Чому Білому дому вигідно говорити, що росіяни під Авдіївкою деградовані

Чому Авдіївка не видається росіянам проблемним напрямком

Свій БТР-90 росіяни накреслювали ще у 1990-х та 2000-х роках. За характеристиками це була значно краща машина, аніж БТР-82А. Однак, на превелике щастя для всього цивілізованого світу, тоді армія Росії в плані бронетехніки погналась саме за "аналоговнєтностю", а не надійністю.

Читайте також "Вісь зла" виграла цей раунд

Тому так і вийшло, що БТР-90 формально прийняли на озброєння ще у 2008 році, а потім ця машина кудись помандрувала взагалі на глухі бази зберігання збройних сил Росії. Звідки її й "вигребли" для підтримки штурмових дій під Авдіївкою як черговий раритет.

Так, саме як черговий раритет. Адже повідомлення влітку про те, що росіяни для нічних спроб штурмів навколо Авдіївки почали використовувати навіть БМПТ "Термінатор", в принципі ніякого ажіотажу не мали.

Водночас вже фіксується тенденція, що росіяни для подальших атак на Авдіївку відмовились від використання великих бронетанкових колон та перейшли до піхотних штурмових загонів. Насправді для ворога це може бути цілком раціональним рішенням.

Так, за останні кілька днів армія Росії зазнала великих втрат у живій силі – до 1 тисячі "штиків" за добу. Але нюанс в тому, що орієнтовно 50 – 60% цих втрат припали взагалі на Південь. З чого випливає, що для самих росіян Авдіївський напрямок може взагалі не видаватися "проблемним" саме в плані переходу на формат піхотних штурмів.

На цьому тлі точно не варто впадати у помилкові оцінки того, як зараз росіяни можуть управляти своїми військами при спробах оточити Авдіївку.

На перший погляд, вони починали штурмувати батальйонно-тактичними групами прямо в стилі лютого – березня 2022 року, а тепер все знову розпорошилось до рівня невеликих штурмових загонів. Але, найімовірніше, для командування армії Росії що БТГр на полі бою, що штурмовий загін можуть виглядати просто як частина з'єднань рівня "батальйон-полк-бригада-дивізія", які вони кинули в штурми для досягнення завдань.

Зауважте На тлі війни в Ізраїлі в українців знову прокинувся комплекс меншовартості

Ці самі штурмові загони росіян виглядають розрізненими, але можуть діяти в межах єдиного замислу на полі бою, поставленого для з'єднань рівня "батальйон-полк-бригада-дивізія". Те, що ворог пішов на таке "розщеплення" сил, може означати, що у нього насправді нема проблем із молодшим офіцерським та сержантським складом хоча б на такому рівні, як би нам хотілось.

США кажуть, що росіяни погано екіпіровані, але це не так

У Білому домі вже оголосили, що Росія під Авдіївкою знову діє загонами погано навченої та оснащеної піхоти, але це оцінка скоріше політично вмотивована, і її мотивація нам навряд чи сподобається.

Раз на те пішло, ще із зими – весни 2023 року штурмові загони росіян, незалежно від організаційної приналежності чітко демонструють такий розподіл за структурою:

• орієнтовно половина – справді піхотинці з експрес-курсом підготовки;
• решта – гарно підготовлені бійці дефіцитних спеціальностей типу гранатометники, кулеметники, оператори ПТРК та снайпери.

Тобто це не просто так "шойгісти" з автоматами пруть під кулемети ЗСУ, "шойгістів" при цьому підтримують свої кулеметники та гранатометники. Оскільки штурмові загони росіян зараз під Бахмутом почали активно ходити саме в нічні штурми, значить з тепловізорами все гаразд. Тобто про погану екіпіровку росіян тут точно говорити не доводиться.

А чому ж про таке заговорив Джон Кірбі? Ну, можливо, в межах політичного мотиву, за яким США даватимуть пряму підтримку зброєю Україні саме в тих лімітах, які будуть "достатніми" для стримування армії Росії, як "деградованого" противника. Тобто не на рівні реальних спроможностей, які показуватимуть росіяни, а на рівні того, як це "бачитимуть" в Білому домі.

Актуально Авдіївка в "оточенні" – це від творців "Київ за 3 дні"

Історичні паралелі – іноді поганий інструмент

Коли у війні Росії проти України починається про битву, яка уже затягнулась або може затягнутись на кілька місяців без стрімкого територіального прогресу, то чомусь говорять лише про паралелі з Першою світовою. Так, наче такого в Другу світову війну не було.

От особливо зараз став актуальним приклад із битвою за Гюртгенвальдський ліс, яку армія США вела із вересня 1944 року аж по лютий 1945 року на площі всього 130 квадратних кілометрів. Зі 130 тисяч "штиків" там було втрачено до 30 тисяч.

Нюанс в тому, що саме ця битва була головною при прориві так званої "лінії Зігфріда", частина якої була органічно вписана саме в цей Гюртгенвальдський ліс. Показово, настільки довго армія США при повних силах та спроможностях долала оборону вермахту, який був вже напіврозібраний, але ще умів гнучко вести оборону.

Справді, історичні паралелі – це іноді вкрай поганий інструмент і щоб оцінювати події в ретроспективі, і щоб намагатись передбачити розвиток майбутніх подій також.