Чому терпіти? За що терпіти? Ми на своїй землі, – добровольці про перемир'я та війну з Росією
Перша окрема штурмова рота ДУК "Правого сектору" – єдиний підрозділ добровольців, який восьмий рік воює на Сході України. Бійці кажуть, що "перемир'я" не існує, однак бойовий дух не падає, коли йдеться про захист Батьківщини.
У чому недолік Збройних сил України, як завершити криваве протистояння на Донбасі та чи є вірогідність повномасштабної війни з Росією – читайте в матеріалі 24 каналу.
За темою "Їх нічого не спиняє", – інтерв'ю з легендарним командиром "Да Вінчі" про загострення на Донбасі
Виписали повістку і сказали: "Завтра на війну"
"Кіборг", боєць 1-ї окремої штурмової роти ДУК "ПС", відомий на псевдо "Бугай", каже, що "підписав контракт із совістю". За його словами, людина має добровільно йти в армію, її не треба до цього змушувати.
Чоловік пригадує, що події на Майдані багатьох залишили небайдужими. Коли почалася російсько-українська війна, він пішов у військкомат. Після цього багато разів нагадував про себе, однак його довго не викликали. Дзвінок отримав посеред літа 2014 року.
Мені сказали: "Щоб завтра ти був у військкоматі". Коли я прийшов, мені виписали повістку і сказали: "Завтра на війну". Я кажу, як на війну, а якась там комісія? На той момент, я 12 років як закінчив строкову службу. Я кажу, може, в мене немає ноги, ока, може хвороби якісь? Має ж бути якась комісія, хоча б хай зліпки з зубів зроблять, щоб розпізнати раптом що.
Боєць уточнив, що тоді вийшло розпорядження, згідно з яким, у кого троє і більше дітей – до війська не беруть. Тому чоловік пішов у "Правий Сектор", бо "не бачив іншого виходу, як боронити свою країну".
Сказали, що можуть взяти у тилові частини за згоди мами. Якась там згода потрібна від батьків. Я розумів, що мати не дасть ніякої згоди, тому сказав їй, що їду в Польщу на заробітки та вперед на фронт,
– розповів чоловік.
Військова база 1-ї окремої штурмової роти ДУК "ПС" / Фото Аліни Туришин, 24 канал
22 доби в Донецькому аеропорту
У Донецькому аеропорту чоловік пробув 22 доби. Пригадує, як зайшло 22 людини 22 жовтня, а вийшло 12 людей 12 листопада.
Це певна "магія цифр". У нашій ротації загинув тільки Сергій Табала, позивний "Сєвєр", та було багато поранених,
– розповів чоловік.
Якими були бої за Донецький аеропорт
Одні з найзапекліших у війні на сході України. У ніч проти 26 травня 2014 року група проросійських бойовиків з другої спроби зайняла частину будівель аеропорту, який призупинив авіасполучення ще 6 травня. 22 січня 2015 року "кіборги" відійшли з руїн нового терміналу Донецького аеропорту. Його оборона тривала понад 240 днів.Саме в Донецькому аеропорту мати чоловіка дізналася, що син на війні. "Кіборг" розповів, що завжди вибирав такі моменти, коли було тихо, щоб поспілкуватися з нею телефоном. Однак одного разу зненацька почався бій і мати чоловіка сказала, що все зрозуміла.
"Кіборг", боєць 1-ї окремої штурмової роти ДУК "ПС", відомий на псевдо "Бугай" / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Аеропорт був певним "плацдармом" для заходу в Донецьк. Оборонити його, на думку бійця, не вийшло, бо склалося таке стратегічне становище. За його словами, командування вирішило, що немає за що боротися.
Коли його захоплювали й наші війська вибивали звідти сепаратистів і утримували його, тоді були плани заходити в Донецьк. Коли вже там з'явився фронт, стабільні позиції, розташування військ, коли фронт зупинився, то, на мою думку, не було там ні сил, ні бажання його утримувати,
– додав чоловік.
"Бугай" каже, що добровольці своїм прикладом мали б стати гідним взірцем, прикладом того, якою має бути армія, як військова структура. За його словами, там повинні бути ідейні військові, зокрема, командири. Недолік ЗСУ, на думку чоловіка, полягає у великій кількості генеральських посад.
Надто багато у нас генералів, командирів. Абсолютно ті ж самі функції може виконувати полковник. Не потрібно йому бути генералом. У нас вже військові жартують, що генерал – це не звання, а щастя. Люди, які стають генералами, перестають думати, бо поки він ще полковник, то ще розповідає за Батьківщину, як він її любить, як він за неї воює,
– додав "кіборг".
"Якби я не вірив в українську армію – я б тут був?"
За словами бійця, російсько-українська війна може закінчитися "тільки на наших умовах і лише силовим сценарієм". Зокрема, вважає чоловік, має бути "абсолютне повернення територіальної цілісності та зникнення будь-яких військових формувань на території України". На його думку, не варто відкидати ймовірність повномасштабної війни з Росією.
Чесно, я не знаю, що в них у головах, але, знаючи й бачачи підлість цієї людини (Володимира Путіна – 24 канал), може бути все що завгодно. Ніяких там флотів і військ у Криму не може бути. Якби я не вірив в українську армію – я б тут був? Я схожий на зневірену людину?
– каже "кіборг".
Боєць зазначає, що "перемир'я" не існує / Фото Аліни Туришин, 24 канал
"Воля не здобувається на колінах, волю не випрошують"
Боєць зазначає, що "перемир'я" не існує, а це лише "така політика, болото, бруд і "банальна гра слів". Українці, пояснив чоловік, мають розраховувати лише на власні сили. За його словами, президент України має "консолідувати та об'єднувати наше населення проти спільного ворога, а не кататися по світу і щось в когось випрошувати". Також він зазначив, що в ЗСУ є багато гідних підрозділів.
Неважливо, яка техніка, а важливо, як ти нею користуєшся. В тебе в руці може бути меч, а може бути ніж. І якщо з мечем – дилетант, то як думаєте, хто переможе? Воля не здобувається на колінах, волю не випрошують,
– наголосив "Бугай".
Читайте Гібридна анексія і примусова паспортизація: як Путін використовує Донбас для виборів до Держдуми
Перша окрема штурмова рота ДУК "ПС" / Фото з офіційної сторінки ДУК "ПС"
"Люди не знають, що таке підвали"
Чоловік розповідає, що повертаючись на територію України, дуже важко звикнути до байдужості оточення. За його словами, "люди не знають, що таке підвали, їм нічого не падає на голову, вони не знають, як серед ночі в спідній білизні бігти до погреба, шукати бомбосховище. Для них це "десь там, у новинах" і то, можливо, хтось дивиться, а хтось перемикає".
Хоч сто років буде тривати війна, це неважливо. Ми все одно переможемо. Діти однозначно мають рости на визнанні того, що в нас є війна, і що вона буде. І наслідки того ще довго будуть відгукуватися. Ми ще дуже довго будемо то все переживати. Тільки патріотичне виховання змінить нас дійсно в бік Європи,
– каже "Бугай".
"В один прекрасний день я наважився поїхати"
Боєць 1-ї окремої штурмової роти ДУК "ПС", відомий на псевдо "Кадет" народився у Москві. Однак, його родина – вихідці з України. У Радянському Союзі батька відправили служити у Росію, де і народився хлопець. Відслужив у Суворовському військовому училищі, потім продовжив навчання в іншому навчальному закладі. Після подій на Майдані в Україні, бувши студентом другого курсу, "Кадет" приїхав воювати проти російських окупантів.
Боєць 1-ї окремої штурмової роти ДУК "ПС", відомий на псевдо "Кадет" / Фото з фейсбуку "Кадета"
В один прекрасний день я наважився поїхати. Російсько-український кордон перетнув незаконно, бо знав, що мене не випустять з Росії. Там, якщо сім'ї в тебе військові, то їх не випускають. Наприклад, зараз мама хотіла приїхати, але її не пропустили, бо батько – колишній військовий.
За словами бійця, батька відправили у відставку, бо син пішов воювати за Україну. "Кадет" пригадує, як перейшов кордон і йшов дорогою у Харків. Спочатку йому запропонували йти в "Правий сектор" або в "Азов", однак хлопець відмовився і вирішив спробувати через військкомат на контракту службу або строковиком.
Спочатку я думав, що в Росії показують правду про "Правий Сектор", про "Айдар", що вони магазини грабують, жінок ґвалтують,
– сміється хлопець.
Боєць 1-ї окремої штурмової роти ДУК "ПС", відомий на псевдо "Кадет" / Фото з фейсбуку "Кадета"
У військкоматі спочатку заявляли, що беруть. Навіть вже була військова справа для оформлення на контрактову службу. А на палітурці було військове звання – "солдат", але в результаті, каже боєць, так його й не прийняли.
Тут подзвонив знайомий і сказав, що можеш на бойові поїхати в Донецьку область. Я не питав, яка бригада, й одразу погодився. Коли приїхав, то це був 2015 рік. Тоді ще була рота при "Правому секторі" – "Аратта" в Маріуполі. Коли машина заїжджала через КПП, то я зрозумів, що потрапив у "Правий сектор", там висів їхній прапор,
– розповів боєць.
1-ша окрема штурмова рота ДУК ПС / Фото з фейсбуку офіційної сторінки підрозділу
Після початку російсько-української війни спілкування "Кадета" з батьком перервалося, бо він має інші погляди. А мати приїжджає в Україну раз на рік.
Вона все одно хвилюється. Але вже не проти, що я воюю, але каже, щоб йшов на контракт в ЗСУ, бо там документи буде легше зробити, буде заробітна плата і після війни буде легше жити. Я категорично проти, бо я вперше зустрів такого командира як "Да Вінчі". Він про всіх турбується навіть, коли ти їдеш у відпустку, то він дзвонить,
– додав хлопець.
На думку "Кадета", щоб закінчити війну, треба йти у наступ.
"Я не боявся померти, я знав, що це мій обов'язок"
Боєць 1-ї окремої штурмової роти ДУК "ПС", відомий на псевдо "Гуцул" жартує, що за "військовою партою вже 8 років, аспірантуру пройшов і може вже викладати". Бойовий дух, зазначив чоловік, не втрачав ніколи, бо якщо є загроза Україні, то він завжди готовий бути в перших рядах. За його словами, у війні з Росією добровольці зіграли ключову роль.
Вони йшли з ножами, з чим попало. Там зібралися всі патріоти. Я йшов захищати свою землю. Я не боявся померти, я знав, що це мій обов'язок. У мене був ніж, і я раз кажу, що йду на блокпост, щоб взяти собі трофейний автомат, щоб у мене була моя зброя.
Після "Правого сектору" пішов у 128-му бригаду ЗСУ та брав участь у боях за Дебальцеве. Чоловік пригадує, що обстріли там тривали від ранку до ночі.
Нас кошмарили та кошмарили. Звісно, ми також красиву відповідь давали. Ніхто з хлопців тоді задню не дав. Але одного дня російські Збройні сили дуже прицільно почали бити, тоді в нас було 12 поранених та один вбитий. Хтось з моїх друзів по рації передав, що я "трьохсотий", але друзі почули "двохсотий" і пішли мститися.
– розповів боєць.
Якими були бої за Дебальцеве
Другий (після Іловайська) масштабний випадок використання російської армії у війні на сході України. Активний наступ "армійських корпусів" "ДНР" і "ЛНР" на Дебальцівське угруповання почався 25 січня 2015 року – після падіння Донецького аеропорту та з явною прив'язкою до майбутньої зустрічі "нормандської четвірки" у Мінську 11 лютого.
Боєць каже, що не боявся померти, бо знав, що це – його обов'язок / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Чоловік розповів, що російські окупаційні війська завдавали удар з трьох сторін одночасно. Під час цієї операції чоловік отримав бойове поранення.
Після цього виїхав наш танк, який уразив позицію сепаратистів. Одразу ж посадка стала лисою,
– додав він.
Гуцул пригадує, що йшов на війну добровольцем, тому і повернувся назад у "Правий сектор". За його словами, це ті патріоти, з яких саме і почався захист України.
Я можу довірити своє життя "Да Вінчі", "Бугаю". Я знаю, що вони мене прикриють, витягнуть, що в мене тут є захист, що, не дай Бог, мене поранять, то мені нададуть першу медичну допомогу, і вони вміють це. Який би не був бій, де ми навіть би знали, що всі ляжемо, але один одного ми не залишимо. Це справжня дружба,
– зазначив чоловік.
"Гуцул" каже, що завжди готовий бути в перших рядах, якщо є загроза Україні / Фото – WM Blood
Актуально Чому Захід має боротися за нас, якщо ми самі собі не хочемо допомагати
"Чому терпіти? За що терпіти? Ми на своїй землі"
"Гуцул" наголосив, що "може для когось і є перемир'я, але не для них, тому що стільки загиблих хлопців, в яких залишилися сім'ї, матері, діти, й це пробачати не можна".
Я не маю намірів пробачати або перед кимось вибачатися. Ніяких домовленостей. У мене з ними одна розправа – всі території України мають бути під нашим контролем,
– зазначив чоловік.
Боєць 1-ї окремої штурмової роти ДУК "ПС" "Гуцул" (зліва) та командир підрозділу – "Да Вінчі" / Фото з фейсбуку "Гуцула"
За його словами, закінчити російсько-українську війну можна лише силовим сценарієм, бо "ніякі домовленості не діють". На його думку, в Україні багато чоловіків, які стануть на її захист та "підуть на смерть". Якщо затягувати війну, то щоденно будуть вбиті з української сторони.
Чому терпіти? За що терпіти? Ми на своїй землі. Є карта, де все чітко намальовано. Нащо ти лізеш?
– наголосив боєць.
Чоловік додав, що втрати будуть з двох боків, але "наші діти вже не будуть вмирати". За його словами, майже щодня помирають українські військові. Однак, наголосив боєць, Російська Федерація не виграла жодної війни.
На боці України воювали також громадяни з інших країн, зокрема, чеченці, грузини, білоруси. Вони, на його думку, заслуговують великої поваги, бо коли "бачиш, що люди приходять та допомагають з інших країн воювати за нас, то це мотивує ще більше".