Безцінне багатство, яке не цінують: про стан природи в Україні

В Україні природа перебуває у "затінку" техногенних проблем, і це критично неправильно. Бо всі елементи довкілля між собою тісно пов’язані і впливають один на одного. Саме тому сайт 24 каналу вирішив розібратися, в якому нині стані знаходиться природа України, які головні проблеми у цій сфері. Допоможуть у цьому експерти Української природоохоронної групи.

Українська природоохоронна група (УПГ)
Громадська організація, яка створена 2018 року як команда фахівців, що працює над питаннями практичної охорони природи. До роботи в УПГ долучились 6 докторів наук та 25 кандидатів наук.
Візія групи: ефективна охорона природи є пріоритетом і непорушним стандартом у суспільстві.

Українці живуть одним днем

Перед тим, як почати розмову про проблеми природних ресурсів в Україні, акцентуємо увагу на такому важливому моменті – в українців дуже низька загальна екологічна грамотність. Це підкреслює і голова Української природоохоронної групи Олексій Василюк.

До теми На Львівщині чоловік рубав дуби і тепер йому загрожує ув’язнення: фото

"Українці, на жаль, не знають елементарних речей, – бідкається природоохоронець. – Наприклад, які наслідки можуть бути через надмірне використання природних ресурсів. Люди живуть одним днем!

Ось типові та актуальні приклади. У Карпатах рубають ліс і не бачать елементарного прямого зв’язку між зрубаним лісом у горах і повенями, які потім затоплюють села.

Або посуха на Поліссі у квітні цього року. Це самий вологий місяць – річки і болота мають бути повні води, земля має бути вологою… Але на Поліссі розорано багато територій, що були колись болотами, а переорана земля швидко висихає. До того ж минулої зими випало мало снігу, тож болота і грунтові води не мали з чого поновити запаси вологи. В результаті вітер легко забрав пересохлий грунт, спричинивши пилову бурю. А по болотах і лісах поширились пожежі, бо, знову ж таки, води в річках, озерах і болотах, які раніше заважали розповсюдженню вогню, дуже мало.

Тож минулої весни в Україні згоріло найбільше лісів за всю історію спостережень. І добре, що в травні пішли дощі і зупинили поширення пожеж. А що буде наступного року? Ніхто не знає. Люди продовжують розорювати землю, осушують болота для видобутку торфу... Міндовкілля навіть під час пожеж видало декалька дозволів на розробку торфовищ на Поліссі. Торф дає мізерний внесок у економіку країни. Але шкода для природи через його видобуток – колосальна.

І такий важливий момент. Активісти і журналісти можуть піднімати проблеми і бити на сполох – скажімо, про розорюваня земель чи видобуток бурштину та інше. Але зупинити такі негативні процеси може лише держава. А вона цього не робить".

Розорювання землі – це розорення України

Земельний фонд України
За даними Національної академія аграрних наук, загальна площа земель в Україні становить 60,4 мільйона гектарів. З них 70% – 42,4 мільйона – землі сільськогосподарського призначення, з яких щорічно обробляється понад 32 мільйона. Для порівняння, у Польщі під сільгоспвиробництво задіяні вдвічі менші площі – 14 мільйонів гектарів, в Німеччині – 12 мільйонів, у Румунії – 9 мільйонів.
Кількість чорноземів в Україні є найбільшою в світі і складає 28 мільйонів гектарів.

Земля – "розмінна монета"

"В Україні великі площі зайняті родючими грунами, і це дуже привабливий факт для традиційного орного землеробства. Може тому, в усі періоди нестабільності "розмінною монетою" у нас ставала земля, – каже голова Української природоохоронної групи Олексій Василюк. – На початку минулого століття революції відбувалися з лозунгами-обіцянками розділити всю землю порівну між українцями. У 1990-х та й понині українцям роздають паї. Зараз мало що змінилося – знову нагнітається пропаганда навколо ринку земель… І цим ми разюче відрізняємося від цивілізованих країн – того ж Євросоюзу, куди ми наполегливо прагнемо.

Бездумне розорювання в Україні веде до катастрофи

Зараз у Європі рішуче реагують на глобальні кліматичні зміни. Так, ЄС затвердив Стратегію щодо збереження біорізноманіття, згідно з якою протягом найближчих 10 років 30% сільгоспугідь будуть переведені в статус природних територій та охоронятимуться. Уявіть – майже третина! Для України – це фантастика! Бо у нас навпаки – останні залишки природи намагаються якнайскоріше освоїти.

