Чому середньовічна історія стала предметом крадіжки з боку Володимира Путіна
Під час візиту до Франції російський президент заявив, що князь Ярослав Мудрий та його дочка Анна Ярославна, яка стала дружиною французького короля Генріха I та відома у Франції під іменем Anne de Kiev, були не українцями, а росіянами.
До нового президента Франції Еммануеля Макрона, який у видовищному фіналі здолав фаворитку Кремля Марін Ле Пен, прибув з візитом Володимир Путін. Стосунки Парижа та Москви суттєво погіршилися останніми роками. Це сталося з ініціативи попередника Макрона, президента-соціаліста Франсуа Олланда. Він у союзі з іншим жорстким опонентом Кремля, канцлером Німеччини Ангелою Меркель, послідовно наполіг на відповідальності Росії та контрольованих нею бойовиків за порушення Мінських домовленостей. Наслідком цього стало запровадження все нових, більш жорстких санкцій проти Росії на міжнародній арені.
Піком тиску Парижа стало скасування контракту на постачання російським збройним силам двох французьких надсучасних кораблів-авіаносців Містралів. До речі, у перекладі з французької Містраль означає "холодний північно-західний вітер". Образно кажучи, у французько-російських відносинах подуло арктичним холодом.
Читайте також: Чому Трампу не вдалося уникнути скандалів навіть під час турне
Обрання Еммануеля Макрона, який єдиний із фаворитів президентських перегонів від самого початку мав жорстку позицію стосовно Кремля, суттєво зіпсувало настрій російському очільнику. Протягом тривалого часу в Москві не приховуючи робили ставку на головного опонента Макрона – лідера праворадикального Національного фронту Марін Ле Пен. Остання неодноразово у ході кампанії обіцяла вивести Францію зі складу Євросоюзу, визнати анексію українського Криму та скасувати антиросійські санкції. Проте країна "гальських півнів" вирішила по-своєму і довірила посаду президента маловідомому донедавна інвестбанкіру та екс-міністру економіки Еммануелю Макрону.
Україна залишається головним каменем спотикання у відносинах Франції та Росії від початку війни Кремля проти України. Під час візиту до Парижа Володимир Путін сподівався досягти хоч якогось потепління у відносинах з Францією. Проте цього так і не сталося. Макрон несподівано представ у образі жорсткого лідера. Російська пропагандистська агенція "РИА Новости" навіть назвала французького президента “брутальним, тому що в ході виборчої кампанії його часто звинувачували в аморфності”.
Читайте також: Несподіване "закручування гайок" у відносинах з Росією
Росіян особливо розлютило те, що новий французький президент не пробував згладжувати гострі кути там, де це було можливо. Зокрема, це стосується позиції щодо України та Сирії.
Лють та емоції Путіна прорвалися під час спільної прес-конференції з Макроном. Російський президент вирішив повчити свого молодшого колегу історії та заявив: “з поїздки царя Петра Першого у Францію не почалася історія російсько-французьких відносин. Вона має набагато глибші корені. Освічена французька публіка знає про руську Анну – королеву Франції. Молодша донька нашого улюбленого князя Ярослава Мудрого була дружиною Генріха І і зробила суттєвий внесок в розвиток Франції, будучи однією із засновниць двох європейських династій – Бурбонів і Валуа”.
Крім того, Путін назвав Ярослава Мудрого та Анну Ярославну “нашими”, тобто росіянами. Зрозуміло, чому Росії пробувати вкрасти частину славетної української історії.
Читайте також: Чому прокуратура підписала підозру покійним радянським вождям
У цьому Путін геть не оригінальний та намагається зробити те саме, що завжди робили російські царі. А саме штучно подовжити історію Росії за рахунок України, присвоївши, а точніше банально укравши і київських князів, і історію Києва, цієї матері міст руських.
Проблема для росіян полягає у тому, що якраз освічена французька публіка добре розуміється на нюансах українсько-російської історії та шанує свою королеву Анну Київську як представницю Київської Русі та частину французько-української, але аж ніяк не французько-російської історії. Ніщо так швидко не викриває брехуна, як ерудиція та фундаментальні знання. А злодія рано чи пізно очікує заслужена та справедлива кара.