. Серед них особливе місце займає справжня навала мігрантів із Африки та Близького Сходу, котра вилилась у справжню гуманітарну катастрофу. За перших 7 місяців 2015 року в Європу прибуло більше 300 тисяч мігрантів, з них понад 100 тисяч — у липні, а кількість потонулих біженців, які намагались перебратись через Середземне море, у 20 разів перевищила минулорічні показники.

Проблема набула широкого розголосу, коли 3 вересня провідні світові ЗМІ опублікували фото винесеного на турецький берег тіла маленького хлопчика-мігранта, що втопився під час спроби переправитися до Європи. Загалом Євросоюзу довелось витратити шалені кошти на вирішення проблем, пов'язаних з напливом мігрантів, а країни, які стоять на шляху міграційних потоків (в першу чергу Австрія, Угорщина, колишні югославські республіки) всерйоз задумались про закриття кордонів.

Навіть у мультикультурній Німеччині, яка для більшості мігрантів є кінцевою метою подорожі, місцеві мешканці почали набагато агресивніше ставитись до біженців. Навала мігрантів серйозно змусила європейців задуматись — відкриті кордони всередині Шенгенської зони — це благо, чи зло?

Вода на Марсі

Одне з питань, яке багато років бентежило як дослідників, так і простих людей: чи є життя на Марсі? Однією з базових умов, які б могли зробити можливим існування форм життя на Червоній планеті, є наявність води.

І ось наприкінці вересня американська космічна агенція NASA оголосила про позапланову прес-конференцію, на якій пообіцяли розповісти про "велике наукове відкриття" в рамках програми дослідження Марса. 28 вересня тисячі осіб переглянули цю прес-конференцію та отримали відповідь принаймні на одне питання: солона вода на сусідній із Землею планеті дійсно є. А якщо є вода — цілком ймовірно, є і життя.

Втручання Росії у війну в Сирії

Демонстрації у Сирії, які були частиною так званої "Арабської весни", переросли у 2012 році у збройний конфлікт, який вилився у загибель 250-350 тисяч осіб, а ще близько 4 мільйонів осіб були змушені покинути власні оселі.

У бойових діях брали участь як персонально громадяни різних країн, так і збройні сили низки держав (переважно — авіація). Однак найбільш резонансним стало втручання Росії у цей конфлікт. 30 вересня Володимир Путін отримав дозвіл від російського парламенту на використання військ.

Російське військове втручання, яке пояснювалось необхідністю боротьби проти "Ісламської держави", насправді на меті має підтримку чинного президента Сирії Башара Асада. Низка експертів та політиків вищого ешелону переконані — одним із мотивів Путіна є бажання виторгувати поступки, наприклад, зняття санкцій та визнання окупації Криму. Однак єдине, чого наразі добився лідер Кремля — це погрози від ісламістів, адже на Заході не пов'язують сирійський конфлікт із російською агресією проти України.

Російсько-турецький конфлікт

Вранці 24 листопада турецькі винищувачі F-16 після десяти попереджень знищили російський військовий літак, який вторгся у повітряний простір країни. Як написало британське видання The Telegraph, Путін звик до пустих погроз НАТО та Заходу і за це поплатився літаком.

Прем'єр-міністр Туреччини Мехмет Давутоглу після цього інциденту наголосив, що його країна має право на відповідь у випадку порушення свого повітряного простору. У свою чергу Росія відреагувала традиційно — бурхливо і незрозуміло для простих людей: заборонивши імпорт низки продуктів, "порекомендувавши" не відпочивати у сусідній країні та призупинивши низку спільних проектів (хоча в Анкарі переконують — відмова від "Турецького потоку" — це їхнє рішення).

Головний результат "удару в спину", як назвав цей інцидент Володимир Путін: у Росії з'явився новий ворог, який пішов на покращення стосунків з Ізраїлем та курдами, аби посилити свої позиції у регіоні задля протистояння Кремлю. А Туреччина — це не Україна чи Грузія, атака на неї — це атака на НАТО.

Теракти у Парижі

П'ятниця, 13 листопада, стала справжнім пеклом для сотень мешканців французької столиці. Внаслідок серії терористичних актів, зокрема, вибуху поблизу стадіону, розстрілу відвідувачів ресторану, а також кривавих подій під час концерту у театрів Батаклан загинуло щонайменше 129 осіб.

Ці теракти знову підняли питання безпеки Європи. Вони довели, що бойовики стали значно більш жорстокими і витонченими у підготовці своїх атак. Відтак, вже зараз європейцям потрібно вирішувати питання, наприклад, посилення контролю на кордонах, доступності автоматичної зброї та ускладнення її перевезення між країнами ЄС, задля власного убезпечення.

У самій Франції вони спровокували ріст рейтингів ультраправих сил, які отримали значний відсоток голосів на місцевих виборах у першому турі. Щоправда, "подрузі Путіна" Марін Ле Пен у другому турі місцевих виборів не вдалось конвертувати ці голоси у щось більш серйозне.

Ціни на нафту продовжують своє піке

Чотири десятки років на ринку нафти існувало негласне правило: якщо потрібно підняти ціни на "чорне золото" — розпочинай чергову війну на Близькому Сході. Досі це "правило" постійно спрацьовувало — вперше країни арабського світу випробували "схему" у 1973 році під час чергової арабо-ізраїльської війни, оголосивши ембарго на експорт нафти західним країнам, які підтримали Тель-Авів (у перший день ембарго ціни виросли на 70%).

Після цього це правило не раз спрацьовувало — аж до 2015 року. Незважаючи на активну "діяльність" терористів "Ісламської держави" у Ємені та Сирії, а також військове втручання Росії у сирійський конфлікт, нафта впала з 64,95 долара за барель у середині квітня до 36 доларів наприкінці грудня.

І це ще не кінець — на ринок виходить Іран, з якого зняли санкції, а також США — конгрес підтримав зняття ембарго на експорт нафти (яке прийняли у Вашингтоні в результаті вищезгаданої війни 1973 року). Та й низка країн-членів ОПЕК не готові знижувати об'єми виробництва. Тож країнам, у бюджеті яких значна частка формується прибутками від продажу нафти та газу (наприклад, Росії), доведеться серйозно затягнути пояси.