Чеський "лакей Путіна": як перемога Земана стала можливою?

Вже вдруге поспіль чехи обрали Мілоша Земана главою своєї держави. Щоправда, з мінімальною більшістю лише в три відсотки, яка змушує, скажімо, тих же українців згадати про нещасні вибори 2009 року та перемогу Януковича, а чехів та інших жителів ЄС замислитися про те, що чеське суспільство, здається, є глибоко розколотим.

Читайте також: Перемога Земана – удар для проєвропейської частини Чехії, – The Daily Telegraph

Двох хвилин не минуло з моменту, як були офіційно проголошені результати президентських виборів у Чехії – а Мілош Земан знову повернувся до свого звичного тону. Щойно вигравши другий тур виборів – з мінімальною перевагою, в незалежного кандидата Їржі Драгоша – він накинувся на свого опонента з дошкульними образами. Він не згадав про важку боротьбу, яку довелося вести в обох турах, ані подякував своїм прихильникам, які прийшли до виборчих урн, чи пак своїм помічникам, які привели його до перемоги. Він не згадав розкол, який стався в суспільстві – все це його вже не цікавило. Натомість Мілош Земан довго та докладно згадував про власні політичні успіхи, починаючи із 1990-х років, наголосив кілька разів, що "чеські журналісти є ідіотами" та поглузував над Їржі Драгошем, який насмілився кинути йому, великому та неперевершеному, свій жалюгідний виклик. Відверто кажучи, не вистачало лише отієї української булави, яку традиційно вручають в Україні президентові та яку Віктор Янукович свого часу дбайливо запхав за пазуху після інавгурації. Дуже показовий жест, якого бракувало Земану.

Чеське суспільство остаточно розкололося: перемогу на виборах президента здобув не проєвропейський Драгош, а "друг Путіна" Земан. Колаж: BBC

Саме через подібну войовничу поведінку, саме через таку лайливу риторику президентські вибори в Чехії вважалися такими, які обирали напрямок, в якому піде країна – незважаючи на те, що президентська посада тут не є ключовою. Окрім 73-річного Мілоша Земана, висунути свою кандидатуру наважився на п'ять років молодший за нього професор хімії Драгош, який перш за все обіцяв чехам цілком інший політичний стиль. Виборці обох кандидатів під час усього марафону перетворилися мало не на кровних ворогів – і результатом цього є розкол, який стався в Чехії: Земан отримав 51,4% голосів, а його більшість склала заледве близько 150 тисяч бюлетенів.

Село проти міста

Тоді як у Празі та інших великих містах Чехії перемогу здобув саме проєвропейський кандидат Драгош, Земан тріумфував в економічно слабких регіонах. Це класичний конфлікт між містом та селом, який останнім часом можна спостерігати в багатьох інших країнах Євросоюзу. Цікаво, що, незважаючи на глобалізацію та урбанізацію, село все ж таки зазвичай "виграє по пунктах" – так сталося, скажімо, під час британського референдуму про вихід з ЄС або ж під час каталонських виборів 21 грудня минулого року. Організованіші та політично активні жителі невеликих містечок та селяни раз у раз "карають" зарозумілих та лінькуватих "городських". Цікава тенденція.

Популізм та ненависть до ЄС

Проте, повернемося до президентських виборів у Чехії. Перемогу Земана не можна вписати до загальноєвропейського тренду "розвороту в правий бік": аж до самого свого виходу з партії, який стався вже більше ніж десяток років тому, Мілош Земан був соціал-демократом. Сьогодні у своїх політичних поглядах, він теж дотримується швидше лівого спектру. Те, що він постійно заявляв своє рішуче "ні" щодо прийому арабських біженців, не робить його "правим": в Чехії цієї точки зору дотримуються всі партії. А от те, що він, власне, збудував свою передвиборчу кампанію суто на питанні недопущення біженців та ще й звинувачував свого опонента в "араболюбстві" (по всій країні висіли гасла: "Не допустити біженців та Драгоша!") – викриває його популізм. Насправді, Їржі Драгош так само виступав проти участі Чехії в так званому "європейському квотуванні", тож звинувачення ці – порожні та не мали під собою жодного підґрунтя. Що не завадило їм ефективно "спрацювати".

Читайте також: Посол розповів, чи вплине обрання Земана президентом на стосунки Чехії та України

Втім, популізм у Чехії встиг переважити вже на парламентських виборах, тож наслідки перемоги Земана чехи відчують, перш за все, у внутрішній політиці своєї країни. Ці самі парламентські вибори відбулися, нагадаємо, у вересні минулого року, а країна ще й досі не отримала легітимного уряду, позаяк переможець – мільярдер та промисловець Андрей Бабіш разом зі своєю партією не може знайти собі партнера по коаліції серед демократичних партій Чехії. Надто голосно він критикував їх під час передвиборчої кампанії та надто багато вочевидь порожніх обіцянок пороздавав – тепер ніхто не хоче ділити з ним відповідальність за їхнє невиконання. Щоправда, все ще зберігається теоретична можливість для Бабіша створити власний уряд меншості – але для цього його мають "благословити" водночас найправіша екстремістська партія та найлівіша комуністична, а це малоймовірно, бо єдине, що об'єднує чеських ультраправих та ультралівих – так це ненависть до Євросоюзу. А цього чехам замало. Втім, саме цей варіант з перемогою Земана став ймовірнішим.

