Чи побудують німці власні космічні кораблі?

Але висловив цю думку ніякий не вар'ят, а одна з найповажніших в Німеччині інституцій: Федеральна спілка німецької промисловості (BDI). Що ж пропонують німецькі підприємці? Не більш та не менш, ніж будівництво "приватного космопорту", з якого почнуть запускати до космосу спочатку невеликі ракети-носії, а потім – все більші й більші космічні кораблі.

Цікаво: Вчені знайшли життя на Марсі більше 40 років тому

Навіщо німцям власні космічні кораблі?

Ракетні старти в Німеччині? На перший погляд, це маячня. Міністра економіки ФРН Петера Альтмайєра просто підняли на кпини, коли він заявив, що бажає детально перевірити цю пропозицію. Але чи справді вона є такою вже смішною та нереалістичною? Альтмайєр вважає, що космічні польоти – це напрямок, в якому Німеччина так чи інакше посідає ведучі позиції, хоч і працює виключно разом з іншими країнами. Розвиток цієї галузі зафіксований в урядовій агенді з назвою "Національні промислові стратегії 2030". Щоправда, в реальності багато експертів, навпаки, вважають, що німці відстають в космічній галузі від більшості розвинених країн і попереджають навіть, що, якщо не вжити заходів, то це відставання стане незворотним. Інші країни набагато більше роблять для своїх національних космічних програм.

Насправді, наразі в усьому світі можна помітити черговий сплеск "космічної популярності". Певно, спричинив його Ілон Маск своїми карколомними проєктами освоєння Місяця та Марса, полювання на астероїди та іншими ідеями, які раніше здавалися суто фантастичними, аж допоки він не взявся за їх реалізацію. Це призвело до того, що держави та континенти раптом знову відчули неабиякий інтерес до космосу: скажімо, до Місяця встигли вже надіслати експедиції США, Індія, Китай, Ізраїль (Росія, до слова, пообіцяла збудувати свою першу місячну станцію у 2015 році, але досі взагалі не почухалася й навряд чи матиме таку можливість найближчими десятиліттями – ну, то таке), з'явилися перші приватні космічні компанії – конкуренти Маска, а державні та міждержавні агенції інтенсифікують свої космічні програми. Велику справу зробило американське космічне агентство NASA, просто дозволивши приватним ракетним концернам брати участь в конкурентній боротьбі за право надіслати до космосу свої кораблі з екіпажами.

В Європі, на національному рівні – тобто, за межами загальноєвропейського космічного бюджету – одна лише Франція витрачає на власну космічну програму щороку 700 мільйонів євро (для порівняння – в Німеччині національний космічний бюджет становить лише 285 мільйонів євро). На цьому тлі заклик до збудування приватного космопорту в Німеччині було зустрінуто недовірливим хитанням голів, здивуванням та запитаннями – хто стоїть за цією химерною думкою?

Скептики цілком справедливо зазначають, що Німеччина, через свою велику щільність заселення, є далеко не ідеальним місцем для космічного майданчика. Принаймні – не для запуску комунікаційних супутників, які зазвичай виводяться на стаціонарні орбіти в 36 тисячах кілометрів над земним екватором. Більшість стартових майданчиків для їх носіїв, таким чином, розташовані поблизу екватору – це набагато дешевше.

Читайте також: Супутник Samsung впав на ферму у США: відео

Ракетам не обов'язково стартувати вертикально

Щоправда, є космодроми й в північній півкулі, наприклад, російський Плесецьк. Але звідти стартують до так званих "приполярних" орбіт – ці орбіти використовуються зазвичай супутниками спостереження за поверхнею Землі – метеорологічними, геологічними та шпигунськими. Щодо Німеччини – то тут можна було б збудувати космодром для невеликих ракет-носіїв, які, відповідно, понесуть невеликі супутники – дослідницькі та знову ж таки шпигунські. Або – для швидкої заміни супутників, які відпрацювали на орбіті своє.

Зрештою, ракеті не обов'язково стартувати саме вертикально. Є можливість використовувати літаки в якості летючих стартових платформ. Британський мільярдер Ричард Брансон, наприклад, використовує для своєї компанії Virgin Orbit списаний вантажний літак. В США вже кілька ракет-носіїв із супутниками були запущені з літаків.

Але факт залишається фактом: Німеччина є далеко не ідеальною країною для побудови космодрому. Тут нема закоханих в космос мільярдерів на кшталт Маска чи Брансона чи засновника всесвітньої торгової платформи Amazon Джеффа Безоса з його космічною компанією Blue Origin, наразі – найбільшим конкурентом маскової SpaceX.

Окрім того, гіпотетичний німецький космодром став би національною програмою всередині європейської – в Європі космосом займається Європейська космічна агенція ESA. Досі європейці використовують стартовий майданчик Куру, який розташований у французькій Гвіані в Південній Америці. Саме туди зараз вкладаються мільйони євро, готується нова стартова платформа для нової європейської важкої ракети Ariane 6. В цьому будівництві Німеччина бере участь. Саме ця ракета може стати основним носієм для європейської експедиції на Місяць.

