На білому папері крізь сльози писала "Діти", – переселенка про виїзд з Маріуполя
Мешканка Маріуполя Лілія 5 березня намагалася евакуюватися разом з дітьми з рідного міста. Дорогою сім'я минула російські блокпости, обстріли та трупи ворожих солдатів.
Свою історію виїзду з окупованого міста Ліля розповіла журналістам 24 каналу у межах проєкту "СВОЇ".
До теми Дітей накривали ковдрами, аби не бачили трупи військових, розбиту техніку, – жителька Маріуполя
Бійці ЗСУ розповіли маріупольцям, як поводитися на російських блокпостах
Сім'я вирушила з Маріуполя у сторону Запоріжжя 5 березня. Більше залишатися під постійними обстрілами було неможливо. На виїзді з міста стояв останній український блокпост. Військові провели маріупольцям інструктаж, як поводитися на російських блокпостах. Вони сказали обвішати автомобілі білими ганчірками та папером.
Ліля розповіла, що саме тоді вперше розплакалася. Дивитися на зруйнований Маріуполь, спалені 9-поверхівки і торгові центри було не сила.
У мене сльози лилися струмком. Але я дістала білий папір і крізь сльози написала на ньому "Діти". Я просто не могла зупинитися. Коли стоїть вже спалена техніка… Адже коли ми жили у квартирі, ми майже не виходили з дому. Якоїсь їжі нам вистачало, хоча і їсти, чесно кажучи, не хотілося,
– розповіла переселенка.
Українські військові закликали маріупольців не переживати, адже на цей день був запланований зелений коридор. Також вони казали українцям ні з ким не сваритися. Однак у Лілії була й інша проблема – брак бензину.
Росіяни не пропустили маріупольців
Перші 4 блокпости сім'я минула спокійно. Вже на останньому, коли залишалося близько 2 кілометрів до в'їзду у Запорізьку область, їм сказали: "Далі нікуди не їдете". Мовляв, нема наказу когось пропускати. При цьому в колоні на той час зібралося близько сотні автомобілів.
Лілія так і залишилася з дітьми сидіти в холодному автомобілі. Вертатися назад жінка не хотіла, вона розуміла, що вдруге виїхати не зможе, адже бензину просто не вистачить.
Відпустити людей переночувати у місцеву школу у російських військових просив голова села Темрюк, де й був розташований цей блокпост.
Він з їжею прийшов до цих військових і говорить, піднявши руки: "Тут старі, діти, жінки". Він сказав, що в селі є школа й попросив, щоб нас пустили туди переночувати, бо вже починало темніти. Спочатку не хотіли пускати, але що робити з нами – також було незрозуміло. І нас пустили в це село переночувати,
– пригадала Лілія.
У сім'ї в Темрюку були родичі, то ж вони залишилися у них. 12 людей спали в одній кімнаті без світла, води й тепла. Зате, без звуків обстрілів.
Минути ворожий блокпост маріупольцям вдалося лише по обіді 6 березня. Лілії довелося покласти дітей на низ автомобіля та накрити ковдрами, аби ті не бачили трупів російських солдатів. Дорогою постійно десь йшли бої. Сім'я потрапила під авіаційний обстріл, але таки змогла добратися до Запоріжжя. Тепер родина облаштовує своє життя заново у Вінниці.
Дивіться до теми – документальний фільм про Маріуполь: відео