Чому російські спецслужби досі не вбили Путіна

Путін вдає з себе (недо)повелителя смерті

Очевидно, що це не звичайна операція і всі наслідки від такої ліквідації матимуть стратегічний характер. А стратегія – це не про молодший склад. У нього таких можливостей немає.

Читайте також Демографічна "сенсація" по-російськи: як Кремль намагається "скасувати" українців

Пишуть, що лише за минулий рік Владімір Путін санкціонував вбивства Президента України Володимира Зеленського, лідера Польщі Анджея Дуди, генсека ООН Антоніу Гутерріша, колишнього британського прем'єра Бориса Джонсона та багатьох інших.

І тут виникає питання – чому спецслужби не ліквідують самого Путіна? Щоб приховати власну незручність від того, що обговорюєш ймовірність смерті іншої людини, найчастіше говорять про те, що ця ліквідація не призведе до бажаного результату. Мовляв, що війна не припиниться, а, можливо навіть посилиться. Адже тоді Росія отримає моральне виправдання війни, яку вона почала.

Російські спецслужби бояться реакції

Мовляв, бачите, батюшку вбили, значить він мав рацію, коли говорив про згубний Захід, що озлобився проти нас православних! Однак це все ігри розуму. Кому яка справа до фантазій пересічного росіянина, які виникнуть чи не виникнуть у його голові?

Що такого, крім ядерної зброї може ще використати Росія? І до речі, хто в такому разі її використовуватиме і, головне, для чого? Помста за труп? Носій цього трупа, зіпсувавши теперішнє та майбутнє своєму оточенню, зараз може розраховувати тільки на те, що проходячи повз його труну вони в неї не плюнуть.

Невдоволення еліт зростає

Путін це розуміє. Чим довше триває війна і це глобальне почуття дискомфорту, тим більше зростає невдоволення еліт.

Цікаво Нова війна? Хто встряє у гонитву озброєнь і як запобігти катастрофі

• Спочатку воно виявлятиметься у виразних поглядах;
• потім – у перешіптуванні серед своїх;
• далі настане черга тихих міркувань у більшому колі;
• згодом – у підконтрольних ЗМІ.

Ось це вже буде мейнстрим. Думаю, зараз триває фаза "перешіптування".

Відомо, що потужний інсульт у Сталіна стався вранці 1 березня 1953 року. Про те, що вождя знайшли непритомним у калюжі власної сечі, повідомили спочатку главі МДБ Семену Ігнатьєву, а той повідомив Лаврентію Берії, Георгію Маленкову та Микиті Хрущову. А ось лікарів до Сталіна підпустили лише увечері 2 березня. Запитайте себе, чому?

Причина в тому, що лежачого при смерті Сталіна й далі боялися. Охорона згадувала, що коли Маленков перший раз підходив до дивана, на якому лежав Сталін, то йшов навшпиньки, але в нього були нові туфлі, які рипіли. Тоді Маленков зняв туфлі, взяв їх під пахву і підійшов до тіла ще живого Сталіна, намагаючись перевірити, як той почувається.

Депутинізація Росії, про яку багато говорять, має початися з депутинізації Путіна. Питання лише у способі виконання. Прямий замах, доведення еліт до точки кипіння та підштовхування їх до опору – це справа рук та розуму аналітиків.