Джим Моррісон заговорив українською
Джим Моррісон... фігура особлива і притягуюча й сьогодні вона говорить українською мовою.
Ангел біжить
Крізь раптове світло
Крізь кімнату
Привид попереду нас
Тіні позаду нас
І щоразу як ми зупиняємось
Ми падаємо
(Джим Моррісон,
З книги "Пустеля", вірші 1966-1971)
Учора під час Львівського форуму видавців презентували збірку поезій музиканта, соліста легендарних The Doors в українському перекладі. 500 примірників 250-сторінкової збірки, яку впорядкував львівський музикант, поет і перекладач Олександр Фразе-Фразенко, розлетілася за лічені хвилини після її презентації. Що, як говорить Сашко, й стало доказом для усіх видавців (які здебільшого відмовлялися видавати таку книжку), що така збірка — справді потрібна.
Хтось із американських класиків-бітників сказав, що 2-га половина ХХ століття в Америці дала єдиного американського (усі інші — англо-сакські) поета і це — Джеймс Дуглас Моррісон. Відповідно, для України, як для країни, що намагається входити у певний літературний контекст, ця фігура дуже важлива й вона повинна внести свою поетику й намагатися пристосувати її у перекладах до української мови, яка насправді ще не готова усе це прийняти,
— каже Сашко.
До речі, щодо презентації: відбулася вона у доволі камерній атмосфері, складалося враження, що прийшли "тільки свої", для яких Моррісон й справді не просто ім'я. Вірші читав Олександр Фразе-Фразенко у музичному супроводі Андрія Кохана (гітара), Павла Коробчука (барабани), Володимира Бедзвіна (віолончель) і Юрія Середіна (клавіші).
"Як не банально, але Моррісоном я захопився перш за все, як музикантом. Згодом уже починаєш читати, заглиблюєшся у його поезію і розумієш, що у хлопця в житті була реальна драма. Він хотів писати вірші і бути справжнім поетом, але склалося так, що у 25-річному віці він почав грати у гурті, куди його, до речі, запросили, бо якогось такого пориву грати у гурті не було. Саме у цей час він став писати серйозні вірші, і, коли він уже був готовий видавати на публіку свої тексти, критика його не сприйняла, мовляв, хлопче, ти — рок-стар, які вірші, того ніхто не читатиме. І усе його життя йшло у боротьбі оцих двох “я”, — розповідає про своє знайомство із Моррісоном Сашко.
За його словами, видаючи збірку, зіштовхнулися й з деякими труднощами, зокрема, у книзі “Боги”, яка є великим трактатом про кіно як нових богів (як відомо, Моррісон був за освітою кінорежисером).
Якщо його читати, як англієць, то це звичайний прозовий текст, просто записаний широкими рядками, а коли ти читаєш його як американець, ковтаючи певні букви чи склади, ти розумієш, що це п'ятистоповий ямб. І це та унікальна ситуація, коли текст є неперекладним, адже українською мовою цього ефекту неможливо досягнути,
— каже упорядник.
Публіка сприйняла книжку і презентацію, зокрема, з велетенським захватом: заполонили увесь театр (ім. Леся Курбаса у Львові), після чого розкупили усі примірники.
"Презентація відбулася дуже спонтанно, у нас практично не було репетицій: ми сіли і одразу заграли і в тому є якась своя родзинка. А щодо самої книжки, то це — чудова ідея для кожного українця дізнатися більше про цю людину. Як би там не було, не кожен українець, який навіть знає англійську, може десь дістати навіть англомовну збірку пана Моррісона. У нас тепер така нагода з'явилася і це дійсно класно".
"Особливість цього проекту у тому, що Джима Моррісона знають передовсім, як музиканта, тож багато хто саме сьогодні відкрив його для себе, як поета. Звісно, найкраще читати вірші Моррісона в оригіналі, але для тих, хто знає англійську не досконало чи узагалі не знає — це чудова змога дізнатися більше про цю людину, дуже особливу і специфічну, таких як він не було і не буде. До речі, я його зараз вишиваю і мама мені каже “Навіщо ти вишиваєш того наркомана?”, на що я відповідаю, що люблю його таким, який він був".
"Ідея перекласти вірші Джима Моррісона і презентувати їх саме у такий спосіб — дуже крута ідея. Не зважаючи на те, що він помер ще на початку 80-х, його досі пам'ятають і люблять, зокрема, наше, порівняно молоде, покоління. І хоч я трішки запізнився, бо у різних програмах був вказаний інший час, але та атмосфера, що тут панувала, одразу втягнула. Слухати цю музику було одним задоволенням. А стосовно віршів, то навіть чуючи їх українською, ти розумієш, що це не The Doors: і вірші, і музика дуже настроєві. Скажу так: Джима Моррісона мені почути не судилося, але увесь морісоновський настрій сьогодні забезпечили".
The Doors для мене класика — цю музику я слухаю під будь-який настрій. Мене приємно здивувало, що на Форумі видавців Моррісона переспівають українською. Це ж подвійне свято. Завдяки Сашку Моррісон став зрозумілішим, органічнішим і навіть ближчим. Жаль, що організатори не повідомили про зміни в програмі – музично-поетичний перформанс почався на півгодини скоріше+я ще спізнилася і почула лише останню пісню. Тому, напевно, найголосніше викликала на біс, щоб ще раз почути The Doors у виконанні українських хлопців. Але музиканти вирішили завершити виступ піснею англійською. Сподіваюсь, що буде ще такий концерт. І я прийду вже без запізнень.
Просто так переповісти, про що поезія Моррісона у журналістській публікації — надреально. Ці вірші потрібно слухати, читати, перечитувати, роздумувати над ними... часто трагічні вірші, у яких автор сумує за втраченим часом...