Вбивче розорювання

Раніше Україна на половину була зайнята степовими ландшафтами. Особлива їхня цінність – славнозвісні чорноземи. Ці грунти створюються природною трав'янистою рослинністю: поки вона є – буде і чорнозем; зникає рослинність – чорнозем руйнується під впливом дощів і вітру. Тобто якщо узагальнити: поки є степ в Україні – доти буде чорнозем. Якщо степ зникне, то втрата чорнозему – лише справа часу. Головна ж причина зникнення степу – розорювання. Але на цей час лишилось не більше трьох відсотків колишніх степів. Та й з тих майже кожен 5-й квадратний метр був розораний лише за останні 5-8 років.

Розорювання, до речі, дуже серйозно впливає на зміну клімату. За розрахунками науковців, з одного квадратного метра ріллі за рік "викидається" в атмосферу 3 кілограми вуглецю. Якщо цей показник помножити на розорані площі на всій планеті, то вийде колосальна цифра, рахувати яку ніхто і не прагне, бо суспільству не вигідно буде визнати, що ми зруйнували клімат планети, вирощуючи їжу і технічну сировину. І кількість вуглецю, що опинилась в атмосфері в результаті оранки, на порядки більша за викиди заводів, електростанцій чи автомобілів.

Міндовкілля України в Національному кадастрі викидів конкретно вказує, що останніми роками найбільший приріст викидів у атмосферу спричиняють нові розорювання. І це при тому, що більшість придатних територій в Україні "пішли під плуг" ще за часів СРСР. А нині вже розорюють те, що не можна – схили, береги річок… В цих місцях орати заборонено законодавством, але такі випадки стаються сотнями і повсякчасно. Як правило – це банальне самозахоплення, на яке ніхто не реагує.

Чому так відбувається? Ми думаємо, це пов’язано з ринком землі. Хоч продавати її ще не можна, але власники паїв уже готуються до цього і шахрайськи розширяють свої площі, імітуючи що їхні землі – рілля, а не, наприклад, пасовища. Скажімо, куплятиме землю якась аграрна корпороція. Вона не буде детально розбиратися на місці, де там схили, де незаконно "доорана" територія… Подивляться на карті, скільки є квадратних метрів землі… Є 10 тисяч гектарів – купляємо!

Наша група намагається відслідковувати самозахоплення земель – тільки цього року подали більше 200 заяв до правоохоронних органів. Але ми не можемо контролювати все і всюди, тому беремося за самі кричущі випадки – наприклад, розорювання в заповідниках чи заказниках. Також останнім часом місцеві громади піднімаються і чинять спротив захопленню земель. Але порушень, повторюся, сотні. Іноді й винних дуже важко знайти. Як от нещодавно було на Чернігівщині. Фермери взяли в аренду пасовища – і переорали. Фермери ті – не місцеві, їх ніхто не знає. Затримали тракториста – він, звісно, говорить: мене найняли, я лише виконував замовлення… Ситуація типова для всієї України.

Незабаром УПГ оприлюднить дослідження щодо розорювання земель у Миколаївській і Херсонській областях. Вже зараз можна сказати – там будуть жахливі дані. Наприклад, є статистика, що у деяких районах Миколаївщини за останні 8 років кожен п’ятий квадратний метр, що залишався від степу, – вже розорали. І сталося це, підкреслюю, переважно за останні два роки.

А ось ганебний приклад з Херсонщини. Там є відома пам'ятка – Долина курганів. Поки ми працюємо над тим, щоб зробити на її території національний парк (причому, ми – в широкому сенсі слова, бо це – Міндовкілля, Херсонська обладміністрація, наша організація та інші) – місцеві сільради поспіхом на аукціонах віддають землю під ріллю".

Особливості "Червоної книги"

"Через розорення землі виникають не лише кліматичні проблеми, – продовжує Олексій Василюк. – В Україні кожен третій вид тварин і рослин, які занесені до "Червоної книги", є степовим. Тож зникнуть степи – загинуть і рідкісні види. Та навіть більше – сумна доля чекає взагалі всі степові види флори і фауни. Бо вони просто не матимуть де існувати. І якщо так станеться, це буде не лише наша національна катастрофа, за неї також ми відповідатимемо перед Євросоюзом. Бо серед європейських країн – лише Україна має степи, і саме Україна відповідальна за збереження степових видів тварин і рослин. (Росію ми не беремо до уваги, бо вона, на відміну від нас, не прагне вступити до ЄС.)

"Червона книга України"
Офіційний державний документ, що містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих видів тваринного і рослинного світу на території України, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження. Занесені до книги види підлягають охороні на всій території країни. Станом на квітень-2019, до "Червоної книги України" занесено 1369 видів (543 тварин і 826 рослин та грибів).

Навколо "Червоної книги" часто виникає полеміка. В першу чергу – через те, які види тварин і рослин вносять до неї чи вилучають. Зразу відзначу: "Червона книга" – не якийсь канонічний перелік тварин і рослин. Щодесять років науковці переглядають, які зміни треба внести в "червоний" перелік. При Академії наук є спеціальна комісія, в якій по кожному виду є відповідальий науковець – саме вони пропонують і обґрунтовують зміни до "Червоної книги".

Деякі активісти заявляють, що не варто нічого вилучати з "Червоної книги" – хай ті види будуть під охороною, чим більше – тим краще. Але загалом в Україні – 70 тисяч видів живих організмів. Всі потребують уваги, але всіх не можна вписати в "Червону книгу".

Ще один важливий момент. Наука постійно розвивається, застосовуються нові види досліджень. І науковці в останні роки з’ясували, що деяких видів тварин або рослин просто не існує! Наприклад, в українську "Червону книгу" внесена так звана "гадюка Нікольского" – але виявился що це просто "чорна форма", підвид гадюки звичайної. Вона рідше зустрічається, проте це той самий вид! Звісно, що "гадюку Нікольского" треба виключити з "Червоної книги". Аналогічний випадок – з березою чорною. Після генетичних досліджень виявилося, що такого окремого виду не існує – це інший вид, просто в певних умовах виглядає інакше. Тож підкреслюю ще раз: у "Червоній книзі" не може бути виду, якого не існує. Тому непорушним список "червонокнижних" видів вважати не можна.

Взагалі полеміка навколо "Червоної книги" часто надумана і суб’єктивна. Я впевнений, що питання включення чи виключення якогось виду з книги має вирішувати тільки спеціальна комісія, про яку згадував. Не можна знецінювати роль науковців, не можна тиснути на них статтями в медіа, мітингами та заявами, що вони роблять щось шкідливе для природи. Вуличні протести – взагалі не прийнятний варіант. Наприклад, сьогодні активісти добилися того, що лося включили до "Червоної книги". А завтра зберуться сотні мисливців, проведуть масштабний мітинг, на якому вимагатимуть, аби лося виключили з охоронних видів і знову вважали мисливським. То що – треба виконувати їхні вимоги?! Ні! Так само, як і вимоги вулиці щодо включення якихось видів до "Червоної книги". Повторюся: все має вирішувати лише Комісія з ведення "Червоної книги"!

Лось – могутня тварина, але й він потребує охорони

Українському суспільству не можна довіряти збереження природи

Природно-заповідний фонд України
Ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу.
Станом на 1 січня 2020 року, природно-заповідний фонд має в своєму складі 8512 територій та об’єктів загальною площею 4,418 мільйона гектарів у межах України та 402 500 гектарів у межах акваторії Чорного моря. Це становить 6,77% площі держави. Для порівняння – у більшості країн Європи середній відсоток становить 18%.

"Природоохоронні об’єкти – дуже важливий інструмент збереження і захисту біорізноманіття, – каже Олексій Василюк. – Але якщо в Україні вони займають 6,77% території країни, то в Європі – десь 18%! Тобто майже втричі більше! До того ж, крім національних об’єктів, там є загальноєвропейська мережа "Натура 2000". Вона створена для спільних дій за єдиним підходом на важливих природоохоронних територіях.

В Україні теж створюється така мережа – до вступу країни в ЄС вона називається "Смарагдова мережа". Її охоплення – майже 12 мільйонів гектарів! Законпроєкт щодо мережі доробляється вже три роки й досі не проголосований. Постійно мінялися склади робочих груп – то через переформатування Міндовкілля, то через парламентські вибори… Але є надія, що депутати проголосують за закон "Про території "Смарагдової мережі" ще цьогоріч.

До теми Екокатастрофа на Полтавщині вийшла з-під контролю місцевої та центральної влади, – еколог

До речі, іноді доводиться чути такі аргументи: який сенс від природоохоронних об’єктів, якщо регулярно з'являються новини – там вирубали ліс у заповіднику, а там полювали в заказнику… Буцімто – статус не рятує. Насправді – хоч на всі сто він не рятує, але дуже допомагає. Бо випадків серйозних порушень на об'єктах під охороною все ж набагато менше, ніж на інших територіях, де таке трапляється постійно. Тому і чуємо про такі випадки, що вони стосуються заповідних територій.

Сучасному українському суспільству, на жаль, не можна довіряти збереження природи. Тому природоохоронній статус – це дуже і дуже важливо! А у випадку зі "Смарагдовою мережею" є ще один плюс. Її контролюватиме Євросоюз, а це серйозний стимул для України дотримуватися цивілізованих правил. Бо інакше нас у ЄС не візьмуть…"

Читайте продовження статті
"Не існує швидкого вирішення складних проблем: про стан природи в Україні"