Австрія – розворот направо, або Як вплинуть на Україну австрійські націоналісти

В честолюбстві новому канцлерові не відмовити: загалом, нинішні вибори були цілком справою його рук. Через суттєві суперечки та, як стверджують австрійські газети, страшенної особистої неприязні до діючого канцлера, соціал-демократа Крістіана Керна, Курц проголосив розрив існуючої на той момент "Великої коаліції" між соціал-демократами та консерваторами. Свою партію він на цей момент вже встиг переробити "під себе", тож його "народники" просто виконали його наказ.

Читайте також: Торговельні преференції від ЄС, або Як Україна рятує Європу

Молодий, за нинішніми уявами, хлопець з простим, усміхненим обличчям «маминого синочка» проявив залізну волю та неабияку працездатність та привів свою партію до перемоги. Своїм радісним прибічникам Себастіан Курц пообіцяв новий стиль керівництва країною. "Ми змінимо Австрію на краще. Я приймаю цю відповідальність з усім змирінням та радий, що м можемо працювати для країни", – проголосив він.

Втім, до того моменту, як наймолодший лідер Європи оселиться в резиденції канцлера, сплине ще деякий час. Спочатку йому доведеться вирішити, кого покликати до коаліції. Консерватори, які набрали, за попередніми офіційними даними, 31,6% голосів, можуть обрати собі "молодшого" партнера з двох варіантів. Або продовжити коаліцію з Соціал-демократичною партією, яка зібрала 26,9% – але вже в якості "старшого брата", або ж покликати до уряду крайніх правих, Вільну партію (FPÖ), на чолі з Гансом-Крістіаном Штрахе.

Так чи інак, але саме Себастіан Курц отримав цього разу чисту перемогу. Як вважає Райнер Новак, головний редактор однієї з найпопулярніших в Австрії газет, Die Presse: "це були чисті вибори Курца". Опитування показали, що виборці віддали свої голоси консерваторам виключно заради його великих блакитних очей...

Боротьба із "жадібними загарбниками"

Слід зазначити, що австрійські вибори, на відміну від німецьких та французьких, не в змозі так вже сильно вплинути на європейську політику. Звичайно, тій же Анґелі Меркель в сусідній Німеччині стане трохи важче жити, бо, принаймні, в одному загальноєвропейському питанні Курц є її супротивником – а саме, в питанні поводження з біженцями з ісламських країн. Подібно до поляків та мадярів, австрійці, м‘яко кажучи, не палають бажанням приймати в себе "гостей Меркель" та забезпечувати їм "стіл та дім".

Читайте також: Як перемога Курца на виборах в Австрії вплине на Україну: прогноз від дипломата

Більш за те – вони вельми перелякалися, коли через їх країну навпростець пішли натовпи біженців з так званого "балканського маршруту", а влада виявилася неспроможною їм протистояти. Щоправда, абсолютна більшість біженців так чи інакше не збиралася залишатися в Австрії, намагаючись чимскоріш дістатись Німеччини обітованої, але всі ці події минулого року в значній мірі вплинули на нинішній вибір австрійців.

За суттю, тема біженців стала центральною в цій передвиборчій кампанії, а консерватор Себастіан Курц просто змагався з правим популістом Гансом-Крістіаном Штрахе в вигадуванні все жорсткіших засобів позбавити Австрію від "навали зі Сходу". В одній з телепрограм вони навіть примудрились полаятися один з одним з питання – хто з них підтримує тісніші контакти з угорським прем‘єр-міністром Віктором Орбаном, який є відомим своїми жорсткими заходами проти арабських біженців...

Й, до речі, саме ці передвиборчі обіцянки, скоріш за все, й визначать склад нової правлячої коаліції в Австрії. Як вже зазначалося, з діючим канцлером, Крістіаном Керном, майбутнього канцлера Себастіана Курца, як що й пов‘язує, то лише глибока особиста неприязнь, а от із "правим" Штрахе в нього є цілком чіткі точки дотику.

Деякі австрійські видання вже зараз передрікають союз цих двох партіх – консерваторів та «вільних», а також призначення Штрахе міністром внутрішніх справ та повний "карт-бланш", аби "розібратися" з мігрантами – не лише з арабами, а й загалом, з мусульманами. Сам Штрахе ще під час передвиборчої кампанії обіцяв це своїм виборцям. "Іслам не є частиною Австрії, хто б там що не говорив! – заявляв він, – Ми повинні відстояти нашу країну та наш образ життя від жадібних загарбників".

"Правий марш" по-європейськи

Втім, поки що як "вільні", так і соціал-демократи не квапляться повідомляти про своє бажання потрапити до коаліції. Ганс-Крістіан Штрахе прозоро натякає на те, що він би пішов, якби отримав до рук нагайку, а до кишені – індульгенцію на будь-які майбутні гріхи, скоєні проти "жадібних загарбників", а Крістіан Керн, який, незважаючи на програш, вирішив залишитися на посаді керівника своєї Соціал-демократичної партії, просто констатував: "Австрія розвернулася направо – так само, як і вся Європа, і навіть Німеччина".

Насправді, для Австрії оцей "розворот направо" – ніяка не новина. Праві популісти входили тут до складу уряду вже двічі: в 1980-ті роки, коли вони ще вважалися "поміркованими" партнерами соціал-демократів, та з 2000 по 2007 – в якості вже чітко правопопулістського руху, в союзі з консерваторами.

В 2000 році їх запрошення до уряду ще викликало навіть протести в інших країнах ЄС, а тепер вже навряд чи кому спаде на думку цим обурюватись: такі ж самі праві засідають нині в урядах Фінляндії та Данії, Польщі та Угорщини... аж до самісінької Греції. Праві ідеї, праві гасла набрали в Європі силу, й праві політики не вважаються більш "вигнанцями" – нещодавній успіх відверто неонацистської "Альтернативи для Німеччини", яка зібрала на виборах в ФРН майже 14% голосів, тому – найкраща ілюстрація.

Тим не менш, політолог з університету міста Граца, професор Гайнц Вассерманн, вважає: "Після цих виборів від нинішньої австрійської політики й трісок не залишиться". Як в консерваторів, так і в "вільних" у відношенні до мігрантів та внутрішньої безпеки – цілком праві, радикальні уявлення, які вони тепер і втілюватимуть в життя.

"Чужинці" були їх основною передвиборчою темою, незважаючи навіть на те, що реальні цифри вказують: кількість подавачів заяв на політичний притулок в Австрії падає. При цьому цікаво, що головну частину мігрантів у країні складають зовсім не біженці з Сирії, Ірака чи там Туреччини, а цілком легальні імігранти з Румунії та... Німеччини.

Стосовно ж інших зовнішньополітичних аспектів, то тут, як то кажуть, "є деякі нюанси". Так, скажімо, посол України в Австрії Олександр Щерба вважає, що, в цілому, Австрія залишиться "в мейнстрімі" європейської зовнішньої політики – адже ж Себастіан Курц, як міністр закордонних справ своєї держави, чудово на ній розуміється та є її активним провідником. З ним, на жаль, не згоден австрійський президент Александер ван дер Беллен.

"Зелений" політик, який рік тому переміг на виборах "вільного" кандидата Норберта Гофера, вже встиг зажадати створення "коаліції проєвропейських партій". Можливих партнерів Курца по коаліції, правих популістів, він такими не вважає: FPÖ відома своїми тісними контактами з німецькою AfD, французьким Національним фронтом та... Кремлем. Всі ці зв‘язки не віщують нічого доброго ні Австрії, ані Європі.