Супутники меншають

Втім, європейська чи навіть просто німецька місія на Місяць – це лише одна з багатьох ідей, які бродять нині Європою через те, що космос знову стає популярним та цікавим. Для німецької промисловості власний космодром – це не просто символ. Це – прорив у інноваційних технологіях, проєкт, здатний принести нові винаходи, нові принципи роботи та, зрештою – великі гроші. Так, принаймні, вважає керівник групи BDI, яка розробила цю пропозицію, Маттіас Вехтер. За його словами, технічний прогрес вже зараз зробив можливим розробляти та запускати до виробництва все менші й менші супутники. "Через це, відповідно, посилюється потреба в менших та гнучкіших системах носіїв," – пояснює Вехтер. Великі ракети на кшталт Ariane теж будуть розроблятися – але разом із ними – маленькі ракети та маленькі сателіти.

Ракета Ariane 6 / Фото WordPress.com

Для Вехтера та BDI так звані "Micro Launcher" (маленькі ракети-носії) є реальною надією для німецького космічного ринку, причому з двох боків: Німеччина вже зараз є одним зі світових лідерів в обробці інформації з космосу, але в майбутніх "супутникових хмарах" (великих кількостях невеличких супутників, які вже зараз виводить на орбіту той же Маск) буде потреба в оперативній заміні сателітів, які вийшли зі строю – і німці можуть з власного космодрому стартувати такі сателіти, обслуговуючи ці "супутникові хмари". Великі ракети, запущені з екватора, можуть, звичайно, це робити теж, але це буде значно дорожче та повільніше – а заміну потрібно робити "в режимі реального часу".

Досі логістика, необхідна для старту ракет з екваторіальних космодромів, є, скоріш, повільною та негнучкою. Тому, скажімо, європейська компанія Airbus розташувала свій новий завод з виробництва супутників неподалік від космічного центру Кеннеді у Флориді, США. "Є велика загроза того, що супутникова промисловість просто піде з Європи," – попереджає Вехтер. Німеччина, таким чином, потребує власного стартового майданчика для своїх "мікролаунчерів".

Приклад Великої Британії

В Німеччині вже є три потенційні користувачі такого космодрому: стартап Isar Aerospace, компанія Hyimpulse та фірма Rocket Factory Augsburg (RFA), дочірнє підприємство великого бременського аерокосмічного концерну OHB, який, власне, вважається головним "спонсором" ідеї німецького космопорту. Його шеф Марко Фукс підкреслив на берлінському космічному конгресі свою зацікавленість в цьому проєкті, а також його великий комерційний потенціал. Прикладом для нього, за словами Фукса, може служити Велика Британія: протягом останніх років британська космічна агенція інвестувала два з половиною мільйони фунтів стерлінгів у проєкт шотландського космодрому "А'Мойн". Британська компанія Orbex, яка отримала замовлення на будівництво малих ракет-носіїв, окрім того, отримала державні гарантії на п'ять з половиною мільйонів фунтів. Окрім американської ракети "Електрон", яка наразі запускається з Нової Зеландії, ракета "Орбекс" має стартувати саме з цього космодрому. Тобто, поки німці обговорюють вигоду подібного проєкту – британці вже будують власний приватний космодром.

Тому німецька спілка підприємців намагається прискорити прийняття конкретного рішення. "Британські дії мають характер прикладу, німецький уряд обов'язково має з ним ознайомитися," – пропонує Вехтер. Але де саме в Німеччині може стартувати перша ракета? Поблизу від аеропорта Росток-Лааге? Чи в Баварії? Одним із найможливіших кандидатів є містечко Нордхольц в Нижній Саксонії – тамтешній аеропорт Куксхафен вже зараз має всю необхідну для космодрому інфраструктуру. Це свого часу дало змогу американцям використовувати його як запасний космодром для приземлення своїх космічних шатлів. Проблема, однак, полягає в тому, що розташоване поблизу озеро Ваттенмеер входить до переліку "світової природної спадщини" ЮНЕСКО й незрозуміло, чи не вплине негативно на нього такий космодром?

Досі німецькі космічні програми обмежувалися спільними проєктами з іншими європейськими країнами-членами ESA. Чи розпочне тепер Німеччина власну "космічну епопею"? В Європейській космічній агенції з цього приводу відповідають дипломатично:

Ми вітаємо зростання в Німеччині інтересу до космічних польотів та сприймаємо ці плани, як будівництво космодрому В Німеччині, а не НІМЕЦЬКОГО космодрому,
– підкреслив Даніель Нойеншвандер, директор ESA з питань космічного транспорту.

А поки що Німеччина будує лише частини космічних кораблів для інших. Половина американської ракети-носія "Оріон" будується в Бремені, на заводі компанії Airbus. Американці збираються запускати з цією ракетою у 2024 році першу довгострокову експедицію на Місяць з часів програми "Аполлон". Тож, певно, німці можуть собі дозволити збудувати й цілу ракету?

Читайте також: Hubble зробив дивовижний знімок спіральної галактики