Андрій Магера: легше спрогнозувати, коли буде безвіз, аніж коли обереться новий ЦВК

Минулого року парламентські фракції пішли таким самим шляхом, визначившись із власними креатурами. "Народний фронт", зокрема, обстоював кандидатуру Андрія Магери – багаторічного представника ЦВК, одного з небагатьох, хто у 2004-му відмовився підписати протокол про обрання президентом України Віктора Януковича. "Батьківщина" натомість вболівала за Жанну Усенко-Чорну – ще одну відому та впізнавану персону. Опоблок, чи то пак колишні "регіонали", висловилися за присутність в ЦВК Михайла Охендовського, котрий у 2013-му змінив на посаді голови ЦВК "людину Ющенка" Володимира Шаповала.

Однак і "Фронту", і "Батьківщині", і ОБ довелося спіймати облизня: Петро Порошенко висловив побажання, аби всі пошукачі крісел в ЦВК були цілковито "новими" людьми. Вимога президента не суперечить нормі закону. Він (закон), до речі, нічого не каже й про те, що глава держави мусить обов’язково врахувати пропозиції всіх парламентських фракцій та груп. А оскільки не каже, то дехто лишився обділеним – 11 запропонованих президентом кандидатур представляють лише 4 фракції – БПП, "Народний фронт", "Самопоміч" та групу "Відродження". А от "Батьківщина", Радикальна партія та Опоблок опинилися у розбитого корита, бо жодної людини до складу ЦВК вони не делегують. Втім, є ще пара вакантних місць, адже в цілому з 15 представників Центрвиборчкому у відставку має піти тринадцятеро. Бо лише у двох – Катерини Махніцької від "Свободи" та Ігоря Діденка від "УДАРу" – каденція ще не добігла кінця.

Піти натомість мають голова ЦВК Охендовський, обидва його заступники Магера і Усенко-Чорна, секретар комісії Тетяна Лукаш, а також ще дев’ятеро цевекістів – Тамара Астахова, Юрій Данилевський, Ігор Жиденко, Броніслав Райковський, Олександр Чупахін, Юлія Швець, Олександр Шелестов, Валерій Шелудько та Олександр Осадчук, каденція якого завершилася в лютому 2017-го. Замість них Порошенко пропонує призначити Аллу Басалаєву, Михайла Вербенського, Романа Гребу, Ольгу Желтову, Олега Конопольського, Світлану Кустову, Ольгу Лотюк, Віталія Плукаря, Євгена Радченка, Надію Синицю та Леонтія Шипілова. Чому в списку фігурують лише 11 прізвищ – наразі не зрозуміло. Головне в даному разі те, що справа безнадійно гальмує, причому вже тривалий час. Про те, чому Рада не "перезавантажує" Центрвиборчком, ми говоримо з заступником його голови Андрієм Магерою.

Пане Андрію, ви поділяєте надію спікера Парубія, який говорить, що до кінця квітня новий склад ЦВК буде сформовано?

Мені здається, що набагато точніше може визначити час отримання Україною безвізового режиму, аніж час внесення змін до склад Центральної виборчої комісії.

А за чим, власне, затримка? Маєте якийсь інсайд з Верховної Ради? Скільки вже можна проводити консультації на цю тему?

Мені про це невідомо. Є подані президентом кандидатури і є не ухвалене парламентом рішення з приводу цих кандидатур. Зараз цілком очевидно, що подання президента має бути уточнене, бо спочатку воно стосувалося одинадцятьох членів ЦВК, а зараз вже з’явився тринадцятий наш колега, в якого сплинув семирічний строк повноважень. Тобто звинувачувати у зволіканні лише Верховну Раду не варто. Тут має бути вироблено спільне рішення парламенту та президента.

Список кандидатур, поданих президентом, який активно обговорювався усіма у 2016 році, лишається без змін?

Принаймні, їх досі ніхто не озвучував.

А вас, як і раніше, висуває "Народний фронт"?

