Боявся, що і місяць не проживу там: відверта розмова з військовим про фронт

На момент повномасштабного вторгнення Миколі було лише 20 років, він не мав жодного армійського досвіду або досвіду користування зброєю. Однак для себе хлопець зрозумів, що не зможе просто відсидітися і має захистити свою державу. У відвертій розмові з 24 Каналом Микола Чеботар розповів про свій перший бойовий досвід, важкі бої за Бахмут і наступ окупантів на Лимансько-Куп'янському напрямку.

Цікаво "Без єдиного пострілу": у США розповіли, як Україна "вивела з гри" 17 тисяч ворожих солдатів

Про перший бойовий досвід

Після повернення на Батьківщину Микола одразу пішов до тероборони, але через відсутність армійського досвіду хлопцю сказали почекати другої хвилі мобілізації. Проте він не зміг чекати, тому пішов на фронт добровольцем. А батьки хлопця дізналися про його службу лише через тиждень.

У мене не було жодного армійського досвіду. Думав, що в перший місяць для мене може все закінчитися, але усвідомлював усі ризики й мчав туди,
– розповів військовий.

Відверта розмова з військовим про фронт: дивіться відео

Перший свій обстріл боєць згадав, як "дуже цікавий". Так, щойно його підрозділ заїхав на точку перекидання, ворог накрив їх вогнем. Обстріл окупантів тривав близько 6 годин і військовим довелося на час спуститися у підвал. Утім, над самим підвалом залишився боєкомплект – міни, снаряди. Тож це була лише ілюзія безпеки.

Запекла боротьба за Красногорівку

За цей час Микола був у різних точках фронту, зокрема спочатку у Дронівці, Мар'їнці та Красногорівці Донецької області. Бої за Красногорівку відбилися у пам'яті військового. Російські окупанти випалювали все фосфорними снарядами та нахабно сунули живою силою.

Росіяни нещадно засипали фосфором Красногорівку / Скриншот із відео

"Робимо черговий перекат на позицію, чуємо "вихід" "Граду" й одразу сиплеться фосфор. Розуміємо, що це по нас і я кричу, щоб усі бігли в ліс. Ми вистрибуємо з машини й біжимо в лісосмугу. І фосфор почав сипатися за 20 метрів від машини", – поділився боєць.

Бахмут і втрата найкращих друзів у боях за місто

"Буйвол" був під Бахмутом у розпал боїв за місто. Він згадує цей час з невимовним болем, адже втратив там трьох найкращих друзів.

"Бахмут – це просто жорстке місце було. Так професійно по мені ще не гупали, як там", – зауважив військовий.

За його словами, під час одного з боїв позиції українських військових здали цивільні. Росіяни накривали обстрілами захисників. Унаслідок ворожої атаки поранення отримав командир, а четверо побратимів військового загинули.

Українські захисники відпрацьовують по росіянах / Фото ілюстративне, Генштаб ЗСУ

Попри біль від втрати бійцям треба було працювати, тому вони виїхали на позиції, де могли діставати по Бахмуту. Та й там ворог накривав їх обстрілами, які тривали по кілька годин.

Коли обстріл іде наш, я люблю це на відео знімати. Але в той момент це було настільки близько. Лежиш, думаєш: "Йой, невже це кінець?". Тоді взагалі було не до відео. Беру телефон, думаю, напишу дружині: "У тебе така гарна усмішка, зараз її максимально не вистачає". За пів години закінчується обстріл. Привстаю, думаю: "Значить, не сьогодні",
– пригадав "Буйвол".

Підрозділ розбили на Лимансько-Куп'янському напрямку

Влітку росіяни активізували наступ на Лимансько-Куп'янському напрямку. Микола у цей час перебував там, та не довго – їх ворогу вдалося розбити. У цих боях хлопець втратив знайомих із піхоти.

"Нас тоді дуже швидко знаходили, бо ми мали невеликий спектр можливостей, звідки могли працювати. Зазвичай це було поле, а там дуже легко знайти міномет", – розповів мінометник.

Він пригадав також епізод під час боїв на Лимансько-Куп'янському напрямку, коли його та побратимів урятував нерозрив російського снаряда. Адже прилетів він за 10 метрів від машини. І якби розірвався, то у найкращому випадку військові відбулися б лише травмами.

Як виглядає побут військових

У кожного військового є своє завдання: хтось стоїть на позиції, хтось готує їсти, хтось чекає на команду до бою. Зазвичай так і проходить ротація бійців: заїхали, сказали – до бою, відпрацювали по ворогу, повернулися.

За цей час вже звик спати під обстрілами. Часто було таке, що вранці прокидаюся, а побратими кажуть, що по нас працювали. Дивлюся, всі живі, бліндаж цілий, значить все в нормі. За такий час до всього звикаєш і ставишся до цього як до роботи. Для тебе це вже не є чимось страшним – ти знаєш, що ти стріляєш, знаєш, що по тобі стріляють. І це стає рутиною,
– поділився "Буйвол".

Цього сезону у бійців виникла нова проблема – миші, їх стало дуже багато. Вони можуть псувати провізію, гризти аптечки, а у касці побратима Миколи й узагалі одного разу влаштували собі гніздо. Водночас сам "Буйвол" навіть приручив собі трьох мишей та іноді підгодовує їх.

Микола підгодовує мишу / Скриншот із відео

Та попри всі труднощі українські захисники не падають духом, хоч і втомилися. Кожен військовий має власну мотивацію й це підштовхує їх не здаватися й щоразу вставати та битися. 

Водночас усі українці мають продовжувати свою боротьбу з ворогом – робити все можливе для нашої перемоги та підтримувати наших героїчних військових. Для цього працює наш Фонд24 – тут ви завжди знайдете актуальні збори на потреби наших захисників.