Ніхто не хоче в коаліцію до Андрея Бабіша, надто пустослівним і непослідовним він був під час парламентських виборів у Чехії

"Свояк" Земан

Під час однієї з останніх теледуелей Їржі Драгош заявив:

Я – кандидат, який дивиться в майбутнє. Мілошу Земану нічого запропонувати країні, але його радники можуть багато чого в цієї країни забрати.

Це було сказано з натяком на численні афери, в які виявилися замішаними найближчі соратники Земана: від напрочуд дешевого придбання вілли в Празі та якихось "чисто нових руських" бенкетів у Празькій фортеці, аж до тісних економічних зв'язків із Росією.

Те, що ні кримінальні справи, ні очевидне підлабузництво перед Кремлем не привели Земана до поразки пояснюється великою мірою його неабиякою активністю та відкритістю. Під час перших п'яти років на посаді президента Чехії, він спромігся завітати майже до всіх міст та селищ Чехії, де проживало б бодай трохи більше 5 тисяч жителів. Саме там він збирав своїх майбутніх активних виборців, саме їм він виголошував оптимістичні промови та не цурався критикувати політиків, які "загнивають у своїх парламентських палацах" (цитата з однієї передвиборчої промови Мілоша Земана). Драгош, який довгі роки очолював чеську Академію наук та є відомим у світі вченим-хіміком, звичайно, має відповідну репутацію – високочолого та "сухого" професора.

Найкращі друзі – Росія та Китай

Цікаво, що у своїй передвиборчій кампанії Мілош Земан сфокусувався на "дружніх стосунках" із Росією та Китаєм – хоча в Чехії президент взагалі жодним чином не відповідає за зовнішню політику. Проте, сам він є відомим "поціновувачем" Путіна та не раз і не два "озвучував" ідеї, які недвозначно народилися саме в Кремлі – на кшталт тієї, що, мовляв, слід тицьнути Україні гроші в зуби за відмову від Криму, а не захочуть брати – то їхні проблеми, головне – аби Крим визнали російським. Перший радник Мілоша Земана "попалився" на тісних зв'язках із російським нафтовим концерном "Лукойл", а сам чеський президент постійно намагається втрутитися в зовнішню політику власної країни, "прив'язуючи" її до Росії та навпаки, відштовхуючи подалі від Євросоюзу і НАТО. Європейські санкції, введені проти Росії через окупацію Криму, він називає "безглуздими" та особисто очолює найбільшу в чеській історії торгову делегацію, яка летить до Москви.

Читайте також: У Чехії випустили карти зі "спірним" Кримом

Так само відкритим Мілош Земан демонструє себе у відносинах із Китаєм – щоправда, тут йому нема чим докорити, бо Китай, зрештою, не загарбав нічию територію та не перебуває під жодними санкціями. Під час першого президентського терміну Земана вперше в історії до Праги завітав його китайський колега з триденним офіційним візитом. До того Земан дав інтерв'ю китайському телебаченню, в якому заявив, що Чехія "багато чому може навчитися в Китаю з точки зору втримання єдності суспільства".

Саме через підлабузництво перед Путіним та бажання "втримувати єдність суспільства" китайськими методами, колеги Земана з країн Західної Європи не поспішають ні приїздити до нього в гості, ані запрошувати його до себе. При цьому економічна значимість Євросоюзу для Чехії просто не може бути жодним чином порівняна зі значимістю Москви чи Пекіна. Одна-єдина німецька федеральна земля Баварія має більший торговельний оборот із Чехією, ніж Росія та Китай разом, не кажучи вже про всю Німеччину чи весь ЄС загалом.

Певно, саме тому проросійські заяви Мілоша Земана не сприймаються ніким серйозно: за чеською Конституцією, він не має жодної змоги втілити їх у життя, а так – нехай там собі буркотить все, що йому заманеться. Втім, тепер він відвоював собі право "буркотіти" ще п'ять років поспіль: згідно із головним законом Чехії, він не може висувати свою кандидатуру на президентську посаду втретє. Окрім того, стан здоров'я 73-річного популіста натякає, що, цілком можливо, він не всидить у президентскому палаці й п'яти років. Щодо його супротивника Їржі Драгоша, то він, здається, після довгих років наукової кар'єри відчув смак до політичної. Він має намір створити власну партію та обіцяє своїм прихильникам:

Цього разу не вдалося – наступного все вийде!

Читайте також: Прем'єр-міністр Чехії вдруге сформує уряд за дорученням Земана