В мене немає інформації, що внесена якась інша кандидатура. Те подання, яке було раніше озвучене фракцією, залишається. Але разом із тим мого прізвища немає в переліку президента на призначення членів ЦВК.

ЦВК у процесі... / Фото з відкритих джерел

Голова КВУ Олексій Кошель вважає президентський список неякісним і прогнозує, що він не набере 226 голосів. Ваша думка з цього приводу?

Прогнозувати тут важко. Але я вважаю, що новий склад ЦВК має бути побудований за двома важливими принципами. Перший принцип – професійність, тобто наявність вищої юридичної освіти, наявність досвіду та участі у виборах. А другий принцип – це репрезентативність, тобто представленість у складі ЦВК всіх парламентських партій. Коли у середовищі членів ЦВК будуть мати місце різні думки і різні погляди, комісія отримає шанс стати неупередженою у своїй діяльності.

Уявімо, що новий склад Центрвиборчкому все ж з’явиться до кінця місяця. Його представники будуть готові до місцевих виборів 30 квітня? Встигнуть адаптуватися?

Гадаю, серйозних проблем не має виникнути. Бо все таки йдеться про місцеві вибори, а повноваження Центральної виборчої комісії в частині організації цих виборів є вкрай обмеженими. На відміну від ТВК – міських, селищних, сільських комісій, котрі безпосередньо здійснюватимуть цей процес. Тому це не критично.

А загалом місцеві вибори останнього часу виявили якісь нові складнощі?

Місцеві вибори для законодавця є не найбільшою проблемою на сьогоднішній день. Очевидно, що треба думати передусім про належну організацію загальнонаціональних виборів, адже у 2019-му відбудуться відразу два виборчих процеси: у березні – вибори президента, а у жовтні – парламентські вибори… І ті законодавчі акти, які регулюють ці процеси, потребують суттєвого доопрацювання чи взагалі прийняття нової редакції.

А що треба доопрацювати в законодавстві, яке торкається президентських виборів?

На президентських виборах не повинно бути жодних перепон для реалізації активного виборчого права для внутрішньо переміщених осіб. Плюс треба вдосконалити інструменти для реалізації такого права з боку осіб з обмеженими можливостями. Не тільки тих, хто позбавлений змоги самостійно пересуватися абощо, а й для тих, хто має, приміром, вади зору. Зараз багато хто піднімає питання шрифту Брайля, і якщо на президентських виборах нам вдасться скоротити зміст виборчого бюлетеня (бо зараз там забагато зайвої інформації), з’явиться шанс на виготовлення бюлетенів зі шрифтом для незрячих. Мені також імпонує ідея більшого застосування електронних технологій у виборчому процесі. Чому б не подумати над механізмом електронної реєстрації кандидатів? А також спостерігачів та довірених осіб? Чому б не почати бодай з цього? Але тут потрібна спільна позиція ЦВК, ВРУ та уряду, аби дійсно отримати конкретний результат.

А про електронне голосування виборців ви не мрієте? В деяких країнах така практика має місце.

Електронне голосування виборців існує, але – в меншості держав світу. Більшість країн, в тому числі і на європейському континенті, використовують паперові виборчі бюлетені.

Чому?

На це є різні причини. По-перше, існує традиція. По-друге, діє психологічний момент, коли суспільство довіряє організаторам виборів, але не довіряє машині. По-третє, існують прецеденти втручання у перебіг виборів з боку спецслужб іноземних держав. От, хоча б, вибори у Сполучених Штатах в 2016 році… Є ситуації, коли стовідсотково гарантувати недоторканність процесу неможливо. Тому деякі держави навіть повертаються до паперової системи – наприклад, Нідерланди, Норвегія. Хоча майбутнє все таки за електронним голосуванням, просто зараз забагато викликів, котрі поки що складно подолати.

ЦВК / Фото з відкритих джерел

Для України головним викликом була б та шалена сума, яку довелось би витратити на такий проект. І, до речі, про гроші. У що нам обійдуться парламентські та президентські вибори? Дехто з політиків прогнозує їхнє одночасне та дочасне проведення вже восени 2017-го.

Не готовий назвати вам зараз подібну суму. 80 відсотків витрат на виборчий процес – це видатки на роботу членів виборчих комісій. Тому треба виходити з конкретної дати, бо зарплата членів виборчих комісій залежить від мінімальної заробітної плати, встановленої за той чи інший календарний період. Але поки що немає жодних конституційних підстав для проведення дострокових виборів. А навіть якщо такі підстави й виникли б (Магера має на увазі несформовану протягом 60 днів коаліцію, відсутній уряд та непрацюючий 30 днів парламент – Прим. авт.), це ще не означає автоматичне проголошення виборів. Тут вступають в силу так звані дискреційні повноваження президента, тобто ті повноваження, які він використовує на власний розсуд. Він може не призначити вибори, і жоден суд не змусить його це зробити.

Власне, а чи варто проводити нові вибори за старим законодавством?

Вибори, проведені за чинним законом, не принесуть жодних якісних змін. Більше того, ми недоотримаємо близько трьох десятків народних депутатів – їхні місця залишаться вакантними, бо є певна кількість одномандатних округів в Криму, в Севастополі, в Донецькій та Луганській областях, де ми не зможемо обрати народних депутатів. Лише пропорційна виборча система здатна гарантувати обрання повного складу Верховної Ради України – у кількості 450 осіб.

Але якщо і в 2019 році статус кво буде збережено, тобто перераховані вами регіоні лишатимуться окупованими, ми гарантовано отримаємо недоукомплектований парламент.

Я гадаю, що зараз навряд чи знайдеться настільки оптимістично налаштований прогнозист, котрий скаже, що за два роки стан справ увійде в колишнє русло. Мова зараз йде виключно про ухвалення нового виборчого закону, який змінить діючий алгоритм виборів. Це одночасно й знизило б корупціоногенні ризики, і забезпечило б обрання повного складу Верховної Ради. Це здатна зробити лише пропорційна виборча система, котра як бонус несе ще й додатковий поштовх для розвитку ідеологічних партій.

Так а що все ж таки робити з окупованими територіями, де виборці не зможуть проголосувати?

Якщо говорити про закриту пропорційну виборчу систему, яка застосовувалася у нас в 2006 та 2007 рр., то за такої моделі взагалі немає значення, де саме голосує виборець. Адже є один загальнодержавний виборчий округ, а решта округів є виключно технічними, що застосовуються для зручності калькуляції, і не більше того. Якщо ж говорити про пропорційну систему з відкритими списками, то тоді утворюються певні виборчі регіони, які територіально співставні з областями. Іншими словами, один виборчий регіон буде включати підконтрольну Україні частину Донецької області, інший – неокуповану частину Луганщини, а щодо Криму, то півострів увійде в один регіон з Херсонською областю. Таким чином, ця проблема може бути вирішена.

Про окуповані території. 10 березня учасниця тристоронньої контактної групи Ольга Айвазовська заявила, що на мінських перемовинах питання виборів в ОРДЛО вже не піднімають. Отже, воно закрите?

Я, на жаль, не маю безпосередньої інформації від учасників контактної групи і слідкую, як і усі, за новинами зі ЗМІ… Але можу сказати, що доки на цих територіях триватиме гаряча фаза, тема виборів не буде виникати на порядку денного з цілком зрозумілих причин. І коли до України приїздили іноземні спостерігачі, вони дотримувалися такої ж думки: поки немає безпеки, про жодні вибори не йтиметься. Наскільки я розумію, це є консолідована позиція Франції та Німеччини, а примхи однієї Росії ніхто не збирається задовольняти.

Читайте також: Тарас Чорновіл: Я знаю, коли мала пролитися кров на Помаранчевій революції