Хочуть депортувати в Росію героя Майдану з Дніпра: раніше він порвав свій російський паспорт

Проте він багато років живе в Дніпрі, але не може залишитися в Україні, оскільки вступили в дію в дію зміни закону "Про міграцію", Він про це написав у своєму фейсбуку 16 січня.

Раніше Зеленський позбавив громадянства 3 топ-контрабандистів, – ЗМІ

Позбавили можливості взяти громадянство

Гошовський акцентував на тому, що Міграційна служба позбавила його тимчасового громадянства 29 грудня. Відповідний документ йому вручили 13 січня.

Річ у тому, що в Україні я живу вже 15 років і більш ніж половину з них (із 2014-го року) – безуспішно добиваюся зміни свого російського громадянства на українське,
– написав Максим Гошовський.

За його словами, після Майдану він подав документи на отримання громадянства. Проте відтоді отримував лише тимчасові посвідчення громадянина України.

Вони було дійсні лише 2 роки, протягом яких було потрібно відмовитися від старого громадянства. Проте чоловікові для цього потрібно поїхати до Росії.

Зверніть увагу!  "Громадський простір" повідомляє, що Максим порвав свій російський паспорт. Він це зробив під пісню "А я не москаль" на концерті Ореста Лютого.

Гошовський у прапорі з написом "Дініпро" на Майдані / Фото "Громадський простір"

Вдавався до своєрідної процедури

Максим зазначив, що для отримання нового тимчасового посвідчення громадянина, він раз на 2 роки покидав Україну. Після поїздки в "третю" країну, він знову подавався на отримання паспорта українця.

Проте, тепер це неможливо, оскільки він має поїхати до Росії до 23 січня. Тому Гошовський почав збирати матеріали, які доведуть, що він не лише працював і сплачував подати, а й робив щось для захисту суверенітету України.

Почали приходити ФСБшники

За словами Гошовського, він потрапив на кілька кадрів сутичок на Майдані. Це одразу підхопили російські ЗМІ та почали називати його найманцем, екстремістом і радикалом. Після того, як почалися бойові дії на Донбасі, Максим почав їздити на схід як волонтер.

Коли він вкотре попав до поля зору пропагандистських медіа, до його друзів і колишніх сусідів у Росії почали приходити працівники ФСБ. Вони розпитували в цих людей про Максима Гошовського.

Після цього більшість моїх російських знайомих видалили мене зі своїх контактів та соцмереж. В мене не стало жодного сумніву у тому, що в Росію мені шлях "заказаний",
– написав волонтер.

Він додав, що після перетину кордону, його одразу схоплять правоохоронці країни агресора. Мовляв, захочуть видати за затримання "особливо небезпечного бойовика".

Що сказали у ДМС

Журналісти 24 каналу звернулися за коментарем до Державної міграційної Служби Дніпропетровщини. Там зазначили, що надати ґрунтовний коментар про це зможуть лише згодом.

У будь-якому разі, запевняю, нікому без причин не скасовують посвідку на тимчасове проживання. Для цього мають бути дуже вагомі причини,
– сказала представниця ДМС.

Наразі ми вже подали інформаційний запит щодо ситуації Максима Гошовського. Тому одразу після отримання відповіді, зможемо повноцінно висвітлити позицію Міграційної служби Дніпропетровщини.

Читайте текст допису Максима Гошовського: 

Друзі, я перебуваю у скрутній і небезпечній для мене ситуації та потрібна ваша увага та допомога. Більше мені розраховувати ні на кого. 

29 грудня Державна міграційна служба України офіційно позбавила мене громадянства. А 13 січня відповідний документ вручили мені в руки. В мене є 10 днів аби "добровільно" покинути Україну (тобто в обійми моєї колишньої ФСБшної "Родіни"). А станом на прямо зараз лишилося 7 днів...
Річ у тому, що в Україні я живу вже 15 років і більша частину з них — із 2014-го року — безуспішно добиваюся зміни свого російського громадянства на українське.
У 2014 я вирішив що мене нічого не має пов’язувати із агресором і подав документи на отримання громадянства за походженням (моя бабуся та мама народилися тут). Але замість паспорта я отримав тимчасове посвідчення громадянина України, яке діяло тільки 2 роки, протягом яких мені потрібно було відмовитися від колишнього громадянства.
Тільки після цієї процедури я б отримав справжній паспорт із нашим тризубцем. Але прикол у тому, що аби вийти із громадянства Росії, мені потрібно тільки фізично туди поїхати й подати відповідні документи на розгляд органів РФ. А мені цього робити категорично не можна, бо скоріше за все, я вже звідти не повернуся.
Під час Майдану та розстрілів людей на Інститутській моє обличчя (хлопець у синьо-жовтому прапорі із написом "Дніпропетровськ" та помаранчевій касці) "примелькалося" у російських ЗМІ. Мене ідентифікували, оголосили мене "найманцем", "зрадником", "бойовиком", "екстремістом", "радикалом".
Якось реагувати на це не було часу — я просто намагався не потрапляти на камери аби не потрапити у соцмережі й у моїх рідних в Росії не було б зайвих проблем. Достатньо було кадрів з Майдану. Після Майдану розпочалася війна, я у своєму Дніпрі стояв на блокпостах, потім зайшов у волонтерський рух, їздив на фронт, а після Іловайська допомагав збирати й транспортувати тіла загиблих.
І якось після чергових сюжетів у російських ЗМІ про мене, до моїх однокласників та колишніх сусідів почали навідуватися ФСБшники аби зібрати свідчення щодо мене. Після цього більшість моїх російських знайомих видалили мене зі своїх контактів та соцмереж.
В мене не стало жодного сумніву у тому, що в Росію мені шлях "заказаний". На першому ж прикордонному КПП чи на паспортному контролі в аеропорту мене схоплять і відправлять в кабінет до якогось капітана ФСБ, який захоче отримати "майора", а може навіть і "полковника" за викриття особливо небезпечного "бойовика".
Я був змушений вдаватися до однієї процедури, яка дозволяла мені жити, працювати тут і платити податки у мене вдома. Із 2014-го року раз на 2 роки я виїздив з України у третю країну і повертався, поновлював посвідчення громадянина на наступні 2 роки та подавав документи на отримання постійного громадянства.
Але місяць тому, 14 грудня вступили у дію зміни до закону про міграцію і тепер, поки в РФ буду числитися їх громадянином, не маю більше ніякого права отримати українське громадянство за походженням моєї мами.
Варіантів у мене зараз вкрай мало. Намагаюся достукатися до різних посадовців та народних депутатів аби хоч якось владнати свою проблему й отримати змогу жити в моїй країні, у себе